Марта Шокало Бі-Бі-Сі, Київ

Кілька років іде боротьба за двоповерхове приміщення на Хрещатику 44. Кажуть, що там хочуть відкрити магазин одягу.

Комунальне підприємство, підпорядковане Київській міській державній адміністрації, зобов’язало книгарню виселитися до суботи.

На початку дев’яностих у Києві було близько 140 книжкових магазинів. А зараз разом із книжковими супермаркетами – це 36 книгарень. У більшості своїй вони пропонують асортимент, який на 70-80% складається з російської літератури. Олександр Афонін, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів

Працівники “Знання” звертаються по допомогу у всі інстанції і навіть обіцяють на знак протесту перекрити Хрещатик.

Зараз при вході до книгарні сидить юнак, прикутий наручниками до дверей. Каже, що так протестує проти вигнання книгарні “Знання” з Хрещатика.

Вітрини “Знання” заклеєні червоними стрічками, висять плакати, де вказані імена людей, які на думку керівництва магазину, причетні до його закриття. Там фігурують київські чиновники та мер Леонід Черновецький.

Конфлікт довкола двоповерхового приміщення книгарні триває не один рік. Директор магазину Світлана Вархолова, яка працює тут вже 20 років, розповідає, що вони виграли не один суд і погодилися сплачувати підвищену у сім разів оренду. Але неочікувано їх попросили впродовж тижня звільнити приміщення.

“У суботу, 3 листопада нам надійшов лист від орендодавця організації “Київжитлоспецексплуатація”, в якому повідомили, що договір про оренду з нами недійсний і просять звільнити приміщення впродовж тижня”.

Пані Світлана розповідає, що на їхнє приміщення давно претендує компанія, яка має мережу магазинів одягу на Хрещатику.

Однак безпосередньо підтвердити цю інформацію у самої компанії Бі-Бі-Сі не вдалося ні після відвідин їхнього офісу, ні по телефону.

Не прокоментували ситуацію і представники київської державної адміністрації. Після численних запитів мені або не відповідали, або просили передзвонити завтра.

Раніше київська влада не раз запевняла, що книгарню ніхто не чіпатиме.

Керівництво “Знання” зверталося по допомогу до президента та різні культурні інстанції, але відповіді, поки що, не отримали. Директор магазину не виключає, якщо до кінця тижня ситуація не буде врегульована, вони захищатимуть магазин самотужки. Обіцяють навіть перекрити Хрещатик.

Випадок зі “Знанням” – це не виняток, а радше правило для Києва.

Нещодавно приміщення відібрали у книгарні “Планета” на Хрещатику. Довгий час іде боротьба за книгарню “Сяйво”, що на Великій Васильківській. Кажуть, що через протистояння та погрози з боку тих, хто хоче те приміщення, померла директорка “Сяйва”.

Впродовж останніх років з центру столиці практично зникли не тільки книгарні, інші культурні осередки, а й просто продуктові магазини. Натомість відкриваються фірмові магазини, крамниці з мобільними телефонами, дорогими годинниками та парфумерією.

Поширена схема передачі приміщень комерційним структурам: підвищення оренди або передача на підставі конкурсу, який зазвичай виграють ті, хто має більше грошей.

Інтерв'ю

Олександр Афонін, який очолює Українську асоціацію видавців та книгорозповсюджувачів, розповів Бі-Бі-Сі, що книгарня “Знання” одна з не багатьох, де книги українських видавництв становлять більшість.

Пан Афонін порахував, що за роки незалежності кількість книгарень у Києві зменшилася більш ніж утричі.

Олександр Афонін: На початку дев’яностих у Києві було близько 140 книжкових магазинів. А зараз разом із книжковими супермаркетами – це 36 книгарень. У більшості своїй вони пропонують асортимент, який на 70-80% складається з російської літератури.

Бі-Бі-Сі: Припустімо, що “Знання” все таки закриють. Де в такому разі можна буде купувати українські книжки?

Олександр Афонін: На кількох лотках на Петрівці. Можна ще в Купідоні на Пушкінській.

Бі-Бі-Сі: Як ви збираєтеся захищати “Знання” та інші книгарні?

Олександр Афонін: Аж до фізичного протесту. Якщо навіть вони вдеруться туди, ми будемо адекватно поступати. Ми також увійдемо туди, і люди не вийдуть звідти, доки не буде прийняте рішення на нашу користь. Поки не буде законодавчо вирішене питання, мусить бути накладений мораторій на будь-які дії. А після цього треба ухвалити поправку до закону про культуру, в якому було б сказано, що приміщення, яке займає музей, може зайняти тільки музей, якщо щось сталося з попереднім. Майстерню може зайняти тільки майстерня. Бібліотеку може зайняти тільки бібліотека. Тобто ті засадничі організації, які формують націю, дають їй освіту, інтелект, дають культуру, дають мораль, які працюють на спільне благо громадянського суспільства, мусять бути зарезервовані за державою як стратегічний резерв.