"Ми могли стати камерою трупів". Реалії Окрестина, "мінської катівні"

    • Author, Жанна Безп'ятчук
    • Role, BBC News Україна

Застереження: стаття містить факти та фото, які можуть шокувати.

"Нам не заганяли голки під нігті, але те, що з нами робили на Окрестина, - це теж катування. Нас було 36 жінок у камері на чотири людини. Наглядачі відкривали двері й виливали нам на голови відро льодяної води", - Марія Аксючіц, сиділа в Центрі ізоляції у провулку Окрестина 10-12 серпня.

"Перший день били, знущались. У камері нас було 75 людей. За два дні на всіх дали один буханець і чотири літри води. Нас називали моральними потворами, тварюками. Зараз поруч зі мною моя 9-місячна дитина. Я не можу вам сказати в її присутності, як ще нас називали", - Дмитро Житько, сидів в ізоляторі 10-13 серпня.

"Починаючи з вечора 9 серпня крізь вікна камери 42 було чути жахливі крики болю, крики відчаю, побиття дубинками, звуки ударів, насильства... З третьої ночі 12 серпня від жахливого стресу я почав стрибати уві сні на вікна та волати, волати, волати: "Покидьки, що ви робите?" - Зьміцер Хведарук, сидів у ізоляторі 9-13 серпня.

Майже половину затриманих 9-13 серпня в Білорусі розмістили в Центрі ізоляції правопорушників (ЦІП) у мінському провулку Бориса Окрестина.

За п'ять днів через центр, розрахований на кілька сотень людей, "прогнали" до трьох тисяч.

Борис Окрестин, на честь якого названий провулок, - радянський льотчик, герой Радянського Союзу. 20-річний Окрестин загинув під час Другої світової війни під Мінськом.

Після масових затримань в ході білоруських протестів ізолятор почали називати "концтабором". Люди, які звідти вийшли, розповідали про жорстокість і фізичне насильство з боку правоохоронців, хоча зловісну репутацію це місце здобуло ще раніше.

Втім, білоруська влада заперечує зловживання та знущання в ізоляторі.

Міністр внутрішніх справ Юрій Караєв вибачився за травми, завдані "випадковим людям, що потрапили під роздачу" під час протестів.

Лукашенко на зустрічі зі страйкарями з мінських заводів так прокоментував події у стінах цієї установи: "На Окрестина дістали на горіхи ті, хто там же, на Окрестина, кидався на ментів. Я просив вас до цих подій: не провокуйте їх (військових - Ред.). Я не зможу їх стримати".

"Все брудне й сіре"

На Окрестина затриманий може провести від кількох діб до кількох тижнів. Залежно від рішення суду про міру покарання - штраф чи арешт.

"Коли мене привезли на Окрестина, перед моїми очима пролетіло все моє життя. Це місце відоме страшними історіями про те, що там робили з опозиціонерами Павлом Северинцем, Володимиром Некляєвим. Хоча, що мені може бути кінець, я подумала лише коли відкрили камеру на чотирьох, де вже було 23 жінки. Туди мали впихнути ще 13. До того я вже була готова до відкритого туалету в камері та відсутності їжі", - розповідає 28-річна Марія Аксючіц.

Її затримали у внутрішньому дворі будинків на одній із центральних вулиць Мінська. Там вона ховалися в кущах від омонівців.

Перед тим дівчина ходила разом ще з кількома десятками людей до своєї виборчої дільниці. Люди просили показати їм протокол. До них ніхто не вийшов - і вони наважилися піти в центр, де біля стели "Мінськ - місто-герой" збиралися протестувальники.

До речі, в день виборів Марія мала бути спостерігачкою на дільниці. Але її разом з іншими звідти вигнали.

За її свідченнями, жінок з її камери не били, окрім однієї - Олесі Стогової, громадянки Росії. Хтось із правоохоронців бив її по обличчю так, що дівчина переживали, чи впізнають іі на фото в паспорті.

"Там усередині все брудне, припале пилом, сіре. У ЦІП досі є панорамні туалети, такі ще в 1950-х роках будували. Там, де нас тримали, смерділо. Це страшно", - розповідає 26-річний Дмитро Житько.

За словами Дмитра, його затримали дорогою з магазина.

ЦІП - це місце утримання адміністративних правопорушників, тобто центр ізоляції, де, серед інших, незгодні з владною системою Лукашенка можуть уперше стикнутися з нею лоб у лоб.

Цього разу, як свідчать затримані, омонівці били їх гумовими дубинками та ногами. Удари сипалися переважно по спині, сідницях та ногах.

Марія Аксючіц бачила, як виглядали наслідки цього побиття: "Нас вивели в двір ЦІП, поруч були затримані хлопці. Їх змусили стати на коліна головою униз. Дехто був у самих плавках. Я обернулася й побачила ноги з гігантськими фіолетово-чорними гематомами. Встаючи, хлопці шкутильгали, дехто не міг ступити на ногу".

За численними свідченнями затриманих, найбільше їх били вночі. У ЗМІ поширився запис, зроблений нібито під стінами ЦІП саме в нічний час. На ньому чути сильні стогони та крики чоловіків.

В'ячеслав Сівчик, лідер Руху солідарності "Разом", вважає, що білоруська влада все добре продумала у випадку з ЦІП на Окрестина. Опозиціонер переконаний, що, "подивившись там в очі системі", людина може втратити будь-яке бажання переходити на "інші рівні" протесту.

Ті рівні, коли повторне затримання за участь в несанкціонованому мітингу може означати вже кримінальну відповідальність. Якщо за адмінпорушення доводиться так мучитися, то що буде далі?

Далі вже буде не ЦІП для адмінправопорушників, а приміром, сусідній Ізолятор тимчасового утримання для підозрюваних у криміналі. Ці два режимні об'єкти розташовані в провулку Окрестина поруч.

"Там усе так влаштовано, щоб відбити в людини назавжди бажання бути людиною, тобто зробити з неї пожиттєвого раба. Цей ЦІП перетворився на катівню", - каже політик.

Сам він уперше потрапив туди в 1996 році й загалом сидів у ЦІП близько півсотні разів. Переважно - за організацію та участь у громадських акціях, зокрема несанкціонованих.

"Сумарно я там провів рік свого життя", - каже В'ячеслав Сівчик.

На його думку, центр ізоляції на Окрестина - це символ еволюції режиму Олександра Лукашенка.

"Коли я потрапив туди вперше, це був справжній "бомжатник" без ліжок. У 1990-х ми всі думали, що ось-ось цей "совок" закінчиться. Коли я потрапив туди в 2017-му, там уже були ліжка й зробили ремонт. Але все одно я написав скарги в прокуратуру та інші органи, бо навіть ті умови утримання, після ремонту, як на мене, прирівнювалися до катувань. Але тоді на Окрестина ще не били. І ось з червня 2020-го почали застосовувати фізичну силу. Еволюція ЦІП - це водночас еволюція диктатури", - вважає білоруський опозиціонер.

Етапи змін у ЦІП на Окрестина

  • Усередині 1990-х цей мінський ЦІП зажив слави "бомжатника". Туди звозили як громадських активістів, так і алкозалежних та безхатьків. У камерах ЦІП не було ліжок, бігали щури. Ця установа сприймалася як пережиток минулого.
  • Усередині 2000-х поруч із ЦІПом побудували Ізолятор тимчасового утримання, призначений для підозрюваних у кримінальних правопорушеннях.
  • Наприкінці 2000-х Республіканський санітарно-епідеміологічний центр та прокуратура неодноразово просили поліпшити умови перебування людей у ЦІП. Втім, безрезультатно.
  • У 2012-му в цій установі почали ремонт.
  • У 2015-му, після модернізації, в ЦІП з'явилися двоярусні ліжка, чисті камери, червоні смужки в коридорах, по яких мали ходити затримані. Це нібито запозичили з досвіду американських тюрем. Втім, затримані та арештовані скаржилися на часті "шмони" в камерах, відбирання в них олівців та ручок як "гострих предметів", повну ізоляцію, зокрема недопуск адвокатів. До цього додавали погану вентиляцію, брудні матраси та подушки, антисанітарію, холод у деяких камерах, нічне освітлення, що заважало спати. За свідченнями тих, хто побував у ЦІП в останні роки, там могли підселити безхатченків у камери саме з "політичними". Також багатьох обурювала введена згодом заборона на паління в камерах та обмаль прогулянок на свіжому повітрі. Прийняти душ можна було лише тим, в кого були тривалі адмінарешти.
  • Влітку 2020-го вперше з'явилися свідчення про масове побиття та нелюдське поводження із затриманими учасниками політичних акцій у ЦІП. До цього правозахисники повідомляли лише про вибіркове жорстке поводження, але не фізичне насильство. Приміром, камеру, де сидів В'ячеслав Сівчик у 2000-му, обробили засобом проти шкідливих комах для дезінфекції. Довелося дихати його випарами.

Марія Аксючіц розповідає, що остання її ніч на Окрестина була "суцільним кошмаром".

"До нас у камеру підселили двох алкоголічок, повністю п'яних, які що хотіли, те й робили. До цього нас не годували дві доби. На підлозі була вода, яку на нас виплескували. У дверях камери було віконце, яке закрили, коли із сусідньої камери вивели чоловіка й кілька разів голосно вдарили. На нього кричали після цього: "Тепер витирай своє г...но сам!" - пригадує дівчина.

"В однієї дівчини почалася панічна атака. Дівчата почали блювати жовчу. Ми задихалися. І тоді закричали наглядачу, щоб він відкрив двері, бо на ранок ми могли стати камерою трупів. Жінки, що були навколо мене, не брали участі в жодних протестах", - розповідає Марія.

Наглядач таки випустив жінок з її камери трохи подихати "свіжим повітрям".

За словами багатьох затриманих, у ЦІП не надавали медичної допомоги, окрім найбільш критичних випадків, як-от очевидні переломи. Так, у камері Марії сиділа жінка з цукровим діабетом, якій відмовилися передати ліки; сиділа важкохвора дівчина, в якої забрали гормони та інші необхідні їй препарати.

Після ознайомлення з протоколами, де для всіх написали одну й ту ж версію подій, і швидкого суду Марії Аксючіц призначили 10 діб адміністративного арешту. Протокол вона не підписала й навіть додала до нього свої зауваження.

Арешт вона відбувала в ЦІП міста Жодино.

"У Жодино - це вже був санаторій, порівняно з Окрестино. Ми спали на ліжках по двоє! Нас годували! Нам принесли засоби гігієни. До нас ставилися, як до людей. Але ж це, певно, так і має бути: ставитися один до одного як люди, а не тварини?"

Пізно ввечері 13 серпня до ЦІПу приїхав заступник міністра внутрішніх справ Білорусі Олександр Барсуков. Він заявив, що "поспілкувався з усіма" й що "знущань жодних не було". Люди під стінами ЦІП вигукнули йому в спину, що "він за все відповість".

Саме в цей час почали випускати затриманих.

Журналісти нарахували близько 10 карет швидкої допомоги, що від'їхали від стін ізолятора лише впродовж півтори години.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber