Німеччина визнала Голодомор геноцидом. Як це допоможе Україні перемогти у війні

30 листопада німецький Бундестаг підтримав резолюцію щодо визнання Голодомору геноцидом українського народу. Таким чином Німеччина стала 19 країною світу, яка прийняла таке рішення.

Як повідомив BBC News Україна речник МЗС України Олег Ніколенко, у 1993-2021 роках Голодомор визнали геноцидом Естонія, Австралія, Канада, Угорщина, Литва, Грузія, Польща, Перу, Парагвай, Еквадор, Колумбія, Мексика, Латвія, Португалія та США, а під час повномасштабної війни цього року - Чехія, Ірландія, Молдова та Німеччина.

Резолюцію "Голодомор в Україні: пам'ятаємо - вшановуємо - застерігаємо" підтримали як партії, які входять до складу керівної коаліції - соціал-демократи, зелені та ліберали з Вільної демократичної партії, так і провідна опозиційна ХДС-ХСС. Ультраправі з "Альтернативи для Німеччини" та "Ліві" утрималися.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба назвав це "історичним рішенням", яке підтверджує, що для української зовнішньої політики немає нічого неможливого.

"Цей крок відновлює історичну справедливість та вшановує пам'ять мільйонів жертв геноциду, який Сталін і його поплічники вчинили проти нашого народу. Світ не зміг зупинити цей злочин тоді, але може хоча би зупинити російську брехню про нього зараз і назвати його тим, чим він був: геноцидом", - відзначив Кулеба.

Яким було обговорення питання визнання Голодомору геноцидом в Німеччині, і яке воно матиме наслідки для України, чи допоможе отримати більше зброї для протидії нинішній російській агресії?

Довга боротьба

Україна домагалася визнання Голодомору геноцидом у Німеччині не один рік.

У квітні 2019 року за ініціативою українських активістів на сайті Бундестагу була опублікована відповідна петиція.

Втім, тоді під час слухання у Бундестазі стало зрозуміло, що німецькі політики воліють усунутися від цього питання. Зокрема, представник уряду заявив, що Голодомор стався до того часу, коли міжнародна конвенція визначила поняття геноциду.

"Конвенція ООН існує з 1948 року, набула чинності у 1951 і вона визначає факт геноциду - чи він мав місце, чи ні. Це почалось з явища Голокосту - треба оцінити по багатьох роках, коли відбувся цей геноцид і за яких умов, але німецький уряд і позиція німців, що ґрунтується на основі міжнародного права, не дозволяє - у рамках міжнародного права - розцінювати як геноцид події, які відбулися до 1951 року", - пояснив під час обговорення держміністр з європейських питань Міхаель Рот.

Також під час слухань висловлювалися побоювання, що визнання Голодомору геноцидом може зашкодити німецько-російським відносинам.

Старший аналітик Західного інституту в Познані, експерт з німецькомовних країн Віктор Савінок, відзначає, що дискусії щодо визначення Голодомору в німецькій експертній спільноті відбувалися неодноразово, зокрема, і в німецько-українській комісії істориків. Показовою була позиція професора Гідо Хаусманна з Університету Реґенсбурґа, члена німецько-української комісії істориків, який вважає, що Голодомор - більш складне явище, ніж це міститься у визначенні геноциду, бо здійснювався не лише за етнічною ознакою.

Суперечки тривали щодо оцінки кількості жертв, чи підпадає Голодомор під дію конвенції про запобігання злочину геноциду, наводилися аргументи про жертви не тільки серед українців, але й серед мешканців Кубані та Казахстану у той самий період.

Схоже, повномасштабний напад Росії та визнання помилок у російській політиці Німеччини під час керівництва країною урядом Меркель, прискорив ухвалення рішення.

Під час візиту президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра в Україну у жовтні цього року Володимир Зеленський закликав його посприяти визнанню Голодомору геноцидом. Наприкінці листопада з'явилася багатопартійна ініціатива у Бундестазі з визнання Голодомору геноцидом, тему почали обговорювати у ЗМІ.

Під час обговорення в Бундестазі 30 листопада, представники соціал-демократів, зелених, лібералів та ХДС-ХСС закликали підтримати резолюцію.

"Сьогодні німецький Бундестаг визнає, що Україна внаслідок дій радянського керівництва в Москві стала жертвою геноциду", - заявив депутат від ХДС-ХСС Міхаель Бранд.

На його думку, невипадково, що за Путіна Сталін знову став іконою у Росії, а в Маріуполі російські війська знищили монумент жертвам Голодомору.

"Ми, німці, маємо тут особливий історичний борг і відповідальність перед Україною. Це було неправильним, що раніше з посиланням на Росію ініціативи в парламенті не знаходили підтримку. Це просто нечесно перед жертвами цього геноциду", - наголосив Бранд.

Він також закликав підтримати Україну в нинішній боротьбі.

"Для нас "Ніколи знову!" означає сьогодні: Ми знову не маємо бути винними Якщо ми нарешті не допоможемо Україні всім, чим можемо, то будемо боржниками вдруге", - сказав депутат.

Натомість німецькі ультраліві та ультраправі пояснили своє утримання незгодою з використанням саме терміну геноцид до Голодомору, який вони все ж вважають злочином.

Представник партії "Ліві" Грегор Гізі засудив сталінські злочини, але зазначив, що голод відбувався не за расово-етнічною ознакою, адже страждали всі, хто відхиляв сталінську "терористичну індустріалізацію та колективізацію незалежно від їхньої національності та етнічного походження".

Водночас, на його думку, автори резолюції намагалися провести паралелі між Сталіним та Гітлером, що не відповідає дійсності.

"Сталін був поганим, дуже поганим, але не таким як Гітлер", - стверджував Гізі.

Гізі почав пояснювати своє бачення світової історії, чим викликав обурення деяких колег по Бундестагу. На думку представника "Лівих", СРСР зіграв вирішальну роль в розгромі Гітлера, а пакт Сталіна з нацистською Німеччиною з'явився тому, що західні країни 1939 року відхилили співпрацю з Москвою. А потім депутат став закликати до припинення вогню у нинішній війні.

"Я не поділяю думку уряду про те, що Україна може перемогти Росію… Я вважаю, що ані Україна, ані Росія в цій війні не зможе виграти".

Представник ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини" Марк Йонген назвав Голодомор одним з найбільших злочинів проти людства у ХХ сторіччі.

"Україна, житниця Європи, постраждала особливо сильно, зокрема тому, що Сталін хотів знищити національну самосвідомість", - відзначив він.

Водночас політик зазначив, що викликає подив, чому раптом для провідних політичних сил Німеччини пам'ять про Голодомор стала важливою саме під час війни Росії проти України, отже під час подібних подій з поняттям геноциду треба обходитися обережно, бо його можуть використати в стратегічних або пропагандистських цілях. Йонген також нагадав, що Путін також звинуватив українську владу у геноциді на Донбасі.

"Інструменталізацію історії, якою ви займаєтеся, ми відхиляємо", - підсумував він.

Врешті-решт, в резолюції Бундестаг оголосив, що Голодомор був не тільки інструментом придушення опору колективізації, інструментом покарання.

"Метою масового вбивства голодом було політичне придушення української національної свідомості", - наголошується в документі.

В резолюції, зокрема, згадується, як після отримання повноти влади Сталіним, була припинена політика підтримки національних мов та культур (українізація), натомість радянська влада взяла курс на домінування російської мови та культури, знищення носіїв культурної ідентичності.

"Від голоду та репресій постраждала вся Україна, а не лише її хліборобські райони.З сьогоднішньої точки зору це означає, що існує історико-політична класифікація як геноциду. Німецький Бундестаг поділяє таку класифікацію", - роблять висновок німецькі депутати.

Вони закликали уряд підтримувати пам'ять жертв Голодомору, підтримувати освітні заходи щодо його вивчення, протидіяти однобоким російським наративам на цю тему, підтримувати Україну у боротьбі проти імперіалістичної та загарбницької політики Путіна.

"Голодомор є частиною нашої спільної історії європейців. Він приєднується до списку нелюдських злочинів тоталітарних систем, під час яких мільйони життів були знищені в Європі в першій половині 20 століття", - йдеться у рішенні.

В Україні політики та журналісти вітали рішення.

"Рішення Бундестагу про Голодомор - це історичний зсув, епохальний. Для німців це початок нової ментальної епохи. Над тим, щоби це сталося, багато років працювало багато людей. І хоча останню крапку "допомогла" поставити відкрита російська агресія, це рішення і зараз далеко не було автоматичним. А без попередніх зусиль на нього не було шансів", - пише у фейсбуці редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко.

Як це допоможе Україні

Рішення німецького Бундестагу, перш за все, створить більше інтересу до України та її історії серед німецького суспільства та науковців.

"Ця резолюція змусить говорити про Україну. І мені хочеться сподіватися, що в цих дискусіях буде чутно і українські голоси, тому що часто на німецькому телебаченні бувають обговорення України, але жодного українця або українки в студії немає", - каже Віктор Савінок.

На міжнародному рівні Україні легше буде донести позицію про визнання Голодомору геноцидом до інших великих європейських країн - Британії, Франції, Італії, Іспанії, Швеції, які цього ще не зробили.

Також рішення Бундестагу сприятиме обґрунтуванню пропозиціям надати Україні більше зброї, адже Росія зараз веде по суті колоніальну війну з метою загарбання українських територій та виселення з них тих українських громадян, які не хочуть жити заради російської держави. В таких умовах можна наводити приклад Голодомору, колоніальних практик Російської імперії, жертвами яких ставали українці.

Ця сприятиме зближенню України та Німеччини, яке почалося цього року.

"Цього року відбулися тектонічні зміни у двосторонніх відносинах з Німеччиною. Німці вперше почали поставляти Україні озброєння та впровадили далекосяжні санкції проти Росії, адже в часи Меркель нас переконували в тому, що її політика єдино правильна, що Україні ніколи не поставлять зброю, бо це кризова зона. І в питаннях зброї, і в питаннях санкцій, виявилося, що можна піти далі", - вважає Віктор Савінок.

На думку експерта наразі найважливіше, щоб Німеччина продовжувала Україні постачання систем ППО Iris-T, САУ Gepard, які зіграли важливу роль під час контрнаступу в Харківській області, панцергаубиць PzH 2000 та РСЗВ Mars, а також боєприпасів до них. Це постачання вже показало наявність певних логістичних труднощів - наприклад, довелося везти панцергаубиці на ремонт у Литву, хоча логічніше було б створити ремонтний майданчик десь поблизу українського кордону.

Подібні питання можуть виникнути і щодо постачання німецьких систем ППО Patriot, які польський уряд пропонує Німеччині передати Україні.

"Зараз йде перекидання м'ячика в цих питаннях. Основне питання, чи вдасться узгодити рішення про постачання таких систем в рамках НАТО", - каже Віктор Савінок.

На його думку, навіть якщо рішення ухвалять, на навчання українських військових використанню таких систем можуть піти місяці.

На спільній з канцлером Олафом Шольцем пресконференції у Берліні 1 грудня генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив, що рішення по німецьких системах Patriot ще не ухвалене, і взагалі варто розділяти ідею поставок систем ППО Польщі та допомогу Україні.

"Справа не стільки у відправці систем ППО, скільки у впевненості, що ці системи будуть працювати: потребі у боєприпасах, в додаткових деталях та ремонті вже поставлених систем",- пояснив він.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!