Коли президенти України й Росії минулого тижня закликали не політизувати питання газових переговорів – чи не лунає це трохи цинічно, адже виглядає так, що за останні кілька тижнів це питання стало надзвичайно політизованим?

Дуже важко не помітити у цьому питанні значної політичної складової. М.Газлет

Малкольм Газлет: „Загалом, щоб не говорив Владімір Путін, гадаю тут сильно замішана політика. Ми вже бачили на прикладі країн Середньої Азії та Кавказу, як Росія використовує свої економічні інтереси і присутність як інструмент політичного впливу у спробі відновити свою домінацію на цілому пострадянському просторі.”

Але російський Газпром твердить, що просто настав час остаточно відмовлятися від системи дотаційних розрахунків, і переходити на ринкові ціни з усіма партнерами, і жодної політики тут немає.

Малкольм Газлет: „Дуже важко не помітити у цьому питанні значної політичної складової. Звісно є тут і економічний аспект, і Росія цілком слушно може вимагати переходу на ринкові ціни, і Україна, здається, з розумінням ставиться до такого підходу. Але водночас ми бачимо, що економічні аргументи не завжди лунають переконливо, надто тоді, коли ми бачимо, що Білорусь підписує угоду про отримання газу за зовсім неринковими цінами - менше 46 доларів за тисячу кубометрів. Важко не зробити висновок, що пільги для Білорусі обумовлені виключно її відверто проросійською позицією, на відміну від України, яка демонструє незалежну і прозахідну позицію.”

Але Росія якраз намагається залучити Захід на свій бік у цій суперечці, особливо ті західноєвропейські країни, які залежать від імпорту російського газу, твердячи, що не підписання угоди з Україною може поставити експорт газу до Європи під загрозу. Чи може Україна опинитись під додатковим тиском з боку Заходу в цьому питанні?

Малкольм Газлет: „Гадаю, в інтересах країн Заходу буде досягнення балансу інтересів між Росією та Україною, оскільки, з одного боку, Заходу потрібні російські нафта і газ, але з іншого - йому також потрібна українська газотранспортна інфраструктура, якою цей газ потрапляє до Європи. Навіть будівництво Північного газопроводу дном Балтійського моря не вирішить для Росії проблему транспортування її енергоносіїв на Захід. На Заході, звісно будуть різні думки і позиції - наприклад, Німеччина, буде очевидно, більше на боці Росії, але інші країни можуть усвідомити, що Україна, яка минулого року зробила сміливу спробу вийти з-під контролю Росії, яка надавала перевагу зовсім іншим політичним силам, потребує підтримки і допомоги.”

Росія пропонує Україні компроміси і обіцяє знизити ціну за газ, якщо Україна погодиться з пропозицією про спільне використання газотранспортної мережі в межах консорціуму з Німеччиною, чи просто продати Росії за ринковою ціною частину цієї мережі. Наскільки реальним може бути такий варіант?

Малкольм Газлет: „Гадаю, Україна має велику зацікавленість у самостійній експлуатації своїх мереж і всіляко чинитиме опір спробам домогтися спільного менеджменту, оскільки втрата цілковитого контролю над своєю газотранспортною інфраструктурою означатиме втрату важливого важеля у цій суперечці, що для Києва неприйнятно.”

З Малкольмом Газлетом розмовляв Фідель Павленко.