Білорусь твердить, що ціна за російський газ у 100 доларів є зависокою

Енергетична війна між Мінськом та Москвою сягла апогею і багатьом нагадала минулорічну суперечку між Москвою та Києвом. Білорусь наполягає, щоб Москва почала сплачувати мито на транспортування нафти, Москва ж називає його незаконним.

Чи можна говорити про те, що настав край економічному союзові між двома країнами? З таким питанням я звернулася до експерта центру енергетичних досліджень НОМОС Михайла Гончара.

М. Гончар: Це його погребальний дзвін. Вести мову про будь-які економічні союзи з Росією на кшталт ЄврАзЕс, ЄЕП, якійсь російсько-білоруські чи інші варіанти союзних чи не союзних альянсів практично безглуздо.

Бі-Бі-Сі: Тобто можна говорити, що ця сварка також матиме вплив і на перспективи ЄврАзЕсу, на перспективи єдиного економічного простору, який Білорусь завжди так активно підтримувала?

Приклад з Білоруссю дуже красномовний, тому що більш політично лояльної країни на пострадянському просторі, ніж Білорусь, важко собі було уявити

М. Гончар: Поза всяким сумнівом. Тому що, власне, всі лідери СНГ завжди робили особливий наголос на економічному співробітництві, на економічній інтеграції і т.д., і тепер ми бачимо, що модель, яка може працювати (модель економічної інтеграції) – це виключно те, як вважає Росія, її інтереси перш за все. Інтереси решти членів просто-напросто ігноруються або відкидаються, незалежно від того, наскільки політично лояльними ці країни є. Якраз приклад з Білоруссю дуже красномовний, тому що більш політично лояльної країни на пострадянському просторі, ніж Білорусь, важко собі було уявити.

Бі-Бі-Сі: Тобто ви фактично вважаєте, що вимоги Білорусі накласти нове мито на транспортування російської нафти у розмірі 45 доларів за тонну є економічно обґрунтованими?

М. Гончар: Вони безперечно можуть виглядати сумнівними з точки зору міжнародного права, до чого апелює Росія. Але, в принципі, Білорусь має право так вчинити. І це є реакцією на всі ті попередні дії Росії, - і в газовому секторі, і в нафтовому секторі, - що мали місце до цього. Обидві країни знаходяться поза правовим простором Європейської Енергетичної хартії, тому коли Росія апелює до положень про Європейську Енергетичну хартію, то вона повинна мати на увазі, що, перш за все, Москва має ратифікувати цю хартію і діяти в її межах.

Обидві країни знаходяться поза правовим простором Європейської Енергетичної хартії, тому коли Росія апелює до положень про Європейську Енергетичну хартію, то вона повинна мати на увазі, що, перш за все, Москва має ратифікувати цю хартію і діяти в її межах

Бі-Бі-Сі: А вона апелює до положень хартії?

М. Гончар: Принаймні, я чув висловлювання, зокрема, керівництва російської Транснєфті, що транзит є "священною коровою". Це так. Але оскільки Росія не ратифікувала Європейську Енергетичну хартію, то до неї можуть бути застосовані заходи, що не корелюються положеннями хартії, що і зробила Білорусь, власне кажучи. Тому можна по-різному відноситись до режиму Лукашенка в Білорусі, але з точки зору захисту національних інтересів він чинить правильно. Поступаючи за російською традиційною приказкою "против лома нет приёма, окромя другого лома". І зверніть увагу, що паралельно, практично в ці ж дні, Азербайджан припинив транзит своєї нафти через територію Росії. Це також є відповіддю Азербайджану на ті кроки тиску, які застосовувались російською стороною щодо Азербайджану з метою примусити його взяти участь в економічній блокаді Грузії.

Бі-Бі-Сі: Ця ситуація багато кому нагадує події минулорічної давнини, коли Росія закрутила, так би мовити, кран для поставок російського газу в Україну. Тоді також лунали заяви про те, що нібито Україна краде російський газ. Зараз "Транснефть" говорить про те, що Білорусь фактично краде російську нафту. Ви вважаєте, справді Білорусь краде російську нафту?

М. Гончар: Ні, не краде, як і Україна не крала російський газ. Себто це просто стандартний прийомчик російської пропаганди.

Бі-Бі-Сі: Але Польща каже, що російська нафта не надходить в Польщу. Куди тоді поділася та нафта?

М. Гончар: Звичайно, що коли припинено транзит, то вона не надходить, очевидно, і на територію Білорусі. Адже мова йде про те, що білоруська сторона заявила про припинення прокачування нафти. Таким чином, там не може бути, що Росія кудись качає цю нафту і десь вона по дорозі зникає. Безперечно, що застосування подібних заходів, пов’язаних з припиненням транзиту, швидше носитиме короткотерміновий характер і має на меті продемонструвати російській стороні політичну волю і спроможність Білорусі відстоювати свої інтереси.

Бі-Бі-Сі: Багато хто був здивований тим, що Александр Лукашенко повівся так рішуче і що він запровадив це доволі високе мито і так швидко. Як ви вважаєте, в порівнянні з тим, як українці поводилися рік тому в подібній ситуації під подібним тиском, чи справді Лукашенко більш рішучий?

М. Гончар: І це також є чинником, безперечно. Потім, не забуваймо про те, що у Білорусі достатньо авторитарний режим, і тому рішення приймаються на державному рівні як в Росії, так і в Білорусі достатньо швидко. Для цього необхідне тільки відповідне розпорядження самого високого рівня і воно далі виконується. В Україні ситуація зовсім інша, в результаті спрацювала тіньова корупційна схема, коли відбулась підміна ситуативними, "сіюхвилинними" інтересами стратегічних інтересів держави, і відбулось це ганебне явище 4 січня минулого року, коли були підписані відповідні протоколи, які по суті позбавили Україну можливості ефективно використовувати свій інфраструктурний щит. Це те, що робить зараз Білорусь. І, звичайно, вона є добрим прикладом для українського керівництва.