Андрій Куликов та Світлана Пиркало у Львові раніше цього року

Слухати тут

Бі-Бі-Сі: Ми починаємо обговорення книжок-претендентів на премію. Коротко про те, як ми обрали книжки для обговорення. Усього їх у списку 25. Я поставила їх і прізвища членів журі в алфавітному порядку, і на кожного таким чином припало шість-сім книжок. Андрій Куликов, як не дивно, виявився останнім по алфавіту, бо ж інші члени журі у нас - актор Богдан Бенюк, співачка Марічка Бурмака та телеведуча Ольга Герасим’юк.

Отож ми детально обговоримо останні шість книжок зі списку, а далі - всі інші, на вибір Андрія.

Ось ці шість книжок:

• Олександр Стусенко, "Голоси з ночі"
• Ірина Цілик, "Післявчора"
• Артем Чапай, "Авантюра. Практичні реалії мандрів по-бідняцьки"
• Артем Чех, "Пластик"
• Наталка та Олександр Шевченки, "Кривава осінь у місті Лева"
• Марія Штельмах, "Два мегабайти віри"

Нижче подається скорочений виклад програми, що лунала в прямому ефірі 17 жовтня.

О.Стусенко: "Голоси з ночі"

А.Куликов: Перш за все дуже дивовижна історія появи цієї книжки у мене в руках. Мені її мали привезти з видавництва пізніше, але якось несподівано я знайшов її у себе на робочому столі в ICTV, а потім ще й другий примірник в офісі УС Бі-Бі-Сі. І оця химерність появи якось збігається з химерністю самої книжки.

Бі-Бі-Сі: Олександр Стусенко заполонив своїми таємничими книжками всіх експертів. "Голоси з ночі" - то невеличка на вигляд книга новел, поєднаних якимось чорним гумором, навіть інколи дуже чорним, бо там навіть з’являються якісь божевільні науковці, які віддають своїх дітей на з’їдання павукам або якимось дивним істотам. Інколи цього, як на мене, буває аж занадто, але часом проривається дуже влучна сатира - як, наприклад, рекламна акція з дешевої ампутації, і повністю здоровий герой на це ведеться...Але що Вам запам’яталося з цієї книжки, Андрію?

Є дуже багато талановитих українських письменників, які пишуть про те, що близьке багатьом українцям і інтерес до них буде зростати. Є книжки. Треба позбутися деяких стереотипів. Треба знати і дбати про тяглість української літературної традиції і треба ані лякатися експерименту, ані того, що з’являються якісь паралелі того, що вже було. А.Куликов

А.Куликов: Мені насправді запам’яталося багато. Насамперед, запам’яталося враження, що все це певною мірою схоже з кладовищенськими історіями Чхартішвілі (Борис Акунін), а також з "Країною водяних" японського письменника Акутагави Рюноске. І я думаю, що це нормально, адже українська література всмоктує і видає у перетвореному вигляді гарні традиції світової літератури.

Бі-Бі-Сі: Можна також згадати і самого Гоголя, який теж про різну чортівню писав з гумором...Але Ви б рекомендували її почитати своїм знайомим чи дітям?

А.Куликов: Знайомим я вже рекомендував, і віддав їм другий примірник, і вони тепер читають і кажуть, що отримують велике задоволення.

Ірина Цілик: "Післявчора"

Бі-Бі-Сі: Андрію, які Ваші враження?

А.Куликов: Дуже позитивні, особливо від першої частини, де лірична героїня, а може, і не дуже лірична, перебуває в Україні. От коли вона поїхала за кордон, там мені стало менш цікаво, бо я чомусь волію читати в українській літературі більше про Україну. Мені здається, що ця книжка - то цілком пристойний приклад української сучасної міської прози, з типажами, що запам’ятовуються, і з певними впізнаваними діями, які роблять ці типажі. І мені це нагадало - не за стилем, а радше за тематикою, повість "Квітослава" Отара Довженка, яка була в одному з минулих конкурсів Бі-Бі-Сі.

Бі-Бі-Сі: Так, два роки тому вона навіть потрапила до фінальної п’ятірки. Іра Цілик, до речі, одружена з таким автором як Артем Чех, якого ми теж будемо за кілька хвилин обговорювати. Отже, це така молода симпатична пара українських літераторів, як мені здається, дуже перспективних. Іра Цілик - також кінематографіст, тому в її манері є багато кінематографічного.

Слухач Сергій Зінченко, Кривий ріг: Я у своєму місті в чотирьох книгарнях знайшов лише одну книгу з цього списку - "Сподіваюсь на тебе" Софії Майданської.

Бі-Бі-Сі: Ми її обговоримо за кілька тижнів у нашому ефірі теж.

Слухач: Отже, я поки прочитав лише одну книжку, і у мене одне запитання. Коли оцінюється якась книга, чи береться до уваги така річ, як створена автором реальність і її сприйняття? Скажімо, якщо цей світ існує сам по собі і не зворушує читача? Я зараз говорю про цю книжку "Сподіваюсь на тебе". Там все красиво, прекрасно, техніка прекрасна, але вона не зворушує. От як це можна оцінювати?

Бі-Бі-Сі: Андрію, отже, як ви будете оцінювати ці книги?

	А.Куликов про 'Шахмати для дибілів': там є і про Бога, і про диявола, і про шахи.

А.Куликов: Я вже оцінюю, а не буду оцінювати. В тому числі і за тим, яку реальність творять автори. Мені здається, що Артем Чех, про якого ви вже згадали, Марія Штельмах, створюють дуже цікаві реальності - уявні реальності. Я оцінюю, звісно, і за стилем, в якому написана книжка, і тут багато стилів є, і деякі з них викликають суперечності. Я можу тут пригадати книжку Михайла Бриниха "Шахмати для дибілів", яка не увійшла, на жаль, до моєї "шістки", а вона ж мені сподобалася найбільше.

Я оцінюю за тим, наскільки це є нове для масиву української літератури, і за тим, наскільки воно співзвучне з тим, що вже є в світі, і що ми колись читали, і можливо, зараз потребуємо нагадування.

Бі-Бі-Сі: А я хочу прочитати щось свіже, цікаве, талановите, бажано, оригінальне також. Але також ми як Бі-Бі-Сі хотіли б побачити в нашому конкурсі книги, які закликають до толерантності, до терпимості, до співжиття і взаєморозуміння. На це теж звертатимемо увагу, хоча це і не головний критерій. Андрію, наступна книга для обговорення - це Артем Чапай "Авантюра. Практичні реалії мандрів по-бідняцьки", видавництво Sky Country. Мені ця книга сподобалася, хоча є багато редакторських зауважень. Але я знаю, що у Вас були застереження?

А.Куликов: Застереження мої такі, що читати дуже довго про те, як людина мандрує, і у неї сексуальні та всякі інші пригоди, чесно кажучи, не дуже цікаво. Це вже було, це багато разів ми бачили в так званих американських дорожніх фільмах, і не тільки. Що стосується спроби подати цікаво текст, - з одного боку, коли відкриваєш книжку це можна сприйняти за білий вірш, тут недотягнуті рядки, немає абзаців, то я не певен, що це в даному разі справляє враження. Якщо хтось не читав про країни Латинської Америки, то це може бути цікаво, як пізнавальна література під певним кутом зору.

Бі-Бі-Сі: Мені здалося, що цей текст закликає якраз до того, про що я щойно говорила - до толерантності, до розуміння людей, які дуже дуже відрізняються від тебе. Артем Чапай - він же і герой, він пише, як він подорожує, вивчає іспанську мову, і спілкується і з чорношкірими, і з індіанцями, з дуже різними людьми, які там живуть. Але, гадаю, що читачі теж розійдуться в думках, так само, як і ми з Вами, Андрію.

Слухачка з української діаспори за кордоном: Чи міг би пан Андрій порекомендувати якусь книжку, яка була б гарним зразком української мови?

А.Куликов: Не будучи філологом, я можу сказати, що і Марія Штельмах, і Артем Чех, і Іра Цілик, на мій погляд, пишуть дуже природньою мовою. Можна, звичайно, там, якщо довго шукати, вичепити якісь помилки, але ж мова - різноманітна, і є дуже багато її варіантів. На мене, що стосується саме мови, найбільше враження справила книжка Михайла Бриниха "Шахмати для дебілів", але про це дещо згодом.

Бі-Бі-Сі: Ця книжка, до речі, написана суржиком. А мені у мовному сенсі найбільше сподобалася якраз вже згадана книжка Олександра Стусенка. Також цього року в конкурсі бере участь Марія Матіос, яка чудово володіє українською мовою, включно з українським діалектом.

Артем Чех: «Пластик»

Бі-Бі-Сі: Артем Чех - це молодий автор, йому 22 роки. Він одружений з Іриною Цілик, таке цікаве літературне подружжя. Яка вам з двох книжок найбільше сподобалася: Чех чи Цілик?

А.Куликов: Якщо за сумою виводити, то більше все таки Чех. Мені сподобався образ головного героя, 14-річного хлопця, який «не має імені і намагається пробитися крізь товщу сірого мертвого матеріалу заради чого?» Тут можна знайти відголоски Володимира Кисільова «Веселий роман», але уже у застосуванні до нинішнього часу. Дуже цікаві умовності відображені в тому, що інших персонажів звуть, наприклад, Культурний, або Ніколаєвський, здається ще Флейтист з’являється і це, до речі, несподівано, нагадало мені «Механічний помаранч» з умовними персонажами.

Бі-Бі-Сі: Можна сказати, що це детектив, але не в класичному стилі, а такий художній, навантажений художніми образами, детектив. У провінційному містечку, що готується до карнавалу, організованому двома дивними старими викладачами, трапляються два вбивства і оцей підліток намагається дізнатися хто вбивця.

Запитання від Ігоря: Телебачення сповнене політичними програмами, де так мало місця для культурно-соціальних передач. Коли, на вашу думку, культура замінить політику?

А.Куликов: Гадаю, що культура ніколи не замінить політику, але підвищиться рівень культури у нашій політиці. Але найдієвішим способом зробити більше культурологічних програм на українському телебаченні – це заснувати суспільне мовлення.

Бі-Бі-Сі: Запитання від Дмитра - коли врешті в Україні україномовна книжка отримає зверхність на українському ринку?

А.Куликов: Я поділяю думку, що російська книжка має певну «зверхність». Але ж ми не за зверхність і не за те, щоб утискувати ті, чи інші права, ми лише, щоб наші права не були утиснуті. Є дуже багато талановитих українських письменників, які пишуть про те, що близьке багатьом українцям і інтерес до них буде зростати. Є книжки. Треба позбутися деяких стереотипів. Треба знати і дбати про тяглість української літературної традиції і треба ані лякатися експерименту, ані того, що з’являються якісь паралелі того, що вже було.

Н.О.Шевченки: "Кривава осінь у місті Лева"

А.Куликов: Я думаю, що хто ще не втомився читати американські детективи, чи в перекладі чи в оригіналі, цілком може взяти і почитати цю книжку. Є фабула, є загадка, є розв’язка цієї загадки. Є характери, є атмосфера (не знаю чи справжня чи удавана) міста Лева. Мені за стилем це дуже нагадало романи про майора Коваля, які писав Володимир Кашин. Добротний абсолютно детектив, поставлений в умови реального життя, бо всі вулиці, ціни, рецепти кави можна впізнати. І так само виписаний ретельно головний персонаж.

Бі-Бі-Сі: Мені сподобався цей детектив тим, що він є якісним представником цього жанру.

М.Штельмах: "Два мегабайти віри"

А.Куликов: Захопився одразу. Сподобалося те, що з’явилися несподівані для мене герої, скажімо, Ісус, Бог, Антоній, Люцифер. Зацікавили вірші, які там вміщені, діалоги. Вцілому, мені здалося, що це книжка для роздуму, але написана легко. А знов таки, не можу позбутися порівняння з книжками, які вже довелося читати, нагадує «Чайку на ім’я Джонатан Лівінгстон», де теж все відбувалося, начебто в білих хмаринах. І ось вся ця книга, таке у мене сприйняття, там і діється.

Бі-Бі-Сі: Сюжет міфологічний цікавий. Інше питання чи можна зіпсувати всім добре відомий біблійний сюжет, чи можна було зробити щось більш оригінальне, тому що Бог насправді залишився старозаповітним Богом, він таки незрозумілий, він вимагає любові, але пояснень не дає, але є й щемливі моменти, коли Ісус описує любов до Люцифера.

М.Бриних: «Шахмати для дибілів»

А.Куликов: Мені страшенно сподобалися «Шахмати для дибілів» Михайла Бриниха, і, до речі, там також є і про Бога, і про диявола, і про шахи. Мене дуже вразило, що книжка написана суржиком і практично ніде, як на мене, цю тему автор не передрав. Мені дуже сподобалася фігура доктора Падлюча. Не знаю чи ставив автор собі за мету написати пародію на Код Да Вінчі, але є там певне висміювання цієї штуки.

Бі-Бі-Сі:Він описує суржиком «шахматні» етюди. Дуже смішна книжка. Можливо трохи багато етюдів і мало сюжету?

А.Куликов: Справа у тому, що саме виклад і ретельне змалювання гамбітів, дебютів, цугцвангів і ендшпілів підводить до цілої схеми всесвітньої змови і великого протистояння між Богом і дияволом, інакше не було б обґрунтування.

Наступної п’ятниці, 24 жовтня, в гостях Бі-Бі-Сі книжки разом зі Світланою Пиркало обговорюватиме Ольга Герасим’юк.