Балтійська солідарність. Як Литва, Латвія та Естонія допомагають Україні і кому це не подобається

Як і мільйони інших українок, Поліна Стасюк мусила на початку повномасштабного вторгнення Росії поїхати з України.

Разом з мамою та донькою вона прибула до Литви, де рівень підтримки України став для них приємним сюрпризом.

"З першого дня в Литві ми відчули підтримку. Нас безкоштовно возили водії таксі, по всьому Вільнюсу були українські прапори та гасла. Це була дуже необхідна підтримка, особливо в перші дні, коли ми всі були в стресі", - розповідає Поліна, яка є учасницею волонтерської команди "Українські діти в Литві".

Тепер вона мріє, аби Україна розвивала співпрацю з Литвою по всіх напрямках.

"Нам треба спиратися на наших братів, це не патетика. У Литві я відчула, що таке братська країна", - каже Поліна.

Позиція усіх країн Балтії - Литви, Латвії та Естонії - неодноразово викликала у багатьох українців захоплення, в когось і приємне здивування - вони вимагають найжорсткіших заходів щодо Росії, надають величезну воєнну допомогу в розрахунку на населення та ВВП, допомагають десяткам тисяч українських біженців.

Чому країни Балтії настільки зацікавлені у допомозі Україні, яке значення це має для ЗСУ та українських біженців, хто цим незадоволений і яке майбутнє в цієї дружби? BBC News Україна розпитала експертів та волонтерів з балтійських країн.

Чому країни Балтії підтримують Україну

Найбільше значення має історична пам'ять - про тяжкі війни за незалежність від Росії у 1918-1920 роках та репресії за часів перебування в складі СРСР, що поєднує долю країн Балтії та України.

Директор Центру досліджень Східної Європи у Вільнюсі Лінас Кояла каже, що сприяють зв'язки Литви та України, які існують з середньовіччя.

"Завжди були дружні стосунки між українцями та литовцями, чимало литовців пам'ятають, як українці підтримували рух Литви до незалежності на початку 1990-х років. Цей історичний зв'язок досить сильно відчувають", - каже він.

Литовці підтримують Україну і через загрозу для власної країни.

"Існує чітке розуміння, що Україна бореться і за нас, бо Росія проявляє агресію і щодо балтійських країн. Успіх України означає успіх балтійських держав, українська боротьба - це наша боротьба", - пояснює Лінас Кояла.

У Латвії більшість мешканців також хоче перемоги України, її українцям у своїй пісні побажали латвійські музиканти, зокрема, відомий гурт Brainstorm.

"Щоб запобігти російській агресії деінде, всіма можливими засобами потрібно підтримувати Україну до повної поразки Росії", - вважає Евія Дятковіча, експертка Центру геополітичних досліджень у Ризі.

Вона нагадує, що у Латвії 500 км кордон з Росією та Білоруссю, армія нараховує лише 7500 військових, і навіть за присутності контингенту НАТО у російсько-білоруського тандему можливості більші.

На думку експертки, неоімперські амбіції Путіна, ідея про розпад СРСР як найбільшу трагедію ХХ століття, сумніви у незалежності сусідніх країн ставлять питання про те, чи буде Росія поширювати свої дії за межі України, щоб захопити землі, які вважалися російськими.

"Приблизно чверть населення Латвії є етнічними росіянами, а майже 40% - російськомовними. Захист вільно визначених співвітчизників за кордоном був одним із керівних наративів російської зовнішньої політики в ближньому зарубіжжі, ризики для безпеки існують", - відзначає Евія Дятковіча.

В Естонії теж розуміють лихо, з яким зіткнулася Україна, каже ексголова Українського земляцтва в країні, професор Талліннського технічного університету Євген Цибуленко.

Він нагадує про боротьбу Естонії за незалежність від Росії, сталінські часи, коли десятки тисяч естонців депортували в Сибір.

Сприйняття Росії як загрози постійно збільшувалося за правління Путіна, - через заворушення та кібератаки 2007 року, спрямовані проти Естонії через перенесення радянського монумента, напад Росії на Грузію 2008 року, напад на Україну 2014 року.

Керівник Міжнародного центру оборони та безпеки в Таллінні Дмітрі Теперік вважає, що в Естонії у підтримці України поєдналися історична пам'ять та реалістична оцінка загроз.

"Естонські політики та експерти попереджали західних колег про російську загрозу протягом десятиріч. Естонія знає, наскільки жорстоким може бути Кремль, що там не переймаються через міжнародне право та права людини. Є розуміння, що путінський режим не зупиниться в Україні. Росія має зазнати поразки в Україні, щоб не мати можливість атакувати балтійські країни", - пояснює він.

Політична підтримка

Початок війни в країнах Балтії відзначили масовими акціями на підтримку України.

Литва, Латвія та Естонія постійно підтримують Україну на міжнародній арені.

Парламенти трьох країн в березні закликали створити безполітну зону над Україною, потім визнали агресію Росії та воєнні злочини геноцидом українського народу.

Президенти та інші політики трьох країн неодноразово відвідували Україну під час війни, щоб показати підтримку.

В Естонії підтримка України та українських біженців прописана в угоді про створення урядової коаліції. Очільницю уряду Каю Каллас Foreign Policy назвав найбільш безкомпромісним щодо Росії лідером у Європі, за виключенням Зеленського.

А нинішній міністр оборони Естонії Ханно Певкур запам'ятався виконанням пісні "Браття-українці" українською мовою на естонському телебаченні.

"У певному сенсі прифронтові країни, які дуже усвідомлюють агресивну позицію Росії, готові піти набагато далі в заходах, які можуть створити реальні зміни в Росії. Здійснюючи тиск на населення, прифронтові країни сподіваються викликати зміни, що йдуть зсередини. Ця жорстка позиція дуже контрастує з позицією Німеччини чи Франції, які не бажають чинити більший тиск на російське населення", - пояснює експертка Латвійського інституту міжнародних відносин, журналістка TVNET GROUP Елізабете Візгунова.

Литва, Латвія та Естонія разом з Польщею та Фінляндією найактивніше домагалися заборони російського туризму в ЄС. У серпні країни Балтії офіційно перестали видавати візи росіянам, Естонія перестала видавати туристичні візи росіянам ще у березні, а у серпні ще й обмежила в'їзд по чинних шенгенських візах, виданих країною. А з 19 вересня країни Балтії та Польща запроваджують обмеження на в'їзд навіть для власників шенгенських віз інших країн.

Військова допомога

Ще до початку повномасштабного нападу Росії на Україну, у середині лютого, Литва та Латвія передали Україні переносні зенітно-ракетні комплекси Stinger, а Естонія - протитанкові комплекси Javelin.

А в перші тижні боїв Балтійські країни спустошували свої запаси, аби допомогти Україні.

В ЕстоніїЦентр оборонних інвестицій протягом першого місяця війни передав Україні 80 видів озброєння, амуніції, захисного спорядження на 220 млн євро.

Точний об'єм допомоги по видах озброєння та спорядження не розкривають, але відомо, що Україні поставили:

Станом на середину серпня воєнна допомога Естонії Україні досягла 250 млн євро. Для ресурсів маленької країни вона була настільки масштабною, що тепер Естонія очікує на 135 млн євро від ЄС, аби поповнити запаси, повідомляло ERR.

18 серпня уряд Естонії ухвалив новий пакет допомоги Україні - міномети, протитанкові засоби та польовий шпиталь, який вже доставили в Україну у вересні.

Допомагають Україні й естонські волонтери.

Керівник організації Vaba Ukraina ("Вільна Україна") Свен Салуметс розповідає, що разом з однодумцями допомагає ЗСУ з 2014 року.

"Всі учасники нашої організації брали участь у русі за свободу колись, і, побачили іншу націю, яка прагне свободи та незалежності, жорстоко атаковану Росією... Ми не могли залишатися осторонь", - пояснює він.

За 8 років організація відправила в Україну 366 рюкзаків з медматеріалами, 21 секційний рюкзак для парамедиків, 500 нош, маскувальні сітки, разом з Естонською військовою академією організувала навчання 100 українських медиків.

"Ми добре уявляли, якою буде наступна ціль, якщо Україна впаде. Особливо після 24 лютого - це, до речі, був День незалежності Естонії, росіяни нам свято зіпсували, - переважна більшість естонців відчули так само, що підтримка України - це не лише питання честі, а й виживання", - наголошує Салуметс.

Литва надала Україні:

У липні 2022 року міністр оборони Арвідас Анушаускас пообіцяв, що Литва додатково надасть Україні бронетранспортери М113 та М577, а також боєприпаси, допоможе у підготовці військової поліції, фахівців із розмінування, відправить інструкторів для навчання українських військових в Литву. А в серпні повідомив, що Литва також купить для України 37 дронів-камікадзе.

16 вересня литовські бронетранспортери відправили в Україну, а в Литву поїхали на ремонт українські гаубиці.

В інтерв'ю "Укрінформу" наприкінці серпня міністр оборони Литви Арвідас Анушаускас повідомив, що воєнна допомога Україні сягнула понад 120 млн євро.

"Якщо ж казати про загальну суму допомоги, не тільки військової, а й економічної, фінансової, гуманітарної, включаючи допомогу біженцям, - цього року вона перетне рубіж у пів мільярда євро", - відзначив він.

На думку Лінаса Кояли, найважливіше, що Литва була серед тієї невеликої групи держав, які поставили Україні озброєння заздалегідь.

"Стінгери та інше військове обладнання були дуже корисними для ЗСУ. Ми заздалегідь побачили загрозу і допомагали, хоча деякі з наших європейських партнерів були скептичними", - каже литовський політолог.

Кояла каже, що Литва не претендує на те, щоб бути найбільшим постачальником зброї, але допомогла підготуватися до найгірших днів на початку нападу.

Найбільш відомим прикладом солідарності Литви є збір коштів на "Байрактар". Литовський телеведучий, засновник Laisvės TV Андрюс Тапінас 25 травня оголосив про збір коштів для закупівлі безпілотника для України. За три дні литовці зібрали заплановану суму у 5 млн євро.

Турецька компанія Baykar - виробник безпілотників подарувала народу Литви Bayraktar TB2. Зібрані кошти пішли на придбання боєприпасів для безпілотника та допомогу, у липні він прибув до України.

У Латвії Міноборони повідомило, що фінанси на воєнну допомогу Україні переважно спрямували на зенітні ракети Stinger та пускові установки до них, придбання гелікоптерів та запасних частин до них, також були поставлені певні види зброї та дрони.

У серпні Латвія подарувала Україні два гелікоптери Мі-17 та два гелікоптери Мі-2, а також 6 гаубиць М-109 з боєприпасами (дальність стрільби 22-30 км).

"Пів року тому подаровані Латвією ПЗРК Stinger допомогли українській армії стримати російське вторгнення. Зараз, коли українські військові контратакують у багатьох місцях, наші пожертвувані гелікоптери допоможуть проводити військові дії та рятувати життя", - заявив міністр оборони Латвії Артіс Пабрікс.

Організація "Підприємці за мир" та Міноборони зібрали 7 млн євро для поставки військових машин, бронежилетів, санітарних бронемашин, біноклів та приладів нічного бачення для ЗСУ.

Одну з ініціатив допомоги ЗСУ координує волонтер Рейніс Познякс та його друзі по автоспорту.

"Наприкінці лютого ми зібрали гроші, купили перші 8 машин. Пригнали їх в Україну і зрозуміли, що треба ще. Почали збір. Сподівалися, що зберемо хоча б на дві машини, а вже зібрали на 650, і до 700 точно дійдемо", - розповідає він.

У Латвії теж збирали на Байрактар для ЗСУ, тут вже ініціатором виступив музикант Ралфс Ейландс.

За даними Міноборони Латвії, станом на серпень Україні надали 300 млн євро допомоги з бюджету, ще майже 16 млн зібрали організації та громадяни.

Латвійська політологиня Елізабете Візгунова відзначає, що Латвія фактично надала Україні половину річного оборонного бюджету. "Згідно із законом про держбюджет на 2022 рік, на оборонний сектор передбачається виділити не менше 2% ВВП - 758,35 млн євро. Майже половина загальних річних витрат на оборону йде в Україну".

"Прийняти як братів та сестер"

Країни Балтії також прийняли десятки тисяч українських біженців.

У Литві в серпні їх було 62 тисячі. З 36 тисяч біженців працездатного віку 16 тисяч вже знайшли роботу, повідомляло Delfi.

За офіційними даними, у липні в Литві вчилися у школах 22 тисячі українських дітей, з них 10 тисяч відвідували литовськомовні школи, інші - переважно російськомовні або польськомовні. У квітні у Вільнюсі відкрили литовську філію Міжнародної української школи.

Волонтерські організації у Литві доклали надзвичайних зусиль, щоб українці почували себе як вдома.

Організація Stiprūs kartu - "Сильні разом" - організувала забезпечення тисяч українців житлом.

Її засновник, журналіст Едмундас Якілайтес розповідає, що волонтери почали готуватися до прийому українських біженців за два тижні до нападу росіян - створили базу даних, відео та банери для ЗМІ.

"Вже увечері 24 лютого в нас було 1500 квартир для біженців, а через тиждень - 25 тисяч. Ми хотіли, щоб жоден українець не жив в школах, на стадіонах, хотіли прийняти наших братів та сестер з України як братів і сестер - з проживанням в будинках або у вільних квартирах".

За словами волонтера, досі 35 тисяч українців у Литві розміщені завдяки житлу, знайденому "Сильні разом".

Інший важливий проєкт литовських волонтерів - Ukrainian kids. Протягом 20 тижнів вони проводили концерти, вистави, інші розважальні заходи для українських дітей.

Ініціатор проєкту, телепродюсер Лаурінас Шешкус розповідає, що разом з друзями вирішив відстояти право українських дітей на безтурботне дитинство. За його словами, на заходи кожен вікенд приходили 4-5 тисяч дітей.

"Ми просто намагалися їх зробити щасливими, наскільки це було можливо".

У Латвії, за даними МВС країни, на початку вересня були 37,6 тисячі українських біженців, 32,5 тисячі з них мали дозвіл на проживання з правом на працевлаштування. 12,5 тисяч біженців скористалися допомогою місцевої влади і отримали житло, інші знайшли житло самостійно. 3300 українських дітей пішли в школи та дитсадки Латвії з 1 вересня, повідомляло Delfi.

Українці отримали право на безкоштовні медичні послуги, право на школи та дитсадки для дітей, безкоштовні курси латвійської мови.

Латвійська політологиня Елізабете Візгунова каже, що з самого початку волонтери та неурядові організації відіграли ключову роль у допомозі українським біженцям, створили інтерактивну мапу Palidzibaskarte надання допомоги в різних населених пунктах.

Латвійська волонтерка Гуна Войтко з 10-тисячного міста Кулдіга в західній Латвії, розповідає, що в перші дні війни тут утворився рух волонтерів, які збирали речі та продукти для українців.

Спочатку в місті жили 200 біженців з України, зараз їхня кількість зменшилася. Діти з українських родин навчаються у школі і досить швидко опановують латвійську мову, родини живуть в невеликому готелі або орендують квартири. Українці намагаються якомога швидше працевлаштуватися.

"Я рада, що в них буде можливість пожити тут, тому що ніхто не знає, коли цей кошмар в Україні припиниться", - відзначає Гуна Войтко.

Житло для біженців сьогодні є найбільшою проблемою, особливо в Ризі.

Уряд Латвії надав 116 мільйонів євро в розрахунку на допомогу 40 тисячам біженців. Українцям виділили житло зі 120 днями безкоштовного проживання. Проте в багатьох ці строки завершилися і вони стикаються з труднощами в пошуку житла.

"Місцеві усвідомлюють, що українці хочуть якнайшвидше повернутися назад, і тому не хочуть здавати свої квартири. Уряд об'єднав ресурси, створив кілька порталів допомоги, один для оренди житла", - пояснює Елізабете Візгунова.

На її думку, цих заходів недостатньо:

"В умовах енергетичної та інфляційної кризи в ЗМІ все більше негативних думок про підтримку, яку надають українцям. Населення відчуває нові проблеми, і воно не може бути достатньо співчутливим до українців".

В Естонії наприкінці серпня була 51 тисяча українських біженців. 39% працездатних українців, за даними уряду, знайшли роботу.

Представниця Естонської ради біженців Ану Вілтроп розповідає, що українцям відразу надали доступ до всіх соціальних послуг, медицини, безкоштовне житло на 120 днів, безкоштовні курси естонської мови. Але не завжди цю допомогу можна отримати - бо не вистачає, наприклад, певних медичних спеціалістів, не вистачає вчителів естонської.

Так само є труднощі з житлом, бо в Таллінні, де перебуває більшість біженців, дороге житло.

На ринку праці частина українців працевлаштувалася неофіційно, багатьом доводиться змінювати професію.

Також не вирішені всі питання з освітою. 6 тисяч українських дітей пішли в школи у вересні, але немає чіткої інформації, скільки дітей не навчаються.

Українці часто віддають дітей в російськомовні школи, бо частина біженців - зі східних регіонів України, або батьки не впевнені, що дитина вивчить естонську.

Уряд сприяє появі україномовних шкіл. 1 вересня в Таллінні була відкрита "Школа свободи" для 600 українських дітей з 7-11 класів, а при Ліллекюльській гімназії у Таллінні створена школа, в якій навчатимуться 450 українських дітей з 1 по 6 клас, повідомляло посольство України в Естонії.

Українцям заснування таких шкіл може здатися жестом підтримки, але Ану Вілтроп сумнівається в ефективності.

"У багатьох країнах намагалися створити окремі школи для дітей-біженців, але вони не підтримували інтеграцію в суспільство та вивчення місцевої мови. Має бути інклюзивна освіта", - вважає вона.

Невдоволення

Але не всі мешканці балтійських країн підтримують Україну, а іноді й прийняття українських біженців.

Красномовними були результати березневого опитування Globsec.

Згідно з ними, 83% мешканців Литви вважали Росію загрозою, 11% - так не думали, в Естонії відповідно - 68% та 24%, в Латвії - 64% та 30%. Водночас населення цих країн переважно підтримує членство України в ЄС та НАТО.

Але через цін на енергоносії та інфляцію, в європейських країнах дедалі частіше чути голоси щодо примирення з Росією. У Празі відбулася 70-тисячна демонстрація, організована спільно ультраправими партіями та комуністами, які виступали проти санкцій та за співпрацю з Росією в енергетиці. Чи можна щось подібне очікувати в країнах Балтії?

На думку політолога Лінаса Кояли, в Литві є дві групи людей, які невдоволені підтримкою України.

"Перша - ті, хто дивиться російське телебачення. Друга - люди, які вважають, що треба концентруватися на наших проблемах, наприклад, фінансувати лікарні, а не надсилати допомогу Україні. Але ця група мала".

Кояла не вірить, що підняття цін на енергоносії суттєво змінить громадську думку, адже саме Росія використовує цей фактор для тиску на Захід.

"Взимку багато людей будуть незадоволені рахунками. Але більшість литовців ціни на енергоносії та санкції не пов'язують. Основна мета для нас - допомогти Україні вистояти, навіть якщо це означає тяжкі місяці попереду. Наші незручності - ніщо у порівнянні зі стражданнями українців", - каже політолог.

На його думку, саме завдяки Україні країни Балтії зараз не відчувають сильного російського військового тиску і Росія не може атакувати країни НАТО. Кояла вважає, що і країни Балтії, і країни ЄС загалом з ситуації вийдуть сильнішими - з меншою залежністю від російських енергоносіїв, зменшенням російського інфовпливу.

У Латвії негативно до України ставляться насамперед фанати російського телебачення, каже волонтер Рейніс Познякс.

"Для них всі фашисти - і українці, і латиші. Раніше і машини з українськими номерами псували, і прапори. Поки їх не вирвуть з цього інформаційного простору, буде складно з цим боротися", - вважає він.

Водночас Познякс не бачить великого протистояння у суспільстві щодо війни, адже більшість населення підтримує Україну.

"Росія здебільшого розглядається як агресор, поступки та мирні переговори на користь агресора не є популярним варіантом, попри економічні проблеми", - пояснює політологиня Евія Дятковіча.

Водночас, на її думку, у Латвії існує "інший політичний та культурний простір", як правило, пов'язаний з російськомовною спільнотою, невдачами в її інтеграції.

"Часто російськомовні люди з провоєнними настроями мають нижчий рівень доходу. Нерівність в економічному розвитку та життєвих можливостях людей загострили створення двох паралельних світів і систем вірувань".

За словами експертки, такі люди асоціюють себе з уявною величчю Росії, перемогою у Другій світовій війні, СРСР. "У сучасній Латвії вони маргіналізовані, їм бракує підстав замінити свою російську ідентичність латвійською", - пояснює експертка.

Також є громадяни, розчаровані тим, що українським біженцям надають місця в дитсадочках, певні соцвиплати, у той час як для латвійців це становить проблему. "Проте ця ситуація сприймається як результат провалів національної та муніципальної соціальної політики", - каже вона.

До того ж останнім часом російські та проросійські ЗМІ активно просувають тему невдоволення українськими біженцями серед корінного населення країн Балтії.

В Естонії ексголова Українського земляцтва в Естонії, професор Євген Цибуленко не очікує змін у ставленні до України та українців через економічні проблеми.

"Є повний консенсус як держави, так і суспільства. Якщо маніфестації і будуть, то не проти українців, а просто з вимогами більше підтримувати населення країни в складні часи. А російськомовне населення на кухні щось може бухтіти, але впливу на політику країни ці люди не мають", - відзначає він.

Голова служби підтримки Естонської ради біженців Ану Вілтроп відзначає, що хоча спочатку були побоювання щодо конфліктів між місцевими росіянами та українськими біженцями, особливо в російськомовній Нарві, але цього не сталося. Ситуація в місті, через яке йде потік біженців, лишається спокійною.

"Є і росіяни-волонтери, які допомагають українцям", - відзначає вона.

Втім, на думку політолога Дмітрі Теперіка, є кілька незадоволених груп в естонському суспільстві. "Є певні партії, для яких немає різниці, які питання експлуатувати - раніше це була вакцинація, тепер енергетична криза та війна", - каже він.

Теперік вважає, що напередодні парламентських виборів, які мають відбутися у березні, підтримку України та українських біженців будуть обговорювати.

"Така кількість біженців для країни з населенням 1,3 млн є досить великою. Підтримка біженців була досить щедрою, і звичайно, це питання будуть політизувати під час виборів".

Поза партійною боротьбою, є ставлення російськомовної громади. "Є російськомовні мешканці Естонії, які десятиріччями споживають інформацію, подану Кремлем. Їхні погляди формувалися десятиріччями, від виховання, поглядів попередніх поколінь до традицій в освіті і медіаспоживанні. Не всі російськомовні вірять пропаганді, але є дуже проросійські групи".

Ще одна група невдоволених - громадяни, які є погано забезпеченими і болісно реагують на інфляцію. "Вони можуть запитувати, чому допомагаємо Україні замість вирішення своїх проблем", - пояснює політолог.

Найчастіше критику допомоги українським біженцям можна почути від Мартіна Хелме - лідера Консервативної народної партії, яка займає приблизно 20% місць у парламенті.

"Ми не маємо можливості запропонувати всім їм місця в школах, робочі місця, розміщення. Потрібно всім цим людям дати чіткі сигнали - все це тимчасове, Естонія не є їхньою новою батьківщиною", - заявив Хелме 17 березня, повідомляло ERR.

У квітні він закликав припинити прийом біженців, оскільки Естонія і так достатньо підтримує Україну на міжнародній арені, направляє зброю та гуманітарну допомогу. Також політик звертає увагу на той факт, що більшість з прибулих до країни розмовляє російською. "Це відчувається на вулиці, не лише Таллінн став російськомовним, а й Пярну, Тарту, Курессааре", - наводить слова політика Postimees.

"Питання в тому, чи ми тут є народом-господарем. За пів року співвідношення естонського та неестонського населення впало до того рівня, який був наприкінці радянської окупації. Хороша українська родина сприяє тому, що ми як нація залишаємось у меншості у себе на батьківщині".

Євген Цибуленко відзначає, що інші провідні партії вважають партію Хелме ксенофобською. "Вона ставиться до будь-яких біженців не дуже добре. Це єдина партія, яка критикувала прийом українців, але інші її не підтримують", - каже він.

На думку волонтера Свена Салуметса, позиція прибічників Мартіна Хелме явно не відображає настрої більшості суспільства, адже більшість естонців співчуває українцям.

На думку Свена, більшість українців намагаються опанувати естонську мову. Він наводить приклад родини, якій допомагає.

"Чоловік воює, його дружина працює в естонській компанії і їй це подобається, донька ходить в естонський дитячий садок і їй дуже подобається. Їм подобається жити тут, хоча вони все ще чекають повернення додому, а коли повернуться, то матимуть таємну мову, яку ніхто інший не розуміє, - естонську. Але поки Україні болить, наше серце теж спливає кров'ю", - відзначає він.

Дружба чи щось більше?

Підтримка з боку країн Балтії, Польщі, Чехії, Словаччини під час війни пожвавила заклики в Україні щодо створення певного об'єднання країн, яким загрожує Росія. Такі ідеї давно відомі під назвою Інтермаріуму, Міжмор'я або Балто-Чорноморського партнерства. Мовляв, треба використати такий момент єднання у боротьбі, щоб розвинути співпрацю - від культурної до безпекової.

Які можливості є в такої співпраці саме з країнами Балтії?

Естонський політолог Дмітрі Теперік каже, що безпекове партнерство є реалістичним.

"Не можу казати про альянс, але можу про регіональне партнерство щодо безпекових питань. Воно могло б включати країни Балтії, Польщу, Чехію, Словаччину, можливо Румунію, Фінляндію. Вони займають дуже реалістичну позицію щодо російського виклику", - пояснює він.

На його думку, таке партнерство потребує підтримки "великих гравців" - наприклад, Великої Британії, а однією з цілей має бути вступ України в НАТО.

"Дуже ймовірно, що в альянсі Україна буде не споживачем безпеки, а країною, яка її забезпечує. Я не можу сказати, скільки років Україні знадобиться для вступу - 5 чи 10, але явно, що вже не 25 років", - відзначає Теперік.

"Українські військові тепер будуть найбільшими експертами щодо російської армії і будуть надавати інформацію НАТО, щоб альянс адаптувався, був сильнішим щодо викликів, які надходять з боку Росії", - вважає литовський політолог Лінас Кояла.

На його думку, з більшою внутрішньою єдністю щодо агресора, в Україні стало більше шансів на вступ в НАТО та ЄС. Щодо Інтермаріуму він обережний в прогнозах.

"Про Інтермаріум ми вже чуємо кілька років, але не знаємо, який новий чи оновлений формат буде найбільш ефективним в цій ситуації".

Кояла також відзначає, що співпраця країн регіону важлива, щоб визначити спільну політику щодо Білорусі. На його думку, російські війська далі можуть перебувати у Білорусі на кордонах з Литвою, Латвією та Польщею, будуть провокативні заходи проти країн НАТО.

"Територію Білорусі використали для нападу, режим Лукашенка показав свій маріонетковий статус. Я думаю, що саме Україна, Литва, Польща, Латвія визначатимуть, яке майбутнє буде в політики Заходу щодо Білорусі", - вважає він.

На думку латвійської політологині Елізабете Візгунової, "спадкоємцем" ідеї Інтермаріуму є створена 2016 року "Ініціатива трьох морів"(ІТМ) за участі 12 держав Центральної Європи, хоча вона концентрується на економічній та енергетичній співпраці, а не є геополітичним проєктом. У червні Україна отримала статус партнера-учасника ІТМ, Латвія пропонувала надати повне членство.

"Латвійський уряд таким чином хоче наблизити Україну до ЄС", - пояснює експертка.

Експертка латвійського Центру геополітичних досліджень Евія Дятковіча відзначає, що регіональна співпраця в сфері безпеки без участі США не буде достатньо надійною.

"Це залишає в України небагато варіантів, окрім вступу в НАТО. З іншого боку, Україна може потенційно перетворитися на найкраще оснащену та навчену військову силу в Європі після успішного завершення війни".

Досвід ЗСУ тепер має велике значення.

"Передача знань може бути перспективним напрямком співпраці, наприклад, з точки зору розкриття неймовірного феномену волі українців до боротьби за свою країну", - каже Евія Дятковіча.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!