Як Росія втрачає вплив на Південному Кавказі

Бойові дії на кордоні Вірменії й Азербайджану закінчилися перемир'ям, але між країнами лишилися глибокі розбіжності. Навіть версії про те, хто домігся припинення вогню, розійшлися: Єреван вказав на роль США, а Баку подякував Росії.

Реакція Росії й ОДКБ (Організація договору з колективної безпеки, яку створила Росія і до якої входить Вірменія - Ред.) на нову ескалацію викликала розчарування у Вірменії, яка не дочекалася допомоги від своїх союзників.

Москва була головним посередником у регіоні, і її роль останніми роками посилювалася. Але зараз вона займається війною в Україні, де російська армія зазнає серйозних поразок.

Чи захоче і чи зможе Захід зайняти місце Росії на Кавказі?

"Гарні слова" й американські прапори

Коли в неділю російський віцепрем'єр Олексій Оверчук прилетів до Єревану, місто зустрічало його сотнями американських прапорів. Вірменська столиця була прикрашена до візиту Ненсі Пелосі, спікерки нижньої палати Конгресу, у супроводі конгресменів, відомих провірменською позицією.

Візит спікерки - історичний: вона - найвища представниця американського уряду, яка коли-небудь відвідувала Вірменію. Її візит став головною новиною у Єревані, а ім'я "Пелосі" лунало у кафе, на вулицях, в ефірі всіх телеканалів.

Візит додав ентузіазму раніше нечисленній прозахідній опозиції - у неділю кілька тисяч людей пройшли центром з прапорами США і Вірменії та із закликами до виходу з Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) - регіонального військового альянсу під керівництвом Росії.

Місцеві журналісти кажуть, що ніколи не бачили у Єревані так багато українських прапорів, як на цьому мітингу.

За два дні останньої ескалації з боку Вірменії, за даними влади, загинули чи зникли безвісти 207 людей (військові та троє цивільних). Азербайджан заявляв про 79 загиблих солдатів.

Пелосі назвала ці події "нелегальним нападом Азербайджану" на суверенну вірменську територію, засудила його від імені Конгресу і додала Вірменію до демократій, що потребують захисту, разом з Україною та Тайванем.

Вона сказала, що висловила вірменському уряду "підтримку з боку Америки у сфері безпеки".

У МЗС Азербайджану різко засудили заяви американської спікерки, назвавши звинувачення на свою адресу безпідставними, і додали, що це може призвести до нової ескалації.

Спікер нижньої палати Конгресу не визначає зовнішню політику та не говорить від імені уряду США. Держдепартамент, який офіційно висловлює позицію країни на міжнародній арені, висловлюється стриманіше, ніж Пелосі, але все одно більш рішуче, ніж раніше.

Держсекретар Ентоні Блінкен говорив із президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим двічі впродовж тижня - перший раз Блінкен зателефонував йому у вівторок, закликавши припинити вогонь, а потім - у неділю ввечері, знову із закликом - дотримуватися припинення вогню та відвести війська, а спірні питання вирішувати за столом.

Такі формулювання різко відрізняються від звичайної практики Держдепу виступати з ідентичними закликами до обох сторін.

США підтримують й інші країни: агресією Азербайджану проти суверенної території Вірменії останні бої назвали представники Франції та Індії - на засіданні Ради безпеки ООН, скликаного з французької ініціативи.

А от Росія - формально, союзник і Вірменії, і Азербайджану - утримується від таких оцінок.

Російський віцепрем'єр Оверчук не втримався від завуальованого випаду на адресу Пелосі, сказавши, що він прилетів "вирішувати конкретні економічні завдання, а не виголошувати гарні слова".

Цю ж лінію критики обрав і прессекретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков - коментуючи приїзд Пелосі, він сказав, що Росія вітає будь-які ініціативи, якщо вони "не на словах, а на ділі - і не голосно, не популістськи, а тихо й по-діловому" сприяють врегулюванню.

Очільник МЗС Вірменії Арарат Мірзоян подякував країнам, "що припинили ставити знак рівності між агресором і нами".

Але "щодо окремих країн чи країни у нас були великі очікування, і, можливо, в деяких випадках ці очікування не дуже справдилися", нарікав він. Коментатори впізнали у цьому описі Росію.

"В ОДКБ сталася смерть мозку"

Масштабні бої на великій ділянці вірменсько-азербайджанського кордону розпочалися в ніч з понеділка на вівторок, 13 вересня. Під обстріл потрапили не лише прикордонні області, а й міста у глибині вірменської території, такі як курорт Джермук та Мартуні на озері Севан.

До вечора середи 14 вересня було укладене перемир'я.

Офіційно Азербайджан заявив про вірменську провокацію, але навіть провладні азербайджанські коментатори визнавали, що бої ініціювала їхня сторона.

Після початку ескалації Вірменія звернулася по допомогу - як безпосередньо до Росії у рамках двостороннього договору, так і до ОДКБ, куди також входять Білорусь, Казахстан, Киргизстан та Таджикистан.

"Ми зверталися, ми просили про допомогу, зокрема військову, для відновлення територіальної цілісності Вірменії та виведення азербайджанських збройних сил з території Вірменії", - сказав прем'єр-міністр Нікол Пашинян у парламенті.

Пашинян просив ОДКБ допомогти вивести азербайджанські війська з території Вірменії не лише тоді, а й раніше, у травні 2021 року. Тоді Єреван також звертався до своїх союзників, і так само безрезультатно.

Поки що ОДКБ вирішила відправити до Вірменії моніторингову місію - ця ідея, як уточнили в організації, належить Володимиру Путіну. Така реакція викликала розчарування у Вірменії.

"Наші очікування не виправдовуються. Нам, перебуваючи у постійному контакті з народом, буде важко йому пояснити, чому ОДКБ не вживає необхідних заходів. Звичайно, ми зробили, робимо і робитимемо висновки", - сказав спікер вірменського парламенту Ален Симонян.

Експерти й політики вказували, що у статуті організації прописано: "якщо одна з держав-учасниць зазнає агресії [...], то це розглядатиметься державами-учасницями як агресія проти всіх держав-учасниць".

Казахстан - куди у січні для боротьби із заворушеннями надіслали війська ОДКБ, зокрема й вірменський контингент, - напряму відмовив у військовій допомозі Вірменії, заявивши про необхідність отримати об'єктивну інформацію, оскільки повідомлення сторін суперечать одне одному.

Москва також наголошувала на нейтралітеті: російський посол у Єревані не брав участі у поїздці в обстріляний Джермук, де побували багато інших дипломатів, включно з представниками США.

А телеграм-канали обурено поширювали фото із саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС), де під час неформальної зустрічі на чолі столу сиділи Алієв і турецький президент Реджеп Ердоган, а поряд, усміхаючись, - лідери союзних до Вірменії країн. З краю столу сидів іранський лідер Раїсі, єдиний без посмішки на обличчі.

Іран виступив на підтримку Вірменії, назвавши будь-які порушення її територіальної цілісності неприпустимими.

Але конфлікт на Кавказі - не єдина проблема ОДКБ. Паралельно з ним бойові дії відновилися на кордоні Киргизстану й Таджикистану. Обидві країни - союзники в рамках цього блоку.

"В ОДКБ сталася смерть мозку", - резюмував російський соціолог Григорій Юдін.

Кінець російського впливу?

У понеділок 19 вересня міністри закордонних справ Азербайджану та Вірменії зустрілися у Нью-Йорку за посередництва держсекретаря Блінкена. Останніми роками подібні зустрічі влаштовувала переважно Москва.

Але не тільки - Євросоюз теж намагався виступити посередником між Баку і Єреваном. І нова ескалація показала, що роль ЄС була символічною і реального впливу він не має. Тим більше, що Євросоюз просто не має власних інструментів безпеки чи силових структур.

Вірменські політики казали, що перемир'я домігся Вашингтон, Алієв дякував Путіну, і ніхто не згадував Брюссель.

Однак і США поки що виступають лише у схожій з Євросоюзом ролі дипломатичного посередника.

Росія - єдина держава, що активно співпрацює з обома сторонами у сфері безпеки: вона продає зброю обом сторонам конфлікту, має військову базу у Вірменії, а прикордонники ФСБ Росії мають бази на кордонах країни.

Азербайджан у лютому уклав договір про військову допомогу Росії. І саме російські миротворці вже майже два роки перебувають у Нагірному Карабаху.

Крім Росії, лише Туреччина активна в регіоні у цій сфері, але тільки на одному боці конфлікту - вона постачає зброю Азербайджану і підтримує всі його вимоги.

Однак російське вторгнення в Україну змусило і Баку, і Єреван складати плани на випадок серйозного ослаблення Росії або її повного виходу з регіону, заявляли цієї весни політологи, знайомі з обговореннями в урядових колах.

Звільнення українською армією Ізюма та контрнаступ за іншими напрямками значно посилили ці побоювання.

"Нам треба замислитись про заміну російських миротворців у Карабаху на українців, - висловив думку колишній депутат від вірменської керівної фракції, який попросив про анонімність. - І це лише наполовину жарт".

Ви завжди можете отримувати головні новини в месенджер. Достатньо підписатися на наш Telegram або Viber.