Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

	На маленькому вогнику гріються великі пробеми?

Саме вони у 1994 році гарантували захист територіальної та економічної безпеки України в обмін на відмову від ядерної зброї.

Тим часом Україна намагається знайти часткову альтернативу російському газу у Туркменістані.

Серед тих, хто вважає, що у газовій суперечці з Москвою Києву вже варто звернутися до такої важкої артилерії, як держави, які гарантували Україні захист її суверенітету в обмін на відмову від ядерної зброї, є і колишній заступник міністра закордонних справ, Олександр Чалий.

Він вважає, що Україна вже на офіційному рівні визнала, що ситуацію в україно-російських газових стосунках можна розцінювати як “економічний тиск з боку Росії, спрямований на те, аби підкорити власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати певні переваги”, а це заборонено статтею 3 Будапештського меморандуму.

Пан Чалий також вважає, що криза в україно-російських стосунках може вийти далеко за межі комерційної газової суперечки, якщо у її врегулюванні не візьмуть участь країни – учасниці меморандуму.

Виглядає, що українська влада починає дослухатися до подібних порад. У середу прем'єр-міністр України, Юрій Єхануров зустрівся із послами країн – учасниць Будапештської угоди з гарантій суверенітету України.

	Росія і Україна: за посмішками ховаються глибокі розбіжності

Про подробиці зустрічі не повідомляється, але вже у четвер міністр закордонних справ України, Борис Тарасюк заявив, що вважає передчасним використання механізму Будапештської угоди, хоча визнав, що гарантії убезпечення України від економічного тиску у Будапештському меморандумі таки є:

“Що стосується використання економічного тиску, як засіб досягнення певних політичних цілей, це питання дійсно врегульовано Меморандумом про гарантії безпеки Україні від 5 грудня 1994 року. Ці гарантії надані Україні Росією, США та Великою Британією, окремо Францією та Китаєм, тобто всіма ядерними державами. Але ми вважаємо, що на цей час поки що немає підстав для за діяння механізму, який закладений у цьому меморандумі.”

У той таки час тимчасовий повноважений у справах України в Росії, Леонід Осаволюк, заявив, що Київ готовий до компромісів у питаннях тарифів та цін на газ. При цьому, як заявив дипломат, Київ виходить з того, що відповідний договір має бути підписано до кінця поточного року.

При цьому це має бути не окремий контракт, а протокол-додаток до угоди 2001 року. Згідно саме із цим договором Україна взяла на себе зобов’язання гарантувати транспортування до Європи певних обсягів російського газу на тривалий час – до 2013 року, і ініціатором такого договору був саме російський Газпром.

Пан Осаволюк також твердить, що офіційних пропозицій від Газпрому стосовно нових цін на газ та тарифів на транспортування не надходило, а є “лише виступи посадових осіб, які вранці називають одну ціну, а ввечері – іншу.”

Тим часом, представники російського Газпрому ще у понеділок заявляли, що всі відповідні письмові пропозиції щодо зміни цін та тарифів були направлені українській стороні завчасно. Утім, російська сторона не конкретизувала, коли саме це було зроблено.

	Зі штаб-квартири Газпрома лунають погані для України новини

У четвер речник Газпрому також заявив, що у компанії не буде юридичних підстав для транспортування газу через Україну з 1 січня у разі, як відповідні угоди не будуть підписані до 31 грудня.

У той таки час член парламентського комітету з питань енергетики, Юрій Оробець твердить, що у Газпрому є всі юридичні підстави для безпроблемної прокачки нафти через Україну, навіть тоді, як нових угод досягнуто не буде, оскільки діятиме угода 2003-2013 років, і, зокрема, протокол, яким визначено ціни на газ та тарифи на транзит до 2009 року, і змінити її умови можна тільки через міжнародний комерційний арбітраж у Стокгольмі:

“Якщо Росія має претензії – будь ласка, є суд. Оскільки публічно Росія не відмовилася від договору як такого, то немає і формальних підстав, аби звертатися до арбітражу у Стокгольмі. Проте якщо так станеться, то однозначно буде судовий процес. До рішення суду однозначно будуть діяти умови договору між Росією та Україною. Таким чином, до завершення російської PR-кампанії залишилося стільки ж, скільки і до Нового року.”

Водночас керівник департаменту ресурсів нафти та газу Нафтогазу, Микола Гончарук, заявив, що припинення поставок російського газу до України з 1 січня є технічно неможливим:

“Ніхто транспортування не зупинить, тому що зупинити цю махіну, яка йде з Уренгоя трубопроводом у 3 тисячі кілометрів під тиском 75 кілограмів на вході в українську трубу по десяти каналах – це просто абсурд, цього ніхто собі не дозволить. Газ як транспортувався, так і буде транспортуватися, а компроміс буде досягнуто.”

Поки Київ та Москва обмінюються черговими заявами стосовно своїх газових справ, українська урядова делегація на чолі із міністром палива та енергетики, Іваном Плачковим, а також головою Нафтогазу, Олексієм Івченком, вирушила до Туркменістану. Переговори мають тривати 2 дні.

Напередодні стало відомо, що українці намагатимуться переконати президента Туркменістану, Сапармурата Ніязова, погодитися на додатковий продажу Україні 7-8 мільярдів кубометрів газу – саме стільки Україна може недорахуватися у своєму газовому балансі у разі, як Росія таки підвищить ціни на свій газ.

Наразі україно-туркменські газові стосунки регулюються угодою на 2005-2006 роки, згідно із якою ціна туркменського газу має становити 44 долари за тисячу кубометрів.

Проте, ще у листопаді Туркменбаши заявив, що для всіх, хто бажає купувати туркменський газ, він встановлює єдину ціну – 60 доларів. Росія, яка також купує газ в Туркменістані, поки що на таку ціну не погодилася, називаючи її неринковою.