З цього запитання почалася розмова з провідним експертом з українських питань центру Карнегі у Вашингтоні Андерсом Ослундом.

Андерс Ослунд: І так, і ні. Була цілком очевидна глибока урядова криза, уряд фактично не працював, і я, якщо відверто, з полегшенням дізнався про те, що президент Ющенко рішуче втрутився. Саме так мусить діяти справжній лідер. За таких обставин немає сенсу звільняти окремих посадовців, треба відправляти у відставку цілий уряд і керівників тих відомств, які перебували у перманентному конфлікті.

Бі-Бі-Сі: Як Ви ставитеся до призначення Юрія Єханурова виконувачем обов'язків прем'єра?

Андрес Ослунд: Я дуже добре знаю пана Єханурова і можу дати йому виключно позитивну характеристику. На мою думку, з усієї команди Віктора Ющенка саме Юрій Єхануров завжди був найкращою кандидатурою на посаду глави уряду. Нагадаю, що за часів прем'єрства Ющенка, Єхануров був його першим віце-прем'єром, до того працював міністром. У парламенті він був одним з лідерів Нашої України, тобто ми говоримо про дуже досвідченого і вправного управлінця і політика. До того ж він - професор економіки, тобто справу знає, і було би краще від самого початку призначати прем"єром саме Юрія Єханурова, а не Юлію Тимошенко.

Бі-Бі-Сі: Політична криза стала до певної міри наслідком особистих суперечок і амбіцій членів революційної команди, які так і не змогли залагодити власні розбіжності. Чи не загрожує, на вашу думку, і майбутньому кабінету Юрія Єханурова подібна доля - нові суперечки, нові розбіжності між різними групами інтересів?

Андерс Ослунд: Звичайно, існує політика, існує політиканство і існують особистості. Але Юрій Єхануров практично не має ворогів, і гадаю, він зможе об'єднати команду однодумців, якщо між членами цієї команди зберігається бодай якийсь консенсус. Єхануров достатньо вольова людина, щоби забезпечити єдність команди.

Бі-Бі-Сі: А яке майбутнє Ви бачите для членів вже тепер попередньої команди, які так і не змогли подолати власні амбіції?

Андерс Ослунд: Що стосується Юлії Тимошенко і Петра Порошенка - цілком очевидно, що обоє прагнуть відігравати ключові політичні ролі на чолі їхніх угрупувань. Як на мене, цілком природнім розвитком подій буде перехід партії Юлії Тимошенко до опозиції - вчергове. Ми стали свідками справді глибокого розколу між лідерами помаранчової революції, попри усі намагання Віктора Ющенка запобігти цьому розколу. Мова не йде про розбіжності між особисто Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко, мова йде про конфлікт між їхніми таборами, і за таких обставин я не бачу можливості, що вони підуть на вибори разом.

Бі-Бі-Сі: Але політична криза в Україні, на думку багатьох, поставила країну і на межу кризи економічної - чи не гратиме відставка на руку Юлії Тимошенко, якщо вона піде в опозицію, адже у неї буде серйозний аргумент до виборців, мовляв, ситуація погіршується тому, що мені не дозволили довести до кінця усе задумане?

Андерс Ослунд: Якщо зараз Юрій Єхануров цілковито змінить політику уряду, а само цього я очікую, він зможе навести лад в економіці. Єхануров відомий своєю відданістю ідеї структурних реформ. Саме він був батьком української приватизації 1994-1997 років - нормальної приватизації, а не тієї, що відбувалась в останні роки. Якщо він наведе лад з реприватизацією, де Юлія Тимошенко наробила чимало помилок, і забезпечить дерегуляцію економіки, а він палкий прихильник цієї ідеї, це позитивно вплине на економіку і на життя пересічних людей, які підтримають такі кроки.

Бі-Бі-Сі: Якщо говорити про міжнародний імідж України - чи постраждав він внаслідок політичної кризи і відставки уряду, чи навпаки Захід позитивно оцінює тверді рішучі дії президента Ющенка?

Андерс Ослунд: Радше останнє. Протягом кількох місяців на Заході панувало відчуття, що в Україні немає з ким мати конкретні справи. Ющенка і його людей вважали нормальними послідовними політиками, але складалося враження, що вони не можуть нав"язати свою волю цілій команді. Але тепер вже ніхто не назве президента Ющенка м'якотілим. І на Заході позитивно в цілому сприймуть той факт, що він відправив у відставку уряд, який більше нагадував не професійну команду управлінців, а дискусійний клуб.