Володимир Ващенко (на фото) добре знайомий з екстремальними умовами

Протягом години йшла розмова ведучої Світлани Пиркало, Володимира Ващенка та слухачів Бі-Бі-Сі про Арктику й Антарктику, про загадки та багатства полюсів, про футбол із пінгвінами, про український бар на Південному полюсі і про те, чому різні країни так активно почали заявляти про свої права на полюс Північний.

Бі-Бі-Сі: Пане Володимире, Ви доктор фізико-математичних наук, 5 разів були в експедиціях в Арктиці, 8 разів в Антарктиці... ми будемо говорити і про Арктику, але перш за все хочу запитати про Антарктику. Увесь світ - принаймні ті, кому цікаво, - знає, що на станції Академік Вернадський є бар, і нещодавно я прочитала в одному американському журналі, що там продається дуже чистий український самогон, але українські дослідники завжди твердили, що бар безалкогольний. То кому вірити?

Володимир Ващенко: Вірити треба всім. Кому той самогон не дістався – значить, його там немає, а хто той самогон там скуштував – значить, він там є! Люди які потрапляють на станцію як туристи, вже ознайомившись з усім, починають цікавитись деталями українського життя – які напої там п’ють, як свята святкують, як день народження, ну і зрештою якщо ви щось п’єте – то вже й нас пригостіть. Цей бар, який не має назви має доволі цікаве походження. Коли англійці будували станцію, цей бар у проекті не значився, але будівельники на свій смак розробили такий компактний бар, аби там можна було святкувати, або дні народження, або якісь національні свята. Він такий гарний, у дерев’яному стилі, навіть чимось подібний на англійський паб.

Бі-Бі-Сі: Пане Володимире, розкажіть трохи про себе. Як, власне, Ви вирішили обрати такий фах, досліджуючи такі екстремальні умови? Чи Ви маєте родину?

Володимир Ващенко: Я народився на Черкащині. Я сам астрофізик за фахом. Але сталося так, що коли я закінчив фізичний факультет Київського університету, мені довелося працювати за полярним колом в Арктиці. Там здійснювалися міжнародні ракетно-космічні експерименти, і я цим займався років 10 мабуть. А згодом я перейшов працювати на приладобудування для супутників, там я й займався полярною атмосферою, полярними магнітними полями.

Бі-Бі-Сі: Чи Ви у дитинстві мріяли про щось таке героїчно-екстремальне?

Володимир Ващенко: Ну, я взагалі у дитинстві мріяв бути пілотом, а вже згодом у більш дорослому віці захоплювався книжкою «Два Капітани» Каверіна. Може це й якось там спрацювало на майбутнє. Але врешті решт став астрофізиком.

Бі-Бі-Сі: А як щодо Ваших експедицій? Де і скільки разів Ви були?

Володимир Ващенко: В Арктиці я був у 5-6 експедиціях , а потім, коли повернувся з Арктики і захистив кандидатську дисертацію, Україна розпочала самостійну діяльність в Антарктиці, мої знанні і досвід придалися до цього, і згодом я просто закохався в Антарктиду. І от таким чином значну частину 10 років займався Антарктикою.

Бі-Бі-Сі: Але звернімо увагу саме на Арктику. Останньо цей регіон перебував у центрі уваги новин, бо ж певні країни спрямовували туди кораблі, експедиції, аби «застовпити» певні відтинки арктичних теренів. Американці полетіли на Місяць 38 років тому, а тут людство чи не вперше таку увагу приділяє північному полюсові. У чому тут річ?

Володимир Ващенко: Щодо Місяця, то тоді 30 років тому була іншою міжнародна ситуація. Тоді була гонитва озброєнь. Хто перший на Місяць, хто перший у космос. Існували такі гігантські проекти. Ми вже знали, як побудувати на Місяці завод, що перероблятиме місячні ресурси і як зануритися у місячні надра. Затрачено було величезні суми, а от для вивчення Арктики і Антарктики коштів достатньо не виділялося. За умов гонитви озброєнь – вони залишалися у стороні. А от зараз, як на мене йде доба глобальності – глобального потепління, глобальних ресурсів.

Тоді була гонитва озброєнь. Хто перший на Місяць, хто перший у космос. Існували такі гігантські проекти. Ми вже знали як побудувати на Місяці завод, що перероблятиме місячні ресурси і як зануритися у місячні надра. Затрачено було величезні суми, а от для вивчення Арктики і Антарктики коштів достатньо не виділялося. За умов гонитви озброєнь – вони залишалися у стороні. А от зараз, як на мене йде доба глобальності – глобального потепління, глобальних ресурсів. Володимир Ващенко

Отож країни, що мають доступ до арктичного регіону почали перейматися тим таки глобальним потеплінням. Наприклад Росія, північні території якої лежать під вічною мерзлотою, вічною кригою. І усвідомлення того, що глобальне потепління може вразити ті терени – й викликає певну реакцію. Потім людей турбує шельф, морське дно. Було встановлено 200-мильні зони приналежності певних теренів до певних країн. Але наука нині вказує на те, що шельф країн які мають доступ до моря може тягтися і на 300 миль. І ясна річ, що держави заявляють про свої права на більші відстані. А відтак, звісно, країни і заявляють про свої права на поклади на цих шельфах. Нині є певні технології, зокрема космічні, технологія гравітаційної томографії, що абсолютно чітко вкажуть з якими платформами пов’язані підводні хребти і фактично кому вони належать.

Бі-Бі-Сі: Запитання від слухачки Ірини: Зрозуміло, що нині ситуацію навколо Арктики можна до певної міри назвати грою. Відтак хто у цій грі є основними гравцями? Чи це лише прибережні країни? І кому на вашу думку має належати Північний Полюс?

Володимир Ващенко: Звичайно, у цьому процесі є лідери, і лідерами тут постають розвинені країни, що мають відповідні технології, криголами, тощо. Але існує ще й низка так би мовити «приполярних» країн, А Арктику поділено за секторальним принципом. Беруться дві точки і від них від прибережної країни меридіанами проводяться дві лінії – це і має бути тим сектором, що належить тій чи іншій країні. Але тут звісно існують і певні проблеми – бо ж кожен закон який підписано може змінюватися залежно від зміни ситуації. Але головне аби ці суперечки вирішувалися цивілізовано. А щодо Північного Полюсу – там має працювати міжнародна наука. Зараз створено Міжнародну Раду Арктики яка й має просувати речі у цьому напрямку.

Бі-Бі-Сі: А чи могла б, скажімо, Україна десь пробурити свердловину і заявити про свої права на якийсь відтинок? Наскільки можна уникнути хаосу у цьому питанні?

Володимир Ващенко: Ну, власне, хаосу я наразі жодного не бачу. Якщо взяти острів Шпіцберґен, Україна могла б там займатися науковими проектами. Цей острів взагалі перебуває під протекторатом Норвегії, але кожна країна може туди надіслати фахівців для роботи і досліджень. Зараз почався міжнародний полярний рік, і розглядаються певні біполярні проекти – чого раніше не було. Це стосується що Арктики, то й Антарктики. Вони працюють у єдиному геокосмічному ритмі.

Злидні злиднями, але слід думати про майбутнє. Що таке Антарктика на сьогодні? Це біологічні і мінеральні ресурси. 6 млрд. тон самого лише кріля, яким можна забезпечити харчуванням мільйонів людей. Окрім того сучасна доба це епоха високих технологій. Антарктида це перш за все високі технології. Володимир Ващенко

Бі-Бі-Сі: Запитання від слухача – Ігоря Хименця з Івано-Франківська: Чи може Україна претендувати на поклади нафти і газу в Арктиці та Антарктиці?

Володимир Ващенко: Якщо повнiстю претендувати, то це можливо з часом буде вирішуватися. Але зараз можна перенести туди інвестиції, свої новітні технології. Будь ласка – це нікому не забороняється. Багато країн зараз це роблять і співпрацюють, і діляться, маючи з того певний зиск. Отже, якщо Україна має потужності займатися арктичною нафтою – тоді, будь ласка, працюймо!

Бі-Бі-Сі: Було ж щось подібне і з Антарктикою, коли Антарктиду свого часу ділили на сектори, а згодом ця лихоманка трохи втихла – то може й Арктика цим шляхом піде?

Володимир Ващенко: Арктика вже має певний досвід. Ті ж таки Канада і Росія мають великий досвід промислової діяльності в арктичному регіоні. Значна частина території цих країн знаходиться за полярним колом. Там добувають і нафту, і вугілля, мають транспортні комунікації, порти. Отож цей досвід має знадобитися. А нині ще й підганяє проблема глобального потепління.

Бі-Бі-Сі: Кілька країн заявили про посилення своєї військової присутності в Арктиці. Чи йдеться тут про певну загрозу?

Володимир Ващенко: В принципі нічого страшного у тому немає. Військо в Арктиці може зробити і добру справу. Ніхто краще за військових не здійснює логістичні операції. Прикладом тут може слугувати Антарктика, де аргентинці та чилійці забезпечують логістику, не проводячи якихось суто військових операцій. Але логістикою – перевезенням людей, харчів, палива - займаються військові кораблі, військові екіпажі, і нічого поганого у тому нема.

Бі-Бі-Сі: Ми отримали питання слухача, стурбованого долею білих ведмедів через вплив глобального потепління. Чи вам доводилося мати справу з ведмедями?

Володимир Ващенко: Якщо взяти геологічні та кліматичні епохи за останні 80 тисяч років, то глобальні потепління і похолодання відбувалися увесь час. Пік глобального похолодання відбувся 20 тисяч років тому. Зараз дійсно відбувається потепління. Але такі цикли відбувалися з регулярною точністю годинника, а білі ведмеді були і є. На ведмедів більше впливає не глобальне потепління, а забруднення екології людиною. Ведмедів слід захищати від антропогенного впливу на його зону життя і фізіологічні особливості.

Бі-Бі-Сі: Як Україна стала антарктичною країною?

Володимир Ващенко: Нещодавно Україна відсвяткувала 10 років цієї події. В 1996 році ми перебрали британську станцію «Фарадей», яку перейменували у станцію «Академік Вернадський». Але ще з радянських часів було багато напрацювань у Арктиці. Багато людей працювали в Арктиці, і половина радянських фахівців були з України. Нафтовики також були з України, бо вони мали досвід з Західної України. Тому, коли з’явилася нова можливість, знайшлися люди. Добре спрацював наш уряд і маємо тепер свою станцію, яку б самі и ніколи не побудували, бо це надто великі кошти.

Бі-Бі-Сі: А яка доля дослідницького флоту, який існував за радянських часів?

Володимир Ващенко: Драматична. Не можу сказати, що вона трагічна, але – драматична. З тих кораблів науки, які мала Україна, не залишилося ні одного. З 11-ти експедицій, 5-ту та 7-му ми робили на вітчизняному кораблі «Горизонт». Перед 5-ою експедицією довелося судно розібрати і зібрати знову для подорожі. Кораблі ці були старі, і більшість з них пішла у фрахт до комерційних структур, і не повернулися. З економічної точки зору, часом дешевше використати чілійські, чи аргентинські кораблі для постачання нашим полярникам, але свій корабель також важливий. Україна слабо освоює Світовий океан, бо оскільки немає флоту, то немає і роботи. Це дороге задоволення мати свій флот. Але він потрібний, конче потрібний.

Бі-Бі-Сі: Володимир з Києва запитує, чи було доцільно брати станцію у використання, якщо в країні такі великі злидні?

Володимир Ващенко: Злидні злиднями, але слід думати про майбутнє. Що таке Антарктика на сьогодні? Це біологічні і мінеральні ресурси. 6 млрд. тон самого лише кріля, яким можна забезпечити харчуванням мільйонів людей. Окрім того сучасна доба - це епоха високих технологій. Антарктида - це перш за все високі технології.