Матвій Ганапольський Для Бі-Бі-Сі, Москва

	ФСБ твердить, що вичислило Басаєва через мобільний телефон

Впливова російська газета "Коммерсант" надрукувала шокуюче фото – шмат обгорілого м'яса з іронічним підписом "ФСБ впевнено, що це саме Шаміль Басаєв".

Треба зазначити, що ліпшого подарунку і собі, і росіянам Путін і не міг вигадати. Басаєва ненавиділи не тільки офіційно, але й на народному рівні. Його знаменита репліка: "Що для Росії погано, те для нас добре" була не тільки виразом, і навряд чи треба перераховувати усю його криваву історію.

Смерть Басаєва, як вважається, може принципово підірвати сили сепаратистів, адже їх фінансування йде за принципом сучасного шоу-бізнесу: гроші тільки під популярну і розкручену особу.

А тепер згадаємо: 96 рік – вбито Джохара Дудаєва. Потім за кордоном підірвали Зелімхана Яндарбієва. 16 місяців тому вбили Аслана Масхадова, а трохи менше місяця - нового президента Ічкерії Халіма Сайдулаєва.

Зауважу, що перші прізвища усі знають, а останнього практично ніхто. Басаєв складався не тільки з вибухівки, але й специфічного піару – то він лікується за кордоном, то у нього новий шлюб з казачкою зі Cтавропілля. До речі, її ніхто ніколи не бачив.

А тепер, коли перевірили, то у нього нема нікого – родичі давно відреклися, лишилася тільки вісімдесятирічна мати, що живе у напіврозваленому будинку десь у чеченському селі і ховається від кореспондентів. Він вовком був і загинув як вовк – так вважає переважна більшість росіян.

Однак знищення Басаєва не тьмарить маленького питання – так це він сам загинув, чи це була спецоперація.

Факти такі. Спочатку було відомо, що на околиці інгушського села якісь люди вантажать машину. Потім стався страшний вибух. Потім туди повільно приїхала місцева міліція, почала розбиратись, дивитись, хто там де лежить. Потім знайшли рештки чогось, схожого на Басаєва, доповіли нагору.

А вже потім миттєво понаїхали спецслужби, а у наслідок Путін поздоровляє голову ФСБ Патрушева з блискучою спецоперацією щодо знищення Басаєва. Потім ставиться жирна крапка – ФСБ заявляє, що Басаєва вбили ракетою, що була чутлива до його мобільного телефону, – так дійсно вбили Дудаєва.

Звичайно, можна просто сказати – переможців не судять. Тим більше, що вже зараз існує кілька спецверсій. Вони про те, що у вантажівку агенти поклали перероблений у вибухівку снаряд, а потім, за командою, усе це вибухнуло. Є ще версія, що один зі снарядів був незвичної форми. Басаєв зацікавився – що це таке, наказав принести. Коли розглядав – тут він і вибухнув.

Але є версія і простіша. Коли вантажівка наповнена вибухівкою, а перед нею російська, або, якщо хочете, чеченська сільська дорога, то як воно може не вибухнути.

Насправді – нічого страшного у тому, що терорист сам підривається. Це така ж професійна хвороба терористів, як силікоз у шахтарів. Із російських есерів добра половина злетіла у повітря ще на стадії підготовки теракту. До створення палестинської автономії, де Арафат налаштував виготовлення вибухівки майже промислово, самопідрив – це була звичайна справа.

Так що ті, хто зараз намагаються з'ясувати, як саме загинув Басаєв, шукають не істину взагалі, а дуже прозаїчну відповідь. І вона ось у чому. Басаєв був ворогом номер один, але не єдиним ворогом.

Північний Кавказ не заспокоїться через смерть Басаєва. І знати, як саме він загинув, - це дати відповідь на головне питання: усі інші терористи будуть вмирати так само випадково, через випадковий вибух, або через сплановану і блискуче здійснену операцію.