Глухі та люди зі здоровим слухом чхають по-різному
Британський онлайн-журнал для спільноти глухих Limping Chicken опублікував матеріал журналіста з вадами слуху Чарлі Свінберна про те, як глухі та люди зі здоровим слухом чхають по-різному.
Свінберн зауважує що глухі люди не видають звук "Ачу!" (англійський аналог "Апчхи!" - Ред.), коли чхають. Водночас люди без вад слуху роблять це постійно. Пан Свінберн навіть включив це явище до гумористичного списку десяти найнабридливіших звичок людей, що чують.
Зрештою, пише Свінберн, звук "Ачу!" не є чимось розповсюдженим у всьому світі. Його використовують лише англомовні люди.
В Україні, як відомо, це слово звучить як "Апчхи!" У Франції чхають так: "Ачум!". На Філіпінах чхання передають як "Ха-чін", а в Японії при цьому видають звук "Хакашун".
Переведення звуку чхання на якесь слово – зрештою, як і відповідь на кшталт "Будь здоровий!" – це набуті кожною людиною звичаї, характерні для кожної культури.
Тому й не дивно, що британські глухі, а особливо ті, що користуються мовою жестів, не використовують англійське "слово" "Ачу", чхаючи, тобто виконуючи абсолютно природню дію.
Для глухих "чхання – це те, чим воно і має бути…, це щось, що просто відбувається", - пише пан Свінберн у своїй статті.
Він навіть намагається описати, як звучить чхання "не-ачуючих" глухих: "Спочатку це звук важкого, глибокого вдиху, а потім повітря видихається різкіше, швидше".
Питання чхання глухих наразі є маловивченим, однак сміх людей з вадами слуху вже досліджувався.
Тож чи сміються глухі люди інакше, ніж люди зі здоровим слухом? У статті, присвяченій цьому питанню, стверджується, що регіт глухих – це "очевидний" звук, який "легко ідентифікувати" та водночас є "набагато різноманітнішим ніж типовий сміх людей без вад слуху".
Професор Бенсі Волл, яка очолює Центр дослідження глухоти, пізнання і мови Університетського коледжу Лондона, називає звуки на кшталт чхання чи сміху "вегетативними звуками". За її словами, ми можемо змінювати ці звуки, проте не можемо зовсім зупинити їх.
"Коли ми сміємось, ми не намагаємось вимовити "Ха-ха-ха", – каже вона. – Це лише звук, який утворюється в результаті змін у нашому горлі.
Вплив, який ми маємо над нашими сміхом і чханням, дозволяє нам приглушити чи підсилити цей звук залежно від того, що ми вважаємо більш суспільно доречним".
