Видалення кігтів у котів: чи слід його заборонити і чому воно досі поширене у США?

Штат Нью-Йорк, можливо, першим у США заборонить видаляти кігті котам.

Законодавці з обох провідних американських партій проголосували за те, щоб ця процедура стала незаконною - за винятком випадків, коли таке видалення необхідне з медичної точки зору.

Щоб закон набрав чинності, його має підписати губернатор штату Ендрю Куомо.

На думку прихильників цього закону, видалення кігтів - процедура "варварська та негуманна", адже при цьому відсікається і частинка кістки, що прилягає до кігтя.

Втім, Спілка ветеринарів Нью-Йорку виступає за те, щоб дозволяти цю процедуру у виняткових випадках, а саме, якщо інакше кота можуть просто виставити на вулицю або приспати.

Видалення кігтів уже визнали незаконним у багатьох європейських країнах, зокрема у Великій Британії, а також у Бразилії, Ізраїлі, Австралії та Новій Зеландії.

Чому ж ця практика викликає стільки суперечок, але досі поширена у США?

Чому власники котів позбавляють своїх улюбленців кігтів?

При оніхектомії - найпоширенішому типі операцій з видалення кігтів - тварині відсікають скальпелем або лазером частину кістки навколо кожного кігтя.

Критики порівнюють це з тим, якби людині відтяли крайні фаланги пальців. Це, поміж іншим, впливає на відчуття твариною рівноваги.

Часом таке втручання проводиться з медичних показів, наприклад, "у разі важкої інфекції нігтьового ложа або пухлини", каже доктор Сара Ендерсбі, менеджер з розвитку ветеринарної служби благочинної організації International Cat Care.

Однак, додає вона, багато хто видаляє котам кігті, щоб ті не дряпали меблі. "Фактично, ми нівечимо тварин задля нашої зручності", - каже пані Ендерсбі.

Ставлення до цього питання суттєво відрізняється по різні боки Атлантичного океану. У значній частині Європи видалення кігтів заборонено ще з початку 1990-х років, тоді як у США 55% власників котів вважають це прийнятним (за даними опитування Associated Press, 2011 рік).

Згідно з деякими дослідженнями, 20-25% американських домашніх котів нині живуть без кігтів внаслідок цієї процедури.

Натомість у Великій Британії вона "ніколи не була популярна", хоча формально її заборонили лише у 2006 році, каже професор Даніель Ґунн-Мур, ветеринар і завідувачка кафедри медицини котячих Единбурзького університету:

"Нас такому навіть не вчили в університеті. А заборона пов'язана з тим, що дедалі більше американців переїжджають до Британії зі своїми котами, яким було видалено кігті".

Чому ж у британських і американських котів настільки різне життя?

"Найсуттєвіша різниця в тому, що більшість котів у США не виходять за межі квартири чи будинку", - каже доктор Сара Елліс, фелінолог з International Cat Care.

За даними опитувань, лише близько 20% домашніх котів у Британії живуть виключно у приміщенні. Більшість європейських котовласників також випускають своїх тварин на прогулянки. Натомість у США частка виключно домашніх котів значно вища.

Це помітив Джадд Бердзолл, котолюб і колишній американський дипломат, який нині живе у Великій Британії.

"Якщо пройтися маленьким британським містечком, ви зустрінете багато котів. Не пригадую, щоби я хоч колись бачив кота на вулиці у США", - каже він нашому кореспонденту.

На думку фахівців, американці частіше обмежують пересування своїх котів, бо багато хто живе у міських багатоквартирних будинках. Що ж до сільської місцевості, то в США частіше трапляються хижаки, такі як койоти чи вовки.

Коти, яких випускають гуляти, легко знаходять собі матеріал для дряпання - дерева. До того ж, якщо кіт гуляє, видаляти йому кігті справді небезпечно, адже він не зможе захистити себе у разі небезпеки.

Інша причина - відмінність менталітету, каже пан Бердзолл.

"Для американців це питання свободи та зручності - свобода самостійно вирішувати, як утримувати свого кота, і зручність у тому, щоб не хвилюватися про зіпсовані меблі", - каже він.

"Британці ж ставлять добробут котів набагато вище, ніж свою свободу та зручність. У Європі видаляти котам кігті - це щось немислиме".

Гуляти чи не гуляти?

Джерела: Prof Gunn-Moore, Steve Dale, International Cat Care

Чому практика видалення кігтів викликає стільки суперечок?

За спостереженнями багатьох фахівців, коти без кігтів частіше мають проблеми зі здоров'ям, такі як біль у спині, або з поведінкою - іноді вони стають агресивнішими.

"Згідно з деякими дослідженнями, у котів, які мали операцію з видалення кігтів, вищий рівень кортизолу (гормону стресу), який часто пов'язують з болем", - каже консультант з поведінки тварин Стів Дейл (м. Чикаго). Пан Дейл також пише журналістські матеріали про домашніх тварин.

Ще одне дослідження, яке полягало у томографії лап котів з видаленими кігтями, показало, що ця процедура рідко коли виконується коректно. "У лапах часто лишаються крихітні кісткові уламки", - каже професор Ґунн-Мур. Відповідно, коти можуть наступати на них при ходьбі, додає вона.

Доктор Ендерсбі погоджується, що після операції коти можуть ще дуже довго відчувати біль: "Адже вага тіла розподіляється частково і на пальці. Після видалення кігтів у котів змінюється хода, бо тепер вага розподіляється інакше".

Втім, ветеринар з Атланти доктор Дрю Вейгнер, який працює у фонді, що фінансує дослідження здоров'я котів, застерігає: "Провести грамотне дослідження котячої поведінки надзвичайно складно".

Нинішні ветеринари схильні вважати видалення кігтів неетичним просто тому, що ця процедура не є необхідною, каже він.

Чи бувають ситуації, коли видалення кігтів є виправданим?

Багато американських ветеринарних спілок виступають проти заборони цієї процедури, вважаючи, що у крайньому випадку - якщо інакше кота можуть просто виставити на вулицю - її варто дозволяти.

У Британії професор Ґунн-Мур за всю свою кар'єру видалила кігті лише двічі - коли літній жінці не дозволяли вселитися у пансіонат разом з її двома котами, бо вона не могла гарантувати збереження меблів.

Оскільки пансіонат відмовлявся піти назустріч, а коти були дуже прив'язані до своєї господині, професор Ґунн-Мур надіслала запит у Королівський коледж ветеринарних хірургів, і там дали дозвіл на операцію.

"Я зробила це, бо інакше двох котів просто приспали б і для старої жінки це була б величезна втрата. Впродовж всієї операції я мусила долати свою відразу".

Видалення кігтів припустиме лише тоді, коли "інших шляхів абсолютно немає", каже вона і додає: на жаль, більшість власників іде на це з легковажних причин.

"Багато хто просто лінується навчати своїх котів не дерти меблі - або не хоче, щоб стовпчик для дряпання псував їм інтер'єр".

"Декому просто подобаються м'які лапки без кігтів - мені доводилося чути, що так вони гарніші та пухнастіші".

Водночас деякі ветеринари зауважують, що видалення кігтів може стати необхідністю через стан здоров'я котовласників.

Ще у 2013 році одна ветеринарка розповіла журналістові з Denver Post: "Коли мій чоловік проходив хіміотерапію і його імунна система була ослаблена, ми видалили нашій киці кігті. Я її дуже люблю, але не хотіла ризикувати тим, що вона його подряпає і розвинеться інфекція".

Втім, за останніми рекомендаціями Центрів з контролю та профілактики захворювань, пацієнтам не радять видаляти котам кігті - достатньо не випускати їх на вулицю й уникати "надто енергійних ігор".

Чи змінюється ситуація у США?

Беззаперечно, так. Окрім вищезгаданого законопроекту у Нью-Йорку, видалення кігтів уже заборонили в окремих містах, таких як Лос-Анджелес і Денвер.

"Ще двадцять років тому це сприймалося як належне: береш додому кота, значить, видаляєш йому кігті", - згадує доктор Вейгнер. Однак останніми роками, каже він, ця процедура сприймається дуже неоднозначно: "У нашій клініці ми вже давно її не виконуємо", - каже він.

За особистими спостереженнями пана Дейла, ветеринари молодшого покоління переважно підтримують заборону на видалення кігтів - особливо з урахуванням свіжих наукових даних про шкоду від цієї процедури.

Пан Бердзолл виріс у США, і котам у його родині завжди видаляли кігті. Однак, поживши у Великій Британії, він дізнався про альтернативні методи - зокрема, такий простий, як підстригати кігті. "Тепер і я проти видалення - не бачу в ньому потреби", - каже фахівець.

У США, за його словами, спостерігається загальна тенденція проти видалення кігтів. "Не дивно, що першим його хоче заборонити ліберальний "блакитний" штат, а міста, де вже діє заборона, загалом вважаються "лівацькими", - додає він.

"Як і багато інших питань, видалення котячих кігтів у США політизується", - підсумовує Бердзолл.

Як навчити кота не дерти меблі?

Дряпатись - це нормальна котяча поведінка. Разом зі своїм запахом подряпинами коти мітять територію, каже д-р Елліс.

У той же спосіб вони заточують кігті та розминають м'язи спини.

Однак, додає пані Елліс, власники можуть привчити котів користуватися спеціальними стовпчиками. Такий пристрій має бути завдовжки не менше самого кота, щоб той міг потягнутися й протягти кігті згори донизу.

Різні коти віддають перевагу різним матеріалам, а також вертикальному або горизонтальному монтажу стовпчика.

"Треба добре обміркувати його місце розташування - котам часто подобається, щоб стовпчики були на видноті, адже це спосіб маркування території".

Також існують спеціальні ароматизатори з феромонами, які приваблюють котів, додає професор Ґунн-Мур. Вона часто вдається до їхньої допомоги, щоб привчити котів дряпати лише призначені для цього стовпчики.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.