"Мій лікар переплутав симптоми психічного розладу з педофілією"

Візит до психіатра мав для Метта серйозні і непередбачувані наслідки.

Попередження: Стаття містить описи нав'язливих думок, які можуть здатися неприємними.

"Вони ставляться до нього як до педофіла. Вони вважають його найгіршим кривдником. Так вони його сприймають".

Паула* ось-ось розридається. Це зрозуміло, вона допомагає своєму чоловікові розповісти про його психічний розлад і те, як спроба отримати допомогу призвела до втрати роботи і заборони бачити свого маленького сина.

Минулого року Метта почали турбувати нав'язливі думки - небажані мислі, які з'являються подумки без жодного попередження. Він пережив важке розлучення з матір'ю свого сина, а один з його близьких друзів серйозно захворів.

Одного разу під час сексу з його новою дружиною в голові Метта почали виникати образи різних людей, зокрема, родичів й сина. Це відбувалося проти його волі, і він не міг зрозуміти причини того, що відбувається.

"Я мимоволі починав думати про маму, тата чи сестру, і це було дуже неприємно", - розповідає чоловік, додаючи, що ці думки дуже швидко повністю захопили його свідомість.

Незабаром у Метта виникли й інші дивні ідеї. У той час він проходив курс з підвищення впевненості у собі, і консультант дав йому класичну пораду для публічних виступів - уявити свою публіку оголеною.

Вихований у суворих традиціях Метт відчував себе некомфортно і вважав, що це погано. Але з того моменту думки про оголених людей почали з'являтися в його голові й іншим часом. Він копирсався у цих думках і бентежився, чому вони виникають і що означають.

"Що більше я намагався позбутися їх, то більш настирними вони були, - згадує чоловік. - Це було схоже на синдром Туретта (розлад, який арактеризується моторними тиками і може зокрема включати компульсивне вигукування непристойних слів. - Прим. перекл.), але такий, що виявляється подумки".

Нав'язливі думки час від часу трапляються у всіх ("А що, як я зараз стрибну на залізничні колії?" Або "А що, як я вдарю його кухонним ножем?"). Але коли у вас обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), позбутися цих безглуздих думок або образів (обсесій) не так просто.

Люди з ОКР можуть хвилюватися, що їхні думки мають сенс, і робити все, щоби запобігти їм. Ці дії відомі як компульсії.

Пацієнти з ОКР, однак, ніколи не втілюють своїх нав'язливих думок. Насправді, ці небажані думки часто зосереджені на дуже важливих для них речах, і тому вони так сильно страждають. Табуйовані сексуальні думки є дуже поширеним симптомом ОКР, пояснює Брюс Кларк, консультант-психіатр дорослих і дітей.

"ОКР не обирає приємні теми, - додає фахівець. - Я люблю собак, але якби у мене був ОКР, я навряд чи бачив би нав'язливі образи симпатичних чотирилапих створінь. Натомість я мав би перед очима картинки на неприємні та заборонені теми".

"Саме тому образи сексуального чи насильницького характеру набувають нав'язливого повторення, адже вони табуйовані і спричинюють тривогу".

Що більше Метт намагався побороти свої обсесії, то більше бентежився. Він втратив сон, відчував постійний страх, що паралізував його, і зрештою вирішив зателефонувати на кризову лінію Національної служби охорони здоров'я.

Зрештою, консультант зв'язав чоловіка з місцевим психіатричним відділенням, але жоден лікар не зміг прийняти його.

Після того як він знову зателефонував на лінію допомоги, його направили до психіатра. Але питання, які йому ставив лікар більше стосувалися не причин його думок, а того, чи становить він небезпеку для інших людей.

Після візиту до лікаря Метт почувався дедалі гірше. В нього посилилося безсоння. Коли він знову зателефонував на лінію допомоги, йому порадили купити снодійне, яке відпускають без рецепта.

Паула вийшла в аптеку, а коли через 15 хвилин вона повернулася, Метт наніс собі ушкодження.

До їхнього будинку прибули парамедики і четверо поліцейських. Попри те, що Метт був дуже засмучений, зовні він виглядав спокійним і розповів поліції та лікарю про свою психічну кризу.

Він також пояснив, що його бентежать спогади про те, що одного разу під час перегляду порно, він помітив фотографію свого сина в кімнаті. Це залишило в ньому сильне почуття провини.

"Я не думаю, що [Метт] багато пам'ятає з того, що відбувалося", - каже мені Паула. Поліцейські запевняли Метта, що він не зробив нічого поганого, але їй здавалося, що він "намагається визнати себе винним у чомусь".

Коли пізніше Метт розповів про свої тривоги психіатричній медичній сестрі, йому сказали, що з профілактичною метою його показання надішлють до служби в справах дітей. І через два дні його разом із сином і Паулою викликали до соціального інспектора, який наказав негайно повернути дитину колишній дружині.

"Його син для нього - найцінніша людина у світі, і це було дуже прикро", - каже Паула, її голос тремтить.

"Обсесивні думки вміють дістатися до найдорожчого".

Метт працював з дітьми, і пізніше того ж тижня він отримав листа від свого роботодавця. У ньому йшлося про те, що його тимчасово відстороняють від служби до завершення розслідування, ініційованого направленням із психіатричної лікарні.

Через місяць Метту повідомили, що він більше не зможе спілкуватися з сином, і якщо він хоче оскаржити це рішення, йому потрібно звернутися до суду.

Як розповідає Паула, їм сказали, що лікарі Мета повинні з'ясувати, чи "може він реалізувати свої думки".

"Але люди з нав'язливими думками ніколи не становлять ризику", - додає вона.

За словами професора Девіда Віале, консультанта-психіатра, якого вважають провідним фахівцем з ОКР у Великій Британії, жодного разу не було зафіксовано випадків, коли людина з ОКР спробувала б реалізувати свої нав'язливі думки.

"Нав'язливі думки чи образи - це абсолютно нормально, - зазначає лікар. - Проблема ОКР полягає в тому, що вас охоплює величезний сором і тривога. Людина вважає, такі думки аморальні, вона боїться, що вони можуть спонукати її до дій".

Консультант-психіатр Девід Крістмас погоджується. "У випадку з ОКР більшість досвідчених лікарів-практиків скажуть, що ризику немає", - зазначає він.

"Отже, якщо в людини виникають думки про те, щоб заподіяти комусь шкоду, або про педофілію, що, до слова, є доволі поширеною обсесією, це геть не означає, що людина почне їх втілювати".

Але якщо такі люди не становлять загрози, навіщо психіатри виписують попереджувальні направлення до соціальних служб?

На думку Віале, так стається через необізнаність або непрофесіоналізм фахівців.

"Часто лікарі так роблять "про всяк випадок", тому що вони просто не розуміють цього стану - це захисний механізм", - пояснює фахівець.

"Таких пацієнтів слід відправляти до спеціалістів з ОКР, які зможуть заспокоїти й інших фахівців".

Але коли ставки високі, приміром, йдеться про табуйовані сексуальні думки, як лікарю відрізнити обсесивно-компульсивний розлад від потенційно небезпечної поведінки?

Це допомагає зробити психодіагностика. На думку доктора Крістмаса, багатьох хибних запитів до соціальних служб можна було б уникнути, якби лікарі загальної практики мали можливість перевірити діагноз у спеціаліста.

"Коли люди не впевнені, яке рішення вони мають ухвалити, вони радше наслідуватимуть протокол дій, ніж чекатимуть на додаткові дані, щоби розібратися ОКР це або ні".

"Я не можу радити лікарям не повідомляти в соціальні служби, якщо вони сумніваються з приводу діагнозу. Соціальний захист - це професійне агентство, там працюють професіонали, які також здатні оцінити ризик".

За інструкцією Національного інституту якості медичних послуг (NICE), якщо медики не впевнені в тому, чи становлять ризик сексуальні та насильницькі думки пацієнта, вони "повинні проконсультуватися з психіатром, який спеціалізується на ОКР", оскільки у випадках з ОКР частими є хибні трактування думок".

Понад пів року після направлення до соціальної служби Метт і досі не зміг повернутися на роботу і йому довелося шукати іншу.

Він розповідає, що інший психіатр з його лікарні виписав довідку, що у Метта "низький ризик" протиправної поведінки, але брати участь в апеляції до роботодавця Метта не побажав.

Згодом він знайшов спеціаліста з ОКР, який охоче допомагає чоловікові довести свою безпеку для оточення, - але апеляція до колишніх керівників Метта виявилася тривалою і складною.

Він не спілкувався із сином понад шість місяців і наразі стоїть у черзі очікування Національної системи охорони здоров'я на подальше лікування.

На звернення BBC Three, прес-секретар Національної системи охорони здоров'я заявив: "Як й інші фахівці державних служб, співробітники NHS зобов'язані попереджати відповідні інстанції та регулярно проходити тренінги, які допоможуть їм визначити, коли і як це робити".

Історія Метта, однак, не унікальна. 2016 року омбудсмен Парламенту з питань охорони здоров'я підтримав скаргу благодійної організації ОСD-UK щодо схожого випадку.

Пацієнт отримав доступ до лікування ОКР через службу Національної системи охорони здоров'я, після того як поскаржився на нав'язливі сексуальні думки щодо дітей та сексу з незнайомцями.

Записи свідчать, що пацієнт зазначив, що думки були небажаними і тривожними, і що він не має наміру втілювати їх.

Утім, запобіжне направлення до соціальної служби спричинило відсторонення пацієнта від роботи з дітьми.

Омбудсмен дійшов висновку, що стосовно пацієнта були допущені помилки, і рекомендував місцевому тресту NHS розробити протокол дій, щоби зменшити ймовірність повторення таких випадків.

Як свідчить досвід професора Віале, запобіжне направлення до соціальної служби ще більше погіршує й без того важкий стан пацієнта з ОКР.

"Це збільшує їхні сумніви, - каже лікар. - Вони починають ще більше перейматися проблемою, думають, можливо, я і справді педофіл".

34-річний Джек, який також страждав на ОКР, розповідає, що порятунком для нього стала приватна психологічна допомога.

"Наразі я почуваюся добре, і це лише тому, що я відмовився від державної психіатричної допомоги", - зазначає чоловік.

Джека, його дружину та двох їх дітей зрештою опитали фахівці соціальних служб. Через чотири місяці після нашої першої розмови йому повідомили, що справу буде закрито, тому що подальші дії не потрібні.

Він повернувся на роботу і сподівається, що незабаром зможе забути події минулого року.

* Імена і деякі особисті подробиці героїв статті змінено

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!