Як принци полюють на рідкісних птахів заради афродизіаків

У 1983 році два офіцери зупинилися біля автомобільного прокату в Пасні, невеликому містечку на узбережжі Пакистану.

Один із них запитав: "У вас є хороша машина? Ми маємо везти арабського шейха".

Власник прокату відповів, що є, і послав свого сина Ханіфа показати її.

Авто призначалося для принца Сурура бен Мухаммеда аль-Нахяна, який належить до однієї з шести королівських сімей Об'єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ).

Він хотів дістатися до Панджгура, щоб полювати на джека, або дрохву-красуню - рідкісного птаха, чиє м'ясо дехто вважає афродизіаком.

Шейху сподобалася машина - як і Ханіф, якому тоді було 31. Так розпочалася довга історія дружби, розповідає чоловік.

Тридцять сім років по тому він є одним із тих, хто працює на королівських осіб, які щороку приїжджають до Пакистану полювати на джеків.

Кількість цих сором'язливих птахів розміром з індичку зменшується, тож їхнє вбивство є дражливим питанням. Але на них досі полюють заради спортивного інтересу.

Впливові кола Пакистану підтримують таємні полювання для зміцнення стосунків із можновладцями Перської затоки. Організатори поїздок кажуть, що вони дають вкрай необхідні робочі місця й інвестиції.

Але вигода Пакистану насправді не така однозначна. Дехто в мисливських колах каже, що королівські особи полюють винятково для особистого задоволення.

Щороку від листопада до лютого Хаджі Ханіф приймає королівських осіб, які стікаються до провінції Белуджистан, приблизно за годину їзди на схід від стратегічного порту Гвадар.

Перед закінченням цьогорічного полювання він запросив ВВС подивитися, як готуються до приїзду вельможних гостей.

Розкішний прийом особливо вражає у такому місці, як Пасні, де більшість місцевих жителів тільки мріють про базові зручності.

Двоє чоловіків зустріли нас і відвезли до маєтку Хаджі за кілька кілометрів від аеропорту. Їхній джип мав номери ОАЕ - здавалося, ми десь у цій країні.

Це відчуття посилив величезний знак королівської родини Абу-Дабі з орлом. Він стояв на в'їзді до будинку, схожому на оазу серед бідного району.

Приїжджі королівські особи забезпечують роботою кілька десятків місцевих жителів.

Коли ми прибули, то побачили чоловіків, які доглядали соколів шейха, в той час як інші прибирали кухню чи ремонтували позашляховики в гігантському гаражі.

Чоловік, одягнений у хакі, повів нас до гостьових приміщень, де витав аромат парфумів.

"Вам подобається у нас?" - спитав Хаджі Ханіф, який сидів на одному з диванів.

Зараз йому вже під 70, і він чудовий оповідач. Показуючи нам маєток, він розповідав про багаторічні візити шейха.

"Після того, як ми допомогли йому орендувати машину, він повернувся до нас знову. У 1988 році ми з батьком уже опікувалися 20 машинами шейха, оскільки він нам їх довіряв", - каже він.

До підготовки до полювань залучені 35 місцевих жителів, які починають працювати за три місяці до прибуття членів королівської сім'ї.

Частина чоловіків доглядають за соколами і голубами, на яких тренують соколів.

Троє людей опікуються садом, де вирощують лимони для шейха. Ще одна людина відповідає за прання білизни. Інші готують їжу, прибирають та стежать за автомобілями.

Чоловікові на мотоциклі платять за те, що він їздить околицями і шукає джеків, щоб шейхові не довелося занадто далеко їхати.

Троє синів Хаджі Ханіфа також працюють тут, допомагаючи батькові.

Старший доглядає за гаражем і двадцятьма позашляховиками шейха, середній син працює його охоронцем, а молодший стежить, щоб місцеві жителі не вбивали й не продавали джеків на чорному ринку.

Члени королівських родин почали їздити до Пакистану в 1973 році. Вони полювали на джека - перелітного птаха, який прилітає на південний захід Белуджистану взимку.

У 1989 році уряд провінції за підтримки федеральної влади в Ісламабаді офіційно затвердив цю схему, виділивши різні райони для різних королівських сімей.

Пасні, Панджгур та Гвадар виділили королівськими особами з ОАЕ. Джал Джао в районі Аваран на схід уздовж узбережжя - для шейхів із Катару. А північний Чагі - королівській родині Саудівської Аравії.

Водночас місцеві родини, такі як сім'я Хаджі, були призначені доглядачами для королівських сімей.

Ще в 70-ті роки мисливці зазвичай ставали табором там, де були джеки.

Зазвичай полювання тривало близько тижня, і королівські особи готували та їли птахів у таборах, перш ніж вирушити назад до міста.

Але через проблеми з безпекою в Белуджистані, де трапляються повстання сепаратистів, пустельні табори стали неприйнятними.

Члени королівської родини зараз здебільшого зупиняються в готелях або будинках, зроблених на їхній смак - таких, як у Гаджі Ханіфа.

Звідти вони вирушають в пустелю, де полюють на птахів, яких уже знайшли працівники.

Зазвичай на цінних джеків полюють соколи. Щойно птаха зловлять, мисливці перерізають йому горло ножем.

Також вони стріляють по птахах. У наші дні через браконьєрство доглядачі часто спочатку ловлять джеків, а потім випускають їх у присутності мисливців із соколами.

Полювання на джеків давно є дражливим питанням. Колись на Аравійському півострові їх було дуже багато. Але Міжнародний союз охорони природи (МСОП) наразі оцінює їхню чисельність у світі від 50 000 до 100 000 особин і заносить до списку видів, що перебувають під загрозою зникнення.

Багато хто в Пакистані засуджує полювання, які, на їхню думку, є задобрюванням "господарів".

Інші - розглядають їх як спосіб налагодити кращі зв'язки з братніми країнами. Пакистан багато років покладався на багату нафтою затоку, отримуючи величезні суми позик та інвестицій.

Колишній речник міністерства закордонних справ Пакистану заявив, що вони намагалися покласти край цій "суцільній ганьбі", але без успіху. Він сказав, що "багатьом в уряді очевидно, що ці поїздки не приносять користі на дипломатичному фронті, а вигідні лише тим впливовим колам, які вирішили їх зберегти".

За його словами, відносини ОАЕ та Пакистану за останні 25 років показали, що Пакистан не мав від них жодного зиску.

Цієї зими країна з нетерпінням чекала на візит принца ОАЕ, сподіваючись, що його мисливська подорож допоможе залагодити нещодавню тріщину у стосунках двох країн.

У 2020 році Пакистан увійшов до переліку країн, чиї громадяни більше не отримуватимуть візи для роботи в ОАЕ, яка годує мільйони людей у країні. Аналітики вважали це способом тиску на Пакистан із таких питань, як статус Ізраїлю і кашмірський конфлікт.

Прем'єр Імран Хан та його уряд відкидають подібні претензії - або ж узагалі будь-який провал у відносинах з ОАЕ.

Однак полювання, ймовірно, триватимуть.

Верховний суд Пакистану намагався покласти їм край, але заборону 2015 року швидко зняли.

Та навіть поки вона діяла, уряд видавав спеціальні дозволи для можновладців Близького Сходу, дозволяючи полювання за певних умов.

Хаджі каже, що шейхи приносили користь Пасні - і, звичайно, його родині.

Він радий, що шейх не лише працевлаштовує місцевих жителів, а й будує колодязі, школи та амбулаторії. Єдина проблема - школи стоять без вчителів, а амбулаторії - без ліків і персоналу.

"Шейх може лише щось побудувати. Він не може забезпечити персонал. Це робота провінційного уряду", - каже він.

Але попри все, Хаджі не хоче, щоб троє синів наслідували його приклад.

"Я слуга шейха, але моє серце не хоче, щоб мої діти робили те, що роблю я. Вони повинні йти своїм шляхом, займатися бізнесом і створювати собі ім'я", - каже чоловік.

"Я все життя займався тим, що роблю, і мені це подобається", - резюмує він.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber