Газ, джихадисти, російські найманці. Як життя Мозамбіку перетворюється на кошмар

Мозамбік - країна на півдні Африки, яка колись була колонією Португалії. Раніше вона рідко потрапляла у новини світових ЗМІ. Виявлення багатих родовищ корисних копалин змінило цю ситуацію, але про позитивні новини не йдеться.

Зараз Мозамбік перетворюється на країну, вражену "ресурсним прокляттям". Так вважає британський вчений Джозеф Хенлон, який був кореспондентом ВВС у Мозамбіку у 1979-1985 роках і є автором багатьох книг про цю країну.

Адже протягом останніх 15 років ВВП Мозамбіку зростав на 6% на рік завдяки покладам вугілля і титану, дешевій гідроенергії. Проте бідність і нерівність в країні тільки збільшувалися.

Не допомогли і величезні родовища газу і рубінів, виявлені в 2009-2010 роках у північній провінції Кабу-Делгаду на узбережжі Індійського океану.

У виграші опинилася верхівка партії ФРЕЛІМО ("Фронт визволення Мозамбіку"), яка править країною з моменту здобуття незалежності від Португалії в 1975 році.

Право на владу ця, спочатку марксистська, партія виборола у тривалій громадянській війні, яка забрала життя мільйона людей і завершилася 1992 року. Відтоді партія змінила ідеологію, антикомуністів допустили до виборів, і в країні на чверть століття запанував відносний спокій, в умовах якого і визрівала нинішня катастрофа.

Нова війна

Перші збройні сутички поліції та традиційних мусульманських лідерів з ісламістами відбулися в 2015 році на півночі Мозамбіку. Тоді радикали зазнали поразки і зачаїлися. Як з'ясувалося пізніше, вони не втрачали час.

5 жовтня 2017 року група озброєних ісламістів захопила і два дні утримувала порт Мосімбоа-да-Прая у 60 км від головного центру газовидобутку в містечку Пальма. Порт мав важливе значення для постачання і розвитку газового проєкту.

Бойовики були не іноземцями, а місцевими мешканцями.

Відтоді насильство почало стрімко зростати. За три роки щонайменше 1500 людей вбили, 250 тисяч цивільних мусили залишити свої будинки. Влада втратила контроль над трьома районами на узбережжі Індійського океану.

Ісламісти захоплювали Мосімбоа-да-Прая ще двічі, останній раз це сталося 12 серпня цього року. Урядовим військам, попри всі зусилля, не вдається вибити їх звідти.

Мусульмани складають 18% з приблизно 30 млн мешканців Мозамбіку, але провінція Кабу-Делгаду, де відбуваються сутички, - регіон переважно мусульманський. За останні 30 років він зіткнувся з напливом мусульманських та християнських фундаменталістів, та релігійних агентств допомоги, які прагнули зробити місцеве населення прихильним до свого бачення релігії.

"Нові імами", які отримали релігійну освіту за кордоном, засновують мечеті і вчать, що старі проповідники пов'язані з ФРЕЛІМО і беруть участь в корупції, і що життя за шаріатом буде справедливішим.

У них є кошти, щоб допомагати місцевим жителям починати свій бізнес.

Президент Мозамбіку Філіпі Н'юсі нещодавно визнав, що привабливість ідей радикалів для населення не можна недооцінювати.

Бойовики вербують нових членів, експлуатуючи бідність молоді на півночі Мозамбіку, пояснив він в недавньому виступі в місті Пемба, столиці провінції Кабу-Делгаду.

І він визнав, що, попри те, що три північні провінції - Кабу-Делгаду, Ньяса і Нампула - володіють величезним природним багатством і мають величезний сільськогосподарський потенціал, в них існує найвищий рівень бідності в країні.

З комуністів в олігархи

За іронією долі, ФРЕЛІМО почало збройну боротьбу за незалежність від Португалії у тому ж регіоні, де зараз точиться боротьба з джихадистами. Перший бій стався 25 вересня 1964 року в 60 км на захід від Мосімбоа-да-Прая.

ФРЕЛІМО приваблювало молодих прихильників, користуючись тією ж риторикою боротьби за справедливість, яку зараз використовують ісламісти - тільки у 1960-70-х роках це була боротьба проти португальських колонізаторів, які концентрували всі багатства країни в своїх руках. Зараз ісламісти використовують проти лідерів правлячої партії ті ж ярлики, які вони в молодості використовували проти колоніальної адміністрації.

Великим впливом в провінції Кабу-Делгаду донині користуються два ветерани війни за незалежність - Альберто Чіпанде і Раймундо Пачінуапа. Обом вже 81 рік, і обидва є членами вищого органу ФРЕЛІМО, політичної комісії.

Після проголошення незалежності Мозамбіку, керівництво ФРЕЛІМО будувало соціалізм, але після закінчення громадянської війни в 1992 році почало розвивати ринковий капіталізм.

Побудований ФРЕЛІМО капіталізм виявився сильно корумпованим. Під час швидкої приватизації сотні підприємств дісталися партфункціонерам і вищим офіцерам. Контракти, концесії та кредити розподіляли "у тіні" Двох видатних викривачів зловживань на початку 2000-х років вбили.

Коли в 2009 році поблизу Монтепеза у провінції Кабу-Делгаду відкрили одне з найбільших в світі родовищ рубінів, місцеві жителі почали самостійно шукати їх, і дехто з місцевих фермерів та торговців навіть встиг розбагатіти. Але через рік концесію на розробку отримав один з лідерів ФРЕЛІМО Раймундо Пачінуапа в партнерстві з місцевою "донькою" британської компанії Gemfields Group Ltd.

Дрібних старателів попросили піти. Під час видобутку родовища знесли село. Філія Gemfields у Мозамбіку каже, що діяла відповідно до місцевих законів і побудувала для переселенців 105 будинків. Проте, 273 людини звернулися до британського суду. Під час врегулювання суперечки материнська компанія виплатила їм 7,5 млн доларів.

2010 року в тому ж районі відкрили велике газове родовище. Знову представники еліти отримали прибутки, місцеві мешканці програли.

Відчуження землі набуло ще більшого масштабу. Правозахисна і екологічна група Justica Ambiental стверджує, що запропоновані компенсації не були адекватними.

Раніше місцеві жителі обробляли землю мотиками і рибалили на човнах, але після відкриття газу залишилися зовсім без роботи.

Молодь, яка закінчила школу і сподівалася, що завдяки появі гірничої індустрії зможе жити краще, ніж батьки, виявилася розчарованою.

Західні політики і фінансові аналітики, які раніше вимагали від уряду Мозамбіку прозорого управління та боротьби з бідністю, після відкриття газу почали робити акцент на відкритості для іноземних інвестицій.

У 2019 ФРЕЛІМО лише м'яко дорікнули через порушення під час чергових виборів.

17 липня 2020 року американські та британські банки схвалили позику в 14,9 млрд доларів, яка піде в основному на закупівлю обладнання в США та Британії і підтримає 2 тисячі робочих місць у Британії і понад 16 тисяч у США.

Роботу в будівництві та газовидобутку в самому Мозамбіку отримають лише 2,5 тис. мозамбікців. Переважно, йдеться не про мешканців Кабу-Делгаду.

Таким чином, це не покладе край почуттю маргіналізації та безнадії молоді в Кабу-Делгаду, яка буде й надалі приєднуватися до ісламістів.

Війна насувається

Ці великі плани зараз під загрозою через наступ джихадистів.

Спочатку, за оцінками фахівців, конфлікт був чисто внутрішнім. Ключову роль в навчанні та керівництві ісламістами зіграли люди, які отримали підготовку у лавах армії та поліції Мозамбіку.

Тепер конфлікт інтернаціоналізується. Радикали, за наявними даними, присягнули на вірність організації "Ісламська держава" і проходять навчання військовій справі, та релігійним настановам у закордонних інструкторів.

Уряд, зі свого боку, запросив пілотів військових гелікоптерів з Південно-Африканської республіки і веде переговори з ПАР, Францією та США про військову допомогу, зокрема, про патрулювання узбережжя океану, щоб припинити зв'язки ісламістів з Близьким Сходом.

Найманці

Восени минулого року ЗМІ повідомляли, що в операціях в Кабу-Делгаду на боці урядових сил беруть участь 200 російських найманців з "ПВК Вагнера", і сімох з них вже вбили.

"ПВК Вагнера" ​​не має офіційного статусу. Представники російської влади неодноразово заперечували її існування, і нагадували, що за чинним законодавством громадяни Росії мають право в приватному порядку брати участь в бойових діях за кордоном.

Німецька газета Bild писала з посиланням на свої джерела, що в компанії є близько 2,5 тис. людей з військовим вишколом. Петербурзьке інтернет-видання "Фонтанка" стверджувало, що за свою роботу вони отримують від 160 до 240 тис. рублів на місяць - приблизно 2-3 тисячі доларів.

Керівником компанії ЗМІ називають 50-річного Дмитра Уткіна, колишнього офіцера 2-ї окремої бригади спецпризначення ГРУ, дислокованої в Псковській області. З червня 2017 року Уткін перебуває під санкціями США, у документі американського Мінфіну зазначено: "пов'язаний з приватною військовою компанією Вагнера".

ЗМІ пов'язують "ПВК Вагнера" ​​також з підприємцем Євгеном Пригожиним, якого вважають "людиною Путіна". Сам він цю інформацію заперечує.

Бійці ПВК, за інформацією журналістів і правозахисників, воювали і навчали місцеві формування на Донбасі, в Сирії, Лівії, Судані та Центральноафриканській Республіці.

30 липня 2018 року в Центральноафриканській Республіці (ЦАР) за нез'ясованих обставин вбили трьох російських журналістів: Кирила Радченка, Олександра Расторгуєва та Орхана Джемаля, які збиралися розслідувати діяльність "ПВК Вагнера" ​​в цій країні.

Сучасний Мозамбік - лише чергова африканська країна, де найманці можуть заробити. І ця країна дедалі більше перетворюється у вражену "ресурсним прокляттям" - зі зростаючою бідністю і нерівністю, але з прибутками для іноземних компаній та новими можливостями для представників правлячої партії ФРЕЛІМО.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!