"Апокаліпсису сьогодні" - 40 років. Ким насправді був загадковий полковник Курц?

Один з найбільш яскравих і масштабних фільмів про війну у В'єтнамі — "Апокаліпсис сьогодні" Френсіса Форда Копполи — відзначає 40-річчя. Центральний персонаж цієї історії — полковник Волтер Курц, якого зіграв Марлон Брандо — вже давно перетворився в символ в'єтнамської війни. Як же створювався цей загадковий образ і чи були у нього реальні прототипи?

Попри те, що Курц з'являється на екрані тільки ближче до фіналу тригодинної картини, по ходу дії глядач поступово дізнається деталі його біографії з вуст капітана Вілларда, якого відправляють у Камбоджу, щоб він ліквідував схибленого полковника.

Перед нами постає практично ідеальний американський військовослужбовець: кадровий офіцер, випускник "Вест-Пойнта" в третьому поколінні, учасник війни в Кореї, володар численних військових нагород, якому багато хто пророкує генеральські погони та ключову посаду в Пентагоні.

"Я не міг повірити в те, що вони хочуть смерті цієї людини ... Вони говорили, що у нього дивовижна кар'єра. Може, навіть занадто дивовижна. Я маю на увазі — ідеальна", — розмірковує Віллард, читаючи досьє полковника.

Поворот у кар'єрі Курца настає після того, як його відправляють до В'єтнаму. Спочатку він публічно критикує військову доктрину США, потім раптово відмовляється від перспектив генеральської кар'єри й у 38 років відправляється на курси підготовки елітних спецпідрозділів. Повернувшись до В'єтнаму, він проводить успішну операцію проти комуністів, за що його підвищують у званні до полковника.

Після цього Курц проводить нові операції в гірських районах, і поступово до командування доходять чутки про його надзвичайну жорстокість до супротивника. Зокрема, надходять повідомлення про те, що він без суду і слідства убив чотирьох в'єтнамців, запідозривши їх у шпигунстві на користь комуністів.

Полковника намагаються відкликати, проте він не підкоряється наказам і продовжує вести свою власну війну. Він все більше сходить з розуму, перебирається в сусідню Камбоджу і стає кровожерливим вождем місцевого племені.

Акторська імпровізація

Роль Курца у фільмі блискуче виконав Марлон Брандо, однак під час роботи над стрічкою оскароносний актор виявився практично так само непередбачуваним і незговірливим, як і його персонаж.

Проблеми почалися ще до початку зйомок, коли Брандо забажав мільйон доларів авансу і погрожував покинути проект, залишивши гроші собі. У підсумку він все ж погодився грати, проте відмовився читати сценарій, постійно сварився з режисером і з іншими акторами, часто приходив на майданчик напідпитку.

До того ж, за сценарієм Курц був високим і худим, а Брандо прибув на зйомки неабияк погладшавши. Щоб хоч якось приховати цю невідповідність, оператору довелося обмежитися великими планами актора, а на загальних планах його підміняв двометровий дублер.

Практично вся гра Брандо звелася до чистої імпровізації, в тому числі й знаменитий монолог полковника, в якому він пояснює Вілларду свою філософію війни. З 18-хвилинної промови, яку виголосив Брандо перед кінокамерою, до фільму увійшло лише близько двох хвилин.

Конфлікт Копполи й Брандо поступово розгорівся до такої міри, що режисер вирішив довірити зйомки сцен за участю актора своєму асистенту Джеррі Зейсмеру.

Попри непокірність актора, після виходу фільму на екрани гру Брандо дуже високо оцінили критики й глядачі, а його філософський монолог міцно увійшов в історію американської культури.

Жорстокий колонізатор

Сценарій "Апокаліпсису сьогодні" заснований на романі Джозефа Конрада "Серце пітьми". Саме звідти взяли історію людини, яка відправилася з цивілізованого світу в глухі джунглі й перетворилася на жорстокого повелителя тубільців. Правда, роман написали в кінці XIX століття, і його дія розгортається аж ніяк не у В'єтнамі, а в Центральній Африці.

Курц у романі не військовослужбовець, а підприємець, якого бельгійська компанія відправляє до певної африканської країни для налагодження постачання слонової кістки. Курц засновує в джунглях станцію і встановлює зв'язки з місцевими племенами.

Успіхи й усе більше багатство Курца починають турбувати керівництво компанії, і вона посилає на станцію свого співробітника Чарльза Марлоу, щоб той повернув торгівця назад. Прибувши на станцію, Марлоу бачить натовпи захоплених тубільців, які поклоняються Курцу як напівбогу. Розвішані всюди відрізані голови говорять про те, що тут панують жорстокі первісні порядки.

У романі, як і в фільмі, показана душевна деградація Курца: з витонченого інтелектуала і гуманіста, що мріє принести цивілізацію в африканські джунглі, він поступово перетворюється на жорстокого тирана, який мріє тільки про одне: "Вбити всіх дикунів!"

Вважається, що головним прототипом для образу Курца послужив бельгійський колоніальний офіцер Леон Ром (1859-1924), який працював в адміністрації Вільної держави Конго.

Ром був начальником станції в районі водоспадів Бойома і прославився своєю жорстокістю стосовно тубільців. За свідченням місіонерів, Ром "прикрашав" клумби навколо свого будинку відрізаними головами конголезців і на території його станції для остраху місцевих постійно стояли шибениці.

При цьому американський літературознавець Петер Фірчоу відзначав, що такі традиції були типовим проявом влади й могутності в центральноафриканських племенах у XIX столітті.

Вбивство подвійного агента

Образ Курца в сценарії "Апокаліпсису сьогодні" зазнав істотних змін, його помістили у зовсім інший історичний період. Як розповідав Френсіс Форд Коппола, свою роль зіграла гучна історія полковника Роберта Ро, якого у 1969 році віддали під суд за вбивство в'єтнамського подвійного агента.

Як і вигаданий Курц, Ро навчався в "Вест-Пойнті" та брав участь у Корейській війні, де його нагородили "Срібною зіркою" за мужність і відвагу. У 1964 році Ро відправився до В'єтнаму, де став командиром групи "Зелених беретів" — елітного підрозділу армії США для проведення спецоперацій і ведення партизанської війни.

Під командуванням Ро були не тільки американські військові, а й ціла мережа в'єтнамських інформаторів і агентів. У 1969 році полковник отримав відомості про те, що один з його інформаторів — Тхай Кхак Чхуен — нібито є подвійним агентом і шпигує на ворожий Північний В'єтнам.

Чхуена допитували протягом тижня. Попри відсутність надійних доказів його провини, "Зелені берети" вирішили вбити його.

20 червня 1969 року Чхуена відвезли на човні в море, застрелили й скинули труп у воду. На наступний день Ро отримав повідомлення від ЦРУ, в якому вбивство агента схарактеризували як аморальне.

Через місяць полковника Ро і кількох його підлеглих заарештували за звинуваченням у вбивстві. Американські ЗМІ відразу заговорили про те, що це буде один із найгучніших військових процесів в історії США.

У підсумку всі звинувачення з полковника зняли, проте йому довелося звільнитися з армії і його блискуча військова кар'єра обірвалася.

Пізніше адвокат одного з підсудних у цій справі Ф. Лі Бейлі зізнався журналу Time, що якби суд над полковником все ж відбувся, то серед підсудних були б в тому числі глава ЦРУ Річард Хелмс і президент США Річард Ніксон, а "єдиною переможною стороною був би Північний В'єтнам".

Справа полковника Ро прогриміла на всю країну, як і справа про масове вбивство мирних в'єтнамців у Сонмі, вчинена американськими військовими того ж 1969 року. Ці процеси підлили олії у вогонь антивоєнних демонстрацій по всій країні й посилили суперечки серед військового та політичного керівництва США з приводу подальших дій у В'єтнамі.

Посилки з вухами

Ще одним американським військовим, якого часто порівнюють з полковником Курцем із фільму Копполи, був оперативник ЦРУ Ентоні Пошепни (Тоні По), який також служив у Південно-Східній Азії в 1960-х роках.

Пошепни почав свій бойовий шлях у кінці Другої світової війни й мав дві медалі "Пурпурове серце". Після участі в Корейській війні його направили в один з підрозділів ЦРУ в Бангкоку (Таїланд).

Оскільки Пошепни мав багатий досвід тренування партизанських військ, його відправили в Лаос, де він зайнявся підготовкою ополченців-хмонгів для боротьби з комуністами з Північного В'єтнаму і їх лаоськими прихильниками з руху "Патет Лао".

Пошепни швидко завоював довіру гірських жителів Лаосу і запровадив свої правила партизанської війни, які сильно відрізнялися від прийнятих у ЦРУ практик. Наприклад, щоб залякати й деморалізувати ворога, він наказував відрізати голови полоненим, після чого скидав їх з літаків над позиціями комуністів.

"Ми летіли на малій висоті повз будинок того покидька, і я кинув голову так, що вона потрапила на його ґанок і закотилася прямо в його вхідні двері", — згадував колишній оперативник в інтерв'ю газеті Bangkok Post.

Іноді він також наказував своїм людям відрізати у полонених вуха, які він колекціонував й іноді відправляв в американське посольство у В'єнтьяні, щоб показати, наскільки ефективно він бореться з комуністами.

Він перестав це робити тільки після того, як йому сказали, що співробітницям посольського секретаріату ставало погано, коли вони відкривали такі посилки.

Хоча в завдання Пошепни входило тільки тренування партизан, нерідко він і сам брав участь у боях пліч-о-пліч зі своїми людьми, порушуючи сувору заборону начальства. Не дивно, що партизани ставилися до свого наставника з величезним пієтетом і буквально обожнювали його.

Поступово Пошепни розчарувався в тактиці Пентагону у В'єтнамській війні (частиною якої була так звана "таємна війна" в Лаосі). У 1970-му році ЦРУ відкликало його з Лаосу, а в 1974-му Пошепни звільнився в запас.

На схожість Тоні По і полковника Курца звертали увагу багато журналістів і письменників, хоча сам Френсіс Форд Коппола заперечував, що історії з життя Пошепни використовувалися при створенні сценарію фільму.

"Деякі з тих, хто знав Пошепни під час війни й потім дивився "Апокаліпсис сьогодні", кажуть, що Тоні По і був справжнім полковником Курцом. Вони кажуть, що навіть якщо це і не так, він мав би ним бути. Тому що історія Пошепни здається набагато більш дивною, ніж будь-який сюжет, який міг вигадати Коппола", - згадував американський журналіст Метт Ісаакс.

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.