"Як 11 вересня назавжди змінило моє життя"

Юпітер Ямбем вирішив працювати у ранкову зміну в ресторані у Всесвітньому торговому центрі 11 вересня 2001 року, щоб більше часу провести зі своїм п'ятирічним сином Санті.

Нічна зміна у Windows on the World, ресторані на верхньому поверсі Північної вежі найвищої будівлі Нью-Йорка, залишала йому мало часу на сім'ю. Усе, чого він хотів, - це пограти у футбол із Санті, навчити його їздити на велосипеді, робити звичні речі, які роблять усі татусі.

Того вівторка Юпітер прокинувся, прийняв душ, одягнувся, поцілував свою дружину Ненсі й поїхав з дому затемно. Незабаром світанок перейшов у ясний і погожий осінній день.

Юпітер, який приїхав до США з північно-східного індійського штату Маніпур у 1981 році, щоб відвідати літній табір для дітей з вадами зору у Вермонті, піднявся кар'єрними сходами до посади менеджера з бенкетів у престижному ресторані.

Протягом п'яти років 110-поверхові вежі-близнюки були його робочим місцем. У комплексі площею майже 65 тис. кв. м працювали близько 50 000 людей, і десятки тисяч відвідували його щодня - у справах, для закупів або щоб поїсти у Windows on the World.

11 вересня Юпітер відповідав за технологічну конференцію, яку проводили у ресторані.

Вдома в Біконі Ненсі готувалася до насиченого дня.

Санті другий тиждень ходив до молодшої школи, і вона стежила за його шкільним автобусом, який щодня запізнювався, бо хотіла дізнатися, о котрій годині він буде на місці, щоб повідомити про це директорові. Потім вона поїхала на роботу - до будинку для людей з проблемами з психічним здоров'ям та наркотиками в Оранжбурзі, приблизно за 64 км від дому.

Коли вона прийшла на роботу, хтось сказав їй, що реактивний літак врізався у Всесвітній торговий центр.

"Усі дивилися телевізор. Я не бачила, як літаки влучали в будівлі", - розповіла мені Ненсі, яка мешкає у штаті Нью-Йорк.

О 8:46 за місцевим часом рейс 11 авіакомпанії American Airlines влучив у Північну вежу між 93-м та 99-м поверхами, внаслідок чого усі, хто перебував на поверхах вище, потрапили у пастку.

Люди задихалися від густого чорного диму, який огорнув ресторан Windows on the World. Помічник менеджера ресторану несамовито дзвонив чиновникам із проханням "направити наших гостей та наших співробітників якомога швидше".

Учасник конференції зателефонував колезі й сказав, що "стався величезний вибух, вибило всі вікна, обрушилася стеля, людей збило з ніг, але всі були в порядку й чекали на евакуацію".

Але ніхто з них так і не вийшов назовні.

Шеф-кухар, який того дня мав бути на роботі о 8:30, зупинився, щоб купити нові окуляри в магазині під вежею, і вижив. Підрахунок загиблих у ресторані зайняв кілька днів - того ранку у Windows on the World загинули 72 людини.

"Я дивилась, як вежі вибухають і руйнуються, в повному шоці та не могла в це повірити. Я знову і знову дзвонила йому на телефон. Він не знімав трубку", - розповіла Ненсі.

Рятувальники швидко виявили тіло Юпітера на вершині завалів. Сім'я надала зразок ДНК з його гребінця для волосся, і до вихідних його ідентифікували.

"Ми були благословенні. У нас були належні похорони, і ми зібрали його прах. Багатьом так не пощастило", - сказала Ненсі. Через два десятиліття після інциденту знайшли та ідентифікували останки лише близько 1600 із 2754 жертв.

Юпітер помер у віці 42 років, і Ненсі, якій тоді було 40, знала його два десятиліття.

Вони зустрілися в 1981 році в коледжі, де він вивчав економіку, а вона - музичну терапію. Юпітер приходив у гастроном, де вона працювала, щоб зустрітися з нею, і вони разом ласували морквяним пирогом. Коли в 1991 році вони одружилися, то на весілля також замовили морквяний пиріг. На весіллі співав Піт Сігер, друг сім'ї Ненсі.

Юпітер, який виріс на північному сході Індії в родині лікарки та інженера, був наймолодшим із п'яти братів. Після закінчення школи він вивчав німецьку в Делі. Він був доброзичливою і привітною людиною, "моїм найкращим другом, насправді" - згадує свого старшого брата Лаба Ямбем.

Ненсі вважала його справжнім чоловіком і ловеласом, а також згадує, що він був хорошим спортсменом і мав рекорд зі стрибків у довжину у своїй школі в Індії. Також Юпітер любив музику.

"Знаєте, він був душею компанії. Його присутність осявала все довкола", - каже вона.

Юпітер пишався своєю роботою у Windows on the World. Він повертався додому і у захваті розповідав про знаменитостей, яких там бачив: Білла Клінтона; телеведучу Барбару Волтерс; фігуристку Крісті Ямагучі.

"Найбільше він шкодував, що не сфотографувався з паном Клінтоном, його улюбленим президентом", - каже Ненсі.

Але того погожого осіннього ранку все скінчилося. Натомість з'явилася болюча порожнеча.

"Перший рік я не могла спати. Щовечора я плакала", - згадує Ненсі.

"Як це могло статися, запитувала я себе. Як люди могли так нас ненавидіти? Я почала читати, я почала вчитися. У своєму серці я пробачила терористам", - каже жінка.

"Я сказала собі, що не зможу жити з ненавистю. Мені довелося будувати нове життя. Мені потрібно було знову знайти себе".

Приблизно через півтора року Ненсі почала ходити на побачення. У 2006 році вона вийшла заміж за інженера-будівельника Джеррі Фельдмана.

"Любов врешті-решт рятує", - каже вона.

За словами Ненсі, не минає жодного дня, коли вона не думає про Юпітера. Вдома вона облаштувала маленьку капличку на згадку про нього. Вона подарувала музею 11 вересня речі, які Юпітер отримав у Windows on the World: його візитівку, дві пляшки вина зі спеціальної події та дерев'яну скриньку для вина.

Сім'я їздить до дому Юпітера в Маніпурі кожні кілька років. Санті, якому зараз 25, працює в ресторані в Біконі, навчився грати на традиційному маніпурському барабані.

"Наш другий дім у Маніпурі - це зв'язок Юпітера з його батьком, - каже Ненсі. - Важливо знати своє коріння".

Якби Юпітер був живий, пара б у жовтні святкувала 30-ту річницю весілля.

"Травма - дивна річ", - каже Ненсі. Забути для неї - "не вихід", але переживати 11 вересня щороку теж важко.

"Біль схожий на ніж - спочатку дуже гострий та інтенсивний. З часом ніж стає тупішим, і біль також".

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!