"Джокер": який психічний розлад викликає регіт героя Хоакіна Фенікса

Увага: текст містить спойлери

Переляканий вигляд, уривчастий голос, нерви на межі - Артур Флек намагається опанувати себе перед виступом у камеді-клаб Готема.

Джокеру - а саме таке ім'я обрав собі Артур (англійською Джокер означає "блазень" або "жартівник" - Ред.) - зв'язне мовлення дається нелегко: кожна спроба заговорити обривається нападом різкого, натужного сміху, який він не може зупинити.

Саме такий напад стається із персонажем в одній із ключових сцен фільму "Джокер", який нещодавно вийшов на екрани.

Пізно вночі, повертаючись із роботи у костюмі клоуна, Флек мимоволі стає свідком того, як троє пристойно одягнених чоловіків у метро чіпляються до жінки. І при цьому він вибухає гомеричним реготом.

Сутичка

Чоловіки вирішують, що Флек сміється з них, і починають жорстоко його бити. У відповідь він дістає з кишені револьвер і вбиває усіх трьох.

До цього моменту фільму глядачі вже знають, що Артур страждає на якийсь психічний розлад. Щоб упоратися із симптомами, він приймає одразу сім різних ліків, веде щоденник і регулярно ходить до психотерапевта.

Невже дійсно існує захворювання, що викликає неконтрольовані напади нервового сміху?

Виявляється, так. У героя Хоакіна Фенікса може бути рідкісна форма епілепсії, відома як "епілепсія сміху".

"Це досить рідкісний різновид - на неї припадає лише близько 0,2% усіх випадків нападів", - пояснює ВВС невролог Франциско Хав'єр Лопес, який займається дослідженням епілепсії.

"Такий сміх абсолютно не вписується у ситуацію. Насправді пацієнтові не весело і не смішно, просто він або вона не можуть контролювати напад", - додає пан Лопес.

Найчастіше епілепсія сміху розвивається під впливом невеликої доброякісної пухлини, відомої медикам як гипоталамічна гамартома. Вона порушує нормальну роботу гіпоталамуса - відділу мозку, відповідального за цілу низку важливих функцій, від регуляції температури тіла до емоційних реакцій.

Додатковий стрес

Втім, іноді причиною подібного сміху може бути й пухлина в іншому відділі мозку - наприклад, у лобовій або скроневій частках.

Найчастіше у пацієнтів, які страждають на таку пухлину, також періодично стаються напади.

"У будь-якому випадку напад неконтрольованого сміху викликає додатковий стрес, тому що під час звичайного нападу пацієнт втрачає свідомість і не розуміє, що відбувається навколо, - пояснює пан Лопес. - Але якщо ви у свідомості й розумієте, що ваш сміх абсолютно недоречний, це може завдати серйозних страждань вам самим".

Щоб знизити ймовірність подібних нападів, пацієнту зазвичай прописують антиепілептичні препарати, а іноді навіть пропонують хірургічне втручання.

За відсутності лікування напади можуть траплятися щодня, але за умов необхідного медичного догляду їхню частоту можна знизити до одного-двох на місяць, а іноді й повністю їх позбутися.

За словами пана Лопеса, дорослі стикаються з подібною проблемою частіше, ніж діти або підлітки.

Крім того, такі напади можуть сигналізувати про ранній розвиток деменції.

Насильство

Попри те, що це досить рідкісне захворювання, іспанський невролог розповідає, що за свою практику він щонайменше тричі зустрічав пацієнтів з такою патологією.

Один із них працює адвокатом у суді. Перед кожним засіданням йому доводилося розповідати присутнім про своє захворювання і попереджати, що у нього може статися напад, оскільки це нерідко відбувається у стресовій ситуації.

Втім, схильність до насильства - невід'ємна і визначальна риса головного героя "Джокера" - ніяк не пов'язана з цим захворюванням, стверджує експерт.

Емоційна нестриманість

З іншого боку, епілепсія сміху - не єдине захворювання, яке може викликати мимовільні й неконтрольовані напади сміху.

Існує розлад, відомий лікарям як "афективна лабільність" чи емоційна нестриманість, що характеризується перемежованими нападами реготу і ридань.

"Цим терміном описують неконтрольовані емоційні реакції, які не вписуються у соціальний контекст і не відображають справжні почуття пацієнта у даний момент", - пояснює ВВС нейропсихолог Енді Таєрман.

"Така людина може виглядати геть пригніченою якоюсь обставиною, яка раніше викликала б у неї лише легке розчарування", - додає він.

Афективна лабільність може бути наслідком травми або неврологічних захворювань. Згідно з дослідженням 2013 року, від неї різною мірою страждали щонайменше 1,8 млн американців.

"Однак такі напади більш характерні для літніх пацієнтів, у яких розвиваються нейродегенеративні розлади, - уточнює пан Лопес. - Це дуже літні люди на останніх стадіях хвороби, і випадок Джокера вже точно до них не відноситься".

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!