Як пам'ятник "нацистському колаборанту" у США спровокував скандал

Пам'ятник литовському герою у Чикаго спричинив запеклу суперечку щодо Другої Світової, і викликав критику як з боку Росії, так і Центру Симона Візенталя.

Адольфас Раманаускас-Ванагас командував опором литовців рядянській окупації після Другої Світової.

Проте у Центрі Симона Візенталя, який досліджує Голокост, твердять, що він також очолював загін ополченців, який переслідував євреїв після нападу нацистів у 1941.

У Міністерстві закордонних справ Литви заявили, що звинувачення Центру є неправдивими. Але Ефраїм Зурофф, голова Центру, базованого у Єрусалимі, заявив, що Литва має відкрити для себе свою історію.

"Вони не кажуть людям правди, і вони не дивляться правді в очі", - заявив він ВВС.

Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус відвідав церемонію відкриття пам'ятника у Чикаго, де зосереджена литовська громада у США. На церемонії також були донька та онучка Раманауксаса.

Ким був Раманаускас?

Знаний як "Яструб", Адольфас Раманаускас-Ванагас був лідером ополчення ще від перших днів вторгнення нацистів до Литви у червні 1941. І питання виникають саме щодо цього періоду.

До того, у 1940, країну окупував Радянський Союз.

На час, коли нацисти вторглися до Литви, там жили близько 220 тисяч євреїв. У Центрі Сімона Везенталя твердять, що Раманаускас очолював загін, який переслідував членів єврейської громади у Друскінінкаї, і навіть згадував про це у своїх спогадах.

Жодних підтверджень того, що він особисто брав участь у вбивствах немає. Натомість, як наполягають в литовському уряді, він очолював "загін із захисту майна", який існував від 23 червня до 7 липня 1941, який просто охороняв домівки і крамниці, і зовсім не переслідував євреїв.

Нацистське гетто для євреїв у Друскінінкаї було створено у липні 1941. Згодом у Литві в живих залишилося лише близько 40 тисяч євреїв.

А Раманаускас став національним героєм після поразки нацистів та повернення радянської окупації у 1944 році.

Він очолював боротьбу за незалежність і свободу, поки його не піймала і не стратила радянська влада у 1957 році. Минулого року його рештки знайшли на кладовищі у Вільнюсі. Його перепоховали як національного героя.

Як почалася суперечка?

Через втановлення пам'ятника російське посольство у США висловило протест, назвавши його "особливо цинічним" тому, що воно майже співпало із Днем пам'яті Голокосту та Днем перемоги над нацистами у Європі.

У дописі на Facebook російське посольство звинуватило Литву у тому, що Центр вивчення Геноциду та Спротиву "виправдовує" роль загонів опору, які посольство називає Литовським фронтом активістів, і звинувачує у "масових вбивствах та пограбуваннях євреїв та поляків перед тим, як німецька армія вторглася на територію Литви у 1941".

Реакція міністерства закордонних справ Литви була жорсткою: "Вам не вдасться змусити нас опуститися на ваш рівень". Там також нагадали, що Литовські борці за свободу чинили опір радянській владі від 1944 до 1953 року.

Крім того, в МЗС Литви додали, що розчаровані і заявою Центру Візенталя.

Що кажуть у Центрі Візенталя?

Ефраїм Зурофф, директор Центру, каже, що свідчень того, що Раманаускас когось вбивав, немає. Проте, як пан Зурофф розповів ВВС, у своїх спогадах Раманаускас написав, "як він очолював цей загін ополченців".

Він також вважає, що реакція Литви є образливою.

"Це був ключовий період, коли зграї ополченців заполонили вулиці у багатьох містах. На євреїв вже нападали у понад 40 місцях ще перед тим, як зявилися нацисти", - заявив пан Зурофф.

Ефраїм Зурофф також нагадує про справу Йонаса Норейка, нацистського колаборанта і литовського національного героя, страченого радянською владою.

Норейка, відомого також за призвиськом Генерал Вітер, зрештою, був ідентифікований як посібник нацистів, що робив "жахливі речі". І зробила це його онука, Сільвія Фоті.

Раніше пані Фоті заявила ВВС, що спочатку вона знайшла антисемітський пафлет на 32 сторінках, який написав її дід, а потім - документи, підписані Йонасом Норейкою, у яких йшлося про висилку євреїв до гетто. Вона також зясувала, що він крав майно євреїв.

Пан Зурофф поскаржився, що у 2017 він зустрічався із членами литовського парламента, Сейму, аби висловити своє занепокоєння.

"Але вони були зосереджені на тому, щоб вшанвувати його, - не мало значення, що він допомагав переслідувати євреїв, здавалося, це їх не турбувало".

У литовському Центрі дослідження Геноциду і Спротиву заявили ВВС, що Раманаускас ніколи не співпрацював із нацистами, і що брехню про нього почало розповсюджувати КДБ, аби дискредитувати його.

Там процитували щоденник Раманаускаса за 1952 рік:

"Радянські окупанти називали нас "Німецькими націоналістами". Вони використовували цей термін, щоб дискредитувати нас всередині країни та за кордоном, сподіваючись можливо, що дехто повірить, що ми воювали на боці нацистів, і в той сам час зраджували Батьківщину".