Роберт Мугабе: життя і смерть африканського диктатора
Автор фото, AFP
У віці 95 років після хвороби помер експрезидент Зімбабве Роберт Мугабе, який правив країною 30 років і отримав репутацію диктатора.
Інформацію про смерть політика ВВС підтвердили у його родині. З квітня 2019 року він був у лікарні в Сінгапурі.
В 1980 році він виграв вибори в Зімбабве і став прем'єр-міністром, коли країна здобула незалежність. Згодом, обійнявши посаду президента, Роберт Мугабе обіцяв демократію і примирення.
Але ці надії, породжені набуттям країною незалежності в 1980 році, обернулися величезною корупцією та економічною катастрофою.
Свою політичну кар'єру Роберт Мугабе почав як запеклий критик Заходу і особливо Великої Британії, чиєю колонією в минулому була Зімбабве. Він називав Британію ворожою країною.
Незважаючи на жорстокі розправи над політичними опонентами і некомпетентне керівництво економікою колись процвітаючої країни, він мав підтримку багатьох провідних африканських політиків як один із лідерів революційної боротьби проти панування білих.
Ідеї панафриканізму
Роберт Габріель Мугабе народився в сім'ї теслі 21 лютого 1924 року у Кутаме, в той час британської самокерованої території Південна Родезія (нинішня Зімбабве), де при владі перебував уряд білої меншості.
Мугабе належить до народності шона, етнічної більшості країни.
Його неабиякі лідерські здібності проявилися ще в католицькій школі, після якої він продовжив навчання в університеті Форт-Харі в Південній Африці.
Після закінчення університету він вирушив викладати в Гану, де потрапив під вплив панафриканських ідей лідера тієї країни Кваме Нкруми. Його перша дружина Саллі була родом з Гани.
Попрацювавши викладачем в Гані, в 1960 році він повернувся до Південної Родезії і вступив до лав визвольного руху.
Автор фото, Getty Images
Спочатку він приєднався до руху борця за незалежність Зімбабве Джошуа Нкомо, а потім став одним із засновників зімбабвійських африканського національного союзу.
У 1964 році, коли він в одному зі своїх виступів назвав прем'єр-міністра Родезії Іена Сміта і його уряд ковбоями, Мугабе заарештували і без суду посадили на 10 років за ґрати.
Революційна діяльність, за яку Мугабе довелося розплатитися роками в'язниці, багато в чому сформувала його як політика. Цим же революційним минулим можна частково пояснити його багаторічне перебування при владі.
Його дитина померла, коли Мугабе сидів у в'язниці, але йому не дозволили побувати на похороні.
У 1973 році, як і раніше, перебуваючи за ґратами, він був обраний президентом зімбабвійського африканського національного союзу.
Після свого звільнення Мугабе поїхав у Мозамбік, звідки керував партизанськими рейдами в Родезії.
Його організація сформувала альянс із Союзом африканського народу Зімбабве, яким керував Джошуа Нкомо.
Незалежність
Під час складних переговорів про незалежність Родезії Мугабе проявив себе як найнепримиренніший і найбезкомпромісніший з африканських лідерів.
У 1976 році під час свого візиту до Лондона він оголосив, що вирішити питання про незалежність Родезії можна тільки збройним шляхом.
Автор фото, Getty Images
Однак його здібності переговорника принесли Роберту Мугабе повагу багатьох його критиків. Преса називала його "партизаном мислячих людей".
Угода 1979 року затвердила конституцію нової Республіки Зімбабве, як тепер називалася Родезія. На лютий 1980 року було призначено перші вибори керівництва країни.
Виступивши на виборах незалежно від Нкомо, Мугабе переміг на них з величезною перевагою. Його партія отримала більшість. Однак голосування було затьмарене численними звинуваченнями в підтасовуванні і залякування виборців обома сторонами.
Перемога Мугабе, який проголосив себе марксистом, змусила багатьох білих жителів країни тікати, поки прихильники нового лідера ще танцювали на вулицях, святкуючи його успіх.
Однак поміркований, примирливий тон його перших виступів підбадьорив багатьох його опонентів.
Мугабе пообіцяв сформувати уряд єдності. Його головним завданням, сказав він, буде примирення.
Перерозподіл землі
Незабаром перемога нового лідера була затьмарена конфліктом у провінції Матабелеленд, де урядові війська вбили тисячі людей, яких звинуватили в підготовці повстання. Кілька років по тому Мугабе охарактеризував подію як божевілля і поклав провину на обидві сторони.
На президентських виборах 1996 року конкуренти Мугабе відкликали свої кандидатури, мотивувавши це несправедливими умовами боротьби, зокрема - домінуванням чинного глави держави в ЗМІ і нерівним фінансуванням передвиборчої кампанії.
Тоді ж Мугабе прийняв своє найсуперечливіше політичне рішення - перерозподіл землі.
За його словами, мета цього кроку полягала у викоріненні нерівності у володінні земельними ділянками, кращі з яких і після набуття Зімбабве незалежності залишалися у володінні кількох тисяч білих поселенців.
Автор фото, AFP
Однак методи, за допомогою яких втілювалася ця ідея, призвели до катастрофічних наслідків.
Прихильники правлячої партії кинулися на ділянки білих землевласників, а поліція самоусунулася від того, що відбувається.
Опозиція і "зовнішня загроза"
Одночасно з цим запропонована Мугабе реформа конституції провалилася на референдумі, і він почав заохочувати ще масштабніші захоплення земель.
В результаті кілька білих фермерів були страчені, а кілька тисяч їхніх чорношкірих працівників були вигнані зі своїх будинків. Не зважаючи на міжнародну реакцію на ці події, Мугабе заявив на одному з мітингів, що буде боротися з білими землевласниками, які відмовляться віддати свої ділянки без компенсації.
Незабаром в країні почали лунати голоси проти Мугабе вже від нового покоління політиків. Рух за демократичні зміни під керівництвом Моргана Цвангіраї на виборах у 2000 році отримав більше 40 місць в парламенті країни і став, таким чином, офіційною опозицією. Влада Мугабе опинилась під серйозною загрозою через Рух за демократичні зміни.
Мугабе виступив проти фермерів, яких вважав прихильниками цього руху. Критики Мугабе звинувачували його в тому, що він роздавав господарства своїм друзям, а не сільським біднякам.
Після цих подій з найбільшого виробника продовольства в Африці Зімбабве перетворився на країну, яка потребує іноземної допомоги, щоб прогодувати своє власне населення.
Однак Мугабе знайшов пояснення економічних проблем в змові Великої Британії та інших західних країн з метою змістити його.
У країні почалася галопуюча інфляція: ціни подвоювалися практично щодня.
Лідерські позиції Мугабе опинилися під питанням і під час президентських виборів 2008 року. Неофіційні результати першого раунду, що пройшов досить спокійно, показали беззастережну перемогу Цвангіраї, що, судячи з усього, стало несподіванкою для влади.
Відтоді моменту в країні почалася нова фаза політичного протистояння, і через три місяці провели новий тур голосування, від участі в якому Цвангіраї зрештою відмовився, заявивши, що побоюється за своє життя.
Після довгих переговорів за посередництва ПАР було сформовано уряд національної єдності.
У ньому Роберт Мугабе залишався головою держави і головнокомандувачем, а Морган Цвангіраї отримав пост прем'єр-міністра, на якому йому ще не раз довелося відстоювати свої владні повноваження.
Розбіжності між Мугабе і Цвангіраї так і не були подолані, і в листопаді 2011 року прем'єр-міністр закликав до розпуску правлячої коаліції і "розлучення" своєї партії з президентом країни.
88-річний Мугабе не збирався залишати владу і на виборах 2013 року переміг, набравши 61% голосів.
Ці вибори, також як і попередні, були затьмарені звинуваченнями в підтасовках. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун закликав провести розслідування. Однак на цей раз голосування не супроводжувалося численними актами насильства, як це було на попередніх виборах в Зімбабве.
"Поки не покличе Господь"
На цих виборах Мугабе підтвердив свої позиції незаперечного лідера країни.
Його похилий вік і дедалі слабше здоров'я породили безліч спекуляцій з приводу його можливого наступника.
Однак політичні маневри його можливих наступників показали, наскільки роздроблені політичні сили в Зімбабве.
Тим часом Мугабе, здається, отримував задоволення від своєї політики "розділяй і володарюй", яка заважала будь-яким спробам створення дієздатної опозиції.
У 2015 році 91-річний Роберт Мугабе оголосив, що має намір узяти участь у виборах 2018 року.
І щоб остаточно розвіяти будь-які сумніви в своїх намірах залишатися при владі якомога довше, в лютому 2016 Роберт Мугабе оголосив, що продовжить керувати країною, поки його не покличе Господь.
Проте, це був не Бог, а підрозділи Національної армії Зімбабве, які прийшли за ним. В листопаді 2017 року в результаті військового перевороту Мугабе відсторонили від влади і помістили під арешт. Під тиском армії він був змушений подати у відставку.
Через чотири дні диктатора замінив на посаді його заступник Еммерсон Мнангагва.
Мугабе уклав угоду з новою владою країни, яка захистила його та родину від судового переслідування та дозволила зберегти різні бізнеси. Йому надали будинок, службовців, машини та повний дипломатичний статус.
Роберт Мугабе, якого багато хто вважав аскетом, одягався консервативно і не пив - не тільки алкоголь, але навіть каву або чай.
До друзів і ворогів він ставився з однаковою підозрою, що межувала з параноєю. За великим рахунком, особиста трагедія Мугабе стала трагедією Зімбабве.
Нинішній президент Зімбабве Еммерсон Мнангагва вже висловив співчуття у зв'язку з його смертю. Він назвав Мугабе "батьком-засновником Зімбабве" і "іконою звільнення".
