Нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан

Пан Гончар, відповідаючи на запитання Бі-Бі-Сі щодо нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан, пояснив нові принципи функціонування цього нафтопроводу і економічну мотивацію до того, щоб купувати нафту в тієї чи іншої країни.

Із Михайлом Гончаром говорив Фідель Павленко.

Бі-Бі-Сі: Відкрито нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан. Що робити Україні? Радіти чи сумувати, що вона, можливо, десь втратила свої власні можливості?

М. Гончар: Ані те, ні інше. Приводу для суму немає, хіба що критично поглянути на власний пройдений етап каспійських енергоресурсних змагань. Власне, можна хіба що порадіти за наших колег на Південному Кавказі, в Туреччині, в Азербайджані та Грузії, а також за компанії, які працюють у рамках Азербайджанського міжнародного консорціуму. Вони реалізували, по суті, 12-річну стратегію розвитку родовища Азері-Чираг-Гюнешлі і створення експортних трубопроводів, серед яких - Баку-Супса, ну й Тбілісі-Джейхан тепер уже. Головним уроком для України, певно, є те, що потрібно бути послідовним. Прийнявши рішення, як це зробили послідовні наші колеги на Південному Кавказі, визначивши маршрут основного нафтопроводу, протягом десяти років цей проект був реалізований. Він також не був простим, не був однозначним, мав своїх опонентів у кожній практично із цих країн. Але мінялися уряди, мінялися президенти, мали місце політичні кризи, але стратегія залишалася незмінною. Час підтвердив правильність такої стратегії.

Бі-Бі-Сі: Чи можна припускати, що Україна після ре-реверсу нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ зможе зайтяти свою нішу в оцій цілій системі постачання каспійських та середньоазійських енергоносіїв, альтернативних марштутів цьому новому нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан?

М. Гончар: Так, безперечно. Ви маєте на увазі аверс нафтопроводу Одеса-Броди і його подальший розвиток на польський Плоцьк. Поза всяким сумнівом, часто протиставляють маршрути Баку-Тбілісі-Джейхан та Одеса-Броди-Плоцьк як конкурентні. Це нелогічно. Кожен із цих маршрутів має свій цільовий ринок, і це різні ринки, вони не конкурують. Безперечно, є деяка конкуренція за первинні, початкові ресурси нафти, які не є такими значними, щоб задовольнити всі проекти. Але кожен проект розвивається за своєю логікою. Ми зараз бачимо, як реверсивне використання нафтопроводу Одеса-Броди по суті дало фору в часі і підштовхнуло розвиток проекту, про який майже вже забували, - Бургас-Александрополіс. У цього проекту також є свій ринок, але в даному випадку він форсовано розвивається, користуючись тим, що і в Україні, і в Польщі зараз має місце деяка політична нестабільність, і це слугує до певної міри на користь конкурентного проекту. Але ще раз підкреслю, що кожен із проектів має свою ринкову нішу.

Бі-Бі-Сі: Якщо поглянути на джерела нафти для заповнення цих труб: свого часу я запитував в Олексія Івченка, який їздив на чергові урочисті церемонії відкриття певних ділянок Баку-Тбілісі-Джейхан, чи не стане цей проект конкурентом українського нафтогону в сенсі заповнення його нафтою. Він сказав тоді: ні-ні, в Азербайджані вистачить нафти для заповнення ще десятьох подібних труб. Але чи не вважаєте ви, що Україна має радше переорієнтовуватися на казаську нафту?

М. Гончар: Я б не ставив так питання, що або азербайджанська, або казаська нафта. Не Україна це визначає, це визначає попит на європейському ринку нафти. Якщо нафтопереробні заводи - один із них у Чехії - вже кілька років використовують азербайджанську нафту, так звану Азері Вайт, то відповідно певні об'єми цієї нафти можуть піти туди через Одеса-Броди і південну "Дружбу". Якщо польський ринок буде більш зорієнтований на CPC бленд із родовища Тенгіз, то вона буде йти з Казахстану. Тому проводити чітку розмежувальну лінію нелогічно. Це може бути, до речі, й нафта із Туркменістану, яка хоч і в невеличких обсягах транспортується через Каспій та через південний Кавказ до порту Батумі.

Бі-Бі-Сі: Ці всі аргументи долучаються до цілої нафтогазової риторики виключно з геополітичних міркувань, а не суто технологічних, про які ви говорите, - різні сорти нафти!

М. Гончар: Так, звичайно. Сутність функціонування нафтотранспортної системи в будь-якій країні - це задовольнити попит споживачів у доставці нафти, а також технології сучасні дозволяють це робити методом послідовної прокачки різних сортів нафти. Так працюють традиційно, і наші польські, і чеські колеги. Якщо взяти російську сторону, то вона дедалі більше намагається працювати в таких технологіях, розуміючи, що перспектива саме за ними, оскільки це дозволяє тоді потенційним клієнтам отримувати на виході з труби не якусь умовну суміш із погіршеними характеристиками, а ту нафту, яка була запущена в трубу, і якість її відповідно збереглася. Це дуже важливо. Баку-Тбілісі-Джейхан та Одеса-Броди-Плоцьк також працюватимуть за таким принципом.