"Ми могли стати камерою трупів". Реалії Окрестина, "мінської катівні"

    • Author, Жанна Безп'ятчук
    • Role, BBC News Україна

Застереження: стаття містить факти та фото, які можуть шокувати.

Білорусь

Автор фото, svaboda.org

Підпис до фото, Центр ізоляції правопорушників у провулку Окрестина в народі називають "бомжатником", а тепер ще й "концтабором".

"Нам не заганяли голки під нігті, але те, що з нами робили на Окрестина, - це теж катування. Нас було 36 жінок у камері на чотири людини. Наглядачі відкривали двері й виливали нам на голови відро льодяної води", - Марія Аксючіц, сиділа в Центрі ізоляції у провулку Окрестина 10-12 серпня.

"Перший день били, знущались. У камері нас було 75 людей. За два дні на всіх дали один буханець і чотири літри води. Нас називали моральними потворами, тварюками. Зараз поруч зі мною моя 9-місячна дитина. Я не можу вам сказати в її присутності, як ще нас називали", - Дмитро Житько, сидів в ізоляторі 10-13 серпня.

"Починаючи з вечора 9 серпня крізь вікна камери 42 було чути жахливі крики болю, крики відчаю, побиття дубинками, звуки ударів, насильства... З третьої ночі 12 серпня від жахливого стресу я почав стрибати уві сні на вікна та волати, волати, волати: "Покидьки, що ви робите?" - Зьміцер Хведарук, сидів у ізоляторі 9-13 серпня.

line

Майже половину затриманих 9-13 серпня в Білорусі розмістили в Центрі ізоляції правопорушників (ЦІП) у мінському провулку Бориса Окрестина.

За п'ять днів через центр, розрахований на кілька сотень людей, "прогнали" до трьох тисяч.

Борис Окрестин, на честь якого названий провулок, - радянський льотчик, герой Радянського Союзу. 20-річний Окрестин загинув під час Другої світової війни під Мінськом.

Після масових затримань в ході білоруських протестів ізолятор почали називати "концтабором". Люди, які звідти вийшли, розповідали про жорстокість і фізичне насильство з боку правоохоронців, хоча зловісну репутацію це місце здобуло ще раніше.

Втім, білоруська влада заперечує зловживання та знущання в ізоляторі.

Міністр внутрішніх справ Юрій Караєв вибачився за травми, завдані "випадковим людям, що потрапили під роздачу" під час протестів.

Лукашенко на зустрічі зі страйкарями з мінських заводів так прокоментував події у стінах цієї установи: "На Окрестина дістали на горіхи ті, хто там же, на Окрестина, кидався на ментів. Я просив вас до цих подій: не провокуйте їх (військових - Ред.). Я не зможу їх стримати".

"Все брудне й сіре"

Пропустити YouTube допис
Дозволити контент Google YouTube?

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть "Прийняти та продовжити".

Увага: інші сайти можуть містити рекламу

Кінець YouTube допису

На Окрестина затриманий може провести від кількох діб до кількох тижнів. Залежно від рішення суду про міру покарання - штраф чи арешт.

"Коли мене привезли на Окрестина, перед моїми очима пролетіло все моє життя. Це місце відоме страшними історіями про те, що там робили з опозиціонерами Павлом Северинцем, Володимиром Некляєвим. Хоча, що мені може бути кінець, я подумала лише коли відкрили камеру на чотирьох, де вже було 23 жінки. Туди мали впихнути ще 13. До того я вже була готова до відкритого туалету в камері та відсутності їжі", - розповідає 28-річна Марія Аксючіц.

Її затримали у внутрішньому дворі будинків на одній із центральних вулиць Мінська. Там вона ховалися в кущах від омонівців.

Перед тим дівчина ходила разом ще з кількома десятками людей до своєї виборчої дільниці. Люди просили показати їм протокол. До них ніхто не вийшов - і вони наважилися піти в центр, де біля стели "Мінськ - місто-герой" збиралися протестувальники.

До речі, в день виборів Марія мала бути спостерігачкою на дільниці. Але її разом з іншими звідти вигнали.

За її свідченнями, жінок з її камери не били, окрім однієї - Олесі Стогової, громадянки Росії. Хтось із правоохоронців бив її по обличчю так, що дівчина переживали, чи впізнають іі на фото в паспорті.

"Там усередині все брудне, припале пилом, сіре. У ЦІП досі є панорамні туалети, такі ще в 1950-х роках будували. Там, де нас тримали, смерділо. Це страшно", - розповідає 26-річний Дмитро Житько.

За словами Дмитра, його затримали дорогою з магазина.

Медичне заключення після звільнення Дмитра Житька.

Автор фото, Дмитро Жутько

Підпис до фото, Медичне заключення після звільнення Дмитра Житька

ЦІП - це місце утримання адміністративних правопорушників, тобто центр ізоляції, де, серед інших, незгодні з владною системою Лукашенка можуть уперше стикнутися з нею лоб у лоб.

Цього разу, як свідчать затримані, омонівці били їх гумовими дубинками та ногами. Удари сипалися переважно по спині, сідницях та ногах.

Марія Аксючіц бачила, як виглядали наслідки цього побиття: "Нас вивели в двір ЦІП, поруч були затримані хлопці. Їх змусили стати на коліна головою униз. Дехто був у самих плавках. Я обернулася й побачила ноги з гігантськими фіолетово-чорними гематомами. Встаючи, хлопці шкутильгали, дехто не міг ступити на ногу".

За численними свідченнями затриманих, найбільше їх били вночі. У ЗМІ поширився запис, зроблений нібито під стінами ЦІП саме в нічний час. На ньому чути сильні стогони та крики чоловіків.

В'ячеслав Сівчик, лідер Руху солідарності "Разом", вважає, що білоруська влада все добре продумала у випадку з ЦІП на Окрестина. Опозиціонер переконаний, що, "подивившись там в очі системі", людина може втратити будь-яке бажання переходити на "інші рівні" протесту.

Ті рівні, коли повторне затримання за участь в несанкціонованому мітингу може означати вже кримінальну відповідальність. Якщо за адмінпорушення доводиться так мучитися, то що буде далі?

Білорусь

Автор фото, Facebook/В'ячеслав Сівчик

Підпис до фото, В'ячеслав Сівчик сумарно провів в ЦІП на Окрестина рік свого життя. Він переконаний, що й до серпня 2020-го умови тримання там прирівнювалися до катувань.

Далі вже буде не ЦІП для адмінправопорушників, а приміром, сусідній Ізолятор тимчасового утримання для підозрюваних у криміналі. Ці два режимні об'єкти розташовані в провулку Окрестина поруч.

"Там усе так влаштовано, щоб відбити в людини назавжди бажання бути людиною, тобто зробити з неї пожиттєвого раба. Цей ЦІП перетворився на катівню", - каже політик.

Сам він уперше потрапив туди в 1996 році й загалом сидів у ЦІП близько півсотні разів. Переважно - за організацію та участь у громадських акціях, зокрема несанкціонованих.

"Сумарно я там провів рік свого життя", - каже В'ячеслав Сівчик.

На його думку, центр ізоляції на Окрестина - це символ еволюції режиму Олександра Лукашенка.

Білорусь

Автор фото, Naviny.by

Підпис до фото, ЦІП на Окрестина на початку 2000-х. Відтоді на численні вимоги правозахисників та затриманих там провели ремонт. У камерах з'явилися двоярусні ліжка, а в туалетах - перегородки.

"Коли я потрапив туди вперше, це був справжній "бомжатник" без ліжок. У 1990-х ми всі думали, що ось-ось цей "совок" закінчиться. Коли я потрапив туди в 2017-му, там уже були ліжка й зробили ремонт. Але все одно я написав скарги в прокуратуру та інші органи, бо навіть ті умови утримання, після ремонту, як на мене, прирівнювалися до катувань. Але тоді на Окрестина ще не били. І ось з червня 2020-го почали застосовувати фізичну силу. Еволюція ЦІП - це водночас еволюція диктатури", - вважає білоруський опозиціонер.

line

Етапи змін у ЦІП на Окрестина

  • Усередині 1990-х цей мінський ЦІП зажив слави "бомжатника". Туди звозили як громадських активістів, так і алкозалежних та безхатьків. У камерах ЦІП не було ліжок, бігали щури. Ця установа сприймалася як пережиток минулого.
  • Усередині 2000-х поруч із ЦІПом побудували Ізолятор тимчасового утримання, призначений для підозрюваних у кримінальних правопорушеннях.
  • Наприкінці 2000-х Республіканський санітарно-епідеміологічний центр та прокуратура неодноразово просили поліпшити умови перебування людей у ЦІП. Втім, безрезультатно.
  • У 2012-му в цій установі почали ремонт.
  • У 2015-му, після модернізації, в ЦІП з'явилися двоярусні ліжка, чисті камери, червоні смужки в коридорах, по яких мали ходити затримані. Це нібито запозичили з досвіду американських тюрем. Втім, затримані та арештовані скаржилися на часті "шмони" в камерах, відбирання в них олівців та ручок як "гострих предметів", повну ізоляцію, зокрема недопуск адвокатів. До цього додавали погану вентиляцію, брудні матраси та подушки, антисанітарію, холод у деяких камерах, нічне освітлення, що заважало спати. За свідченнями тих, хто побував у ЦІП в останні роки, там могли підселити безхатченків у камери саме з "політичними". Також багатьох обурювала введена згодом заборона на паління в камерах та обмаль прогулянок на свіжому повітрі. Прийняти душ можна було лише тим, в кого були тривалі адмінарешти.
  • Влітку 2020-го вперше з'явилися свідчення про масове побиття та нелюдське поводження із затриманими учасниками політичних акцій у ЦІП. До цього правозахисники повідомляли лише про вибіркове жорстке поводження, але не фізичне насильство. Приміром, камеру, де сидів В'ячеслав Сівчик у 2000-му, обробили засобом проти шкідливих комах для дезінфекції. Довелося дихати його випарами.
line

Марія Аксючіц розповідає, що остання її ніч на Окрестина була "суцільним кошмаром".

"До нас у камеру підселили двох алкоголічок, повністю п'яних, які що хотіли, те й робили. До цього нас не годували дві доби. На підлозі була вода, яку на нас виплескували. У дверях камери було віконце, яке закрили, коли із сусідньої камери вивели чоловіка й кілька разів голосно вдарили. На нього кричали після цього: "Тепер витирай своє г...но сам!" - пригадує дівчина.

Білорусь

Автор фото, SERGEI GAPON/GettyImages

Підпис до фото, Синці й гематоми на тілах звільнених з ЦІП на Окрестина

"В однієї дівчини почалася панічна атака. Дівчата почали блювати жовчу. Ми задихалися. І тоді закричали наглядачу, щоб він відкрив двері, бо на ранок ми могли стати камерою трупів. Жінки, що були навколо мене, не брали участі в жодних протестах", - розповідає Марія.

Наглядач таки випустив жінок з її камери трохи подихати "свіжим повітрям".

За словами багатьох затриманих, у ЦІП не надавали медичної допомоги, окрім найбільш критичних випадків, як-от очевидні переломи. Так, у камері Марії сиділа жінка з цукровим діабетом, якій відмовилися передати ліки; сиділа важкохвора дівчина, в якої забрали гормони та інші необхідні їй препарати.

Після ознайомлення з протоколами, де для всіх написали одну й ту ж версію подій, і швидкого суду Марії Аксючіц призначили 10 діб адміністративного арешту. Протокол вона не підписала й навіть додала до нього свої зауваження.

Арешт вона відбувала в ЦІП міста Жодино.

"У Жодино - це вже був санаторій, порівняно з Окрестино. Ми спали на ліжках по двоє! Нас годували! Нам принесли засоби гігієни. До нас ставилися, як до людей. Але ж це, певно, так і має бути: ставитися один до одного як люди, а не тварини?"

Білорусь

Автор фото, Марія Аксючіц

Підпис до фото, Марія з другом одразу після звільнення з ЦІП у Жодино. Тоді вона вперше заплакала за всі дні арешту від видовища "наметового містечка волонтерів" під стінами, де допомагали звільненим. Під ЦІП на Окрестина в один із вечорів, за її свідченнями, волонтерів розігнав ОМОН.

Пізно ввечері 13 серпня до ЦІПу приїхав заступник міністра внутрішніх справ Білорусі Олександр Барсуков. Він заявив, що "поспілкувався з усіма" й що "знущань жодних не було". Люди під стінами ЦІП вигукнули йому в спину, що "він за все відповість".

Саме в цей час почали випускати затриманих.

Журналісти нарахували близько 10 карет швидкої допомоги, що від'їхали від стін ізолятора лише впродовж півтори години.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber