Чи легко отримати біонічний протез?

Минулого тижня жінка, що народилася без кисті руки, розповіла світу про свій новий біонічний протез – як кажуть, безпрецедентно схожий на справжню руку. Але біонічні протези коштують до 100 тисяч фунтів (157 тис. доларів) і далеко не всім по кишені. Що ж лишається решті людей?

Біонічна рука Нікі Ешвелл створена з використанням технологій Формули-1 та армії. Як запевняють розробники, вона досконало відтворює функції справжньої руки, з 14 можливими положеннями. За словами пані Ешвелл, протез звільнив її від "незручних моментів", його рухи природні й легкі для опанування.

Steeper, компанія-виробник цього протезу, оцінює його вартість у 30 тисяч фунтів (47 тис. доларів). Безперечно, багато людей без кінцівок позаздрять пані Ешвелл, але мало хто зможе отримати таку ж руку у найближчому майбутньому.

На жаль, типовішим є приклад Стівена Девіса. У 2008 р. він звернувся до центру протезування Національної служби охорони здоров’я, оскільки відчув потребу у більш функціональному протезі. Йому було важко косити траву на подвір’ї та доглядати за садом – треба було, щоб рука стискалася в кулак.

Але рука, яку він отримав, остаточно підірвала його терпіння. Ця металева клішня не викликала нічого, крім суму та роздратування.

“На вигляд вона була, ніби з Середньовіччя, – каже пан Девіс, мешканець Свонсі. – я стільки років мусив ховати руку в кишені, аж поки наважився звернутися по допомогу – і отримав оце”.

Він вирішив пошукати інші варіанти і знайшов доброчинну організацію e-NABLE, яка виготовляє протези рук на 3D-принтері для тих, хто не може дозволити собі біонічні протези. Хоча за дизайном такі руки досить прості, їх можна стискати в кулак, а також рухати пальцями, напружуючи м’язи у куксі.

Девісу це сподобалось, і він зібрав 2000 фунтів пожертвувань, щоб придбати власний 3D-принтер. За два місяці він уже самостійно виготовив собі протез, а також познайомився з Ізабеллою, дівчинкою з Брістоля, якій теж "надрукував" руку.

"В Британії не так багато таких можливостей, а люди дуже потребують недорогих рішень, – каже пан Девіс. – Це особливо стосується дітей, адже вони швидко ростуть і регулярно потребують заміни протезів. До речі, дітям дуже подобаються руки "з принтера", бо їх можна зробити кольоровими. Я вже бачив руки "а-ля Спайдермен" і "Залізна людина". Ті, хто ще недавно був жертвою насмішок, стають найпопулярнішими дітьми у школі".

Але 5-річний Патрік Краймс уже вирішив, що не хоче користуватись протезом. Нещодавно він заявив своїй матері Кетрін, що йому подобається його власна рука. Патрік народився з недорозвиненою лівою кистю, на якій є один лише великий палець.

Кетрін воліє не закривати це питання остаточно і замовити йому протез "про всяк випадок". Але з вартістю у 30 тисяч фунтів буде прикро, якщо він відмовиться ним користуватись. "Я просто думаю – а що як у майбутньому він захоче мати професію, для якої потрібна точність рухів? Не хотілося б відрізати всі шанси на це", – каже вона.

Вона слідкує за тим, щоб Патрік розробляв м’язи руки на випадок, якщо він передумає і захоче користуватися біонічним протезом. Та понад усе вона бажає, щоб син був щасливим і задоволеним.

"Врешті-решт, як він вирішить, так і буде. Але поки він малий, це важко йому пояснити: не варто казати "ні", бо в майбутньому ти ще можеш передумати", – каже вона.

Коли в дитини немає руки, батькам доводиться ухвалювати багато складних рішень, додає вона. Одразу після народження Патріка хірург запропонував зробити йому один палець руки з пальця ноги. Для цього кістка і м’язи пальця ноги пересаджуються під шкірну складку на куксі (у тих, хто народився без кінцівки, шкіра на куксі зазвичай натягнута не щільно, у разі ж ампутації хірург навмисно лишає таку складку для захисту кістки). Таким чином, пересаджений палець мав би простір для росту.

“Тоді у нього була б принаймні клішня, – пояснює Кетрін. – Це дуже важливо при відсутності повноцінної руки, адже це дозволяє брати й тримати предмети”.

Кетрін та її чоловік довго вагалися щодо пересадки, але врешті-решт вирішили її не робити, оскільки це непроста інвазійна операція з складною реабілітацією.

Джо Діксон, працівниця доброчинної організації Reach, що допомагає дітям з недорозвиненими верхніми кінцівками, каже, що діти часто відмовляються користуватись протезами рук, навіть коли вже їх мають.

"Діти дуже винахідливі. Вони привчаються все робити куксою, навіть нарізати їжу чи грати іграшками, – розповідає вона. – Батьки постійно жаліються мені, що діти просто відстібають протези і лишають десь на землі. Найчастіше їх пристосовують до того, щоб лупцювати братиків чи сестричок".

Що ж стосується дорослих, які зазвичай готові більше постаратися, щоб звикнути до протеза, а також добре доглядати за дорогими екземплярами, то схоже, що майбутнє – за біонічними протезами, каже Тед Варлі з компанії Steeper, виробника моделі BeBeonic, якою користується пані Ешвелл.

"Їхні можливості дедалі розширюються, – каже він. – Думаю, ціни поступово впадуть, і ці протези стануть більш поширеними – тобто, їх пропонуватиме Національна служба охорони здоров’я або принаймні співвідношення ціни і користі буде більш переконливим".

Він вважає, що виготовлення протезів на 3D-принтері є безперспективним. Такі протези недостатньо міцні і часто ламаються. "Можна побудувати автомобіль з Lego, але він ніколи не замінить металічний", – каже він.

За великим рахунком, підсумовує пані Діксон, протез – це всього лише протез. Одна з найбільших проблем для її знайомих – витріщання та поради з боку перехожих.

"Це дуже приватна справа, і буває по-різному, – каже вона, – але, працюючи з дітьми, я помітила, що протези зазвичай пропагуються батьками, які бажають, щоб їхні діти мали більш-менш "нормальний" вигляд. Біонічні руки на вигляд специфічні. Багатьом вони подобаються, але щоб постійно носити таку руку, треба бути впевненим у собі".

Загалом же ж, каже вона, останнім часом натуралістичні протези з силіконовим покриттям, подібним до шкіри, виходять з моди, поступаючись протезам “біонічного вигляду”.

Вона з оптимізмом дивиться у майбутнє галузі протезування, але сподівається, що технології скоро стануть привабливішими для дітей, а також доступними усім, хто їх потребує, незалежно від статків.

Сторінка групи Ouch у мережі Facebook, підпишіться на їхні дописи в мережі Twitter - @BBCOuch, а також слухайте їхні програми, які виходять щомісяця.