Книга року ВВС: Небилиця про живоду

Рецензія члена журі Тараса Лютого на книжку Сашка Дерманського "Мері", яке увійшло до довгого списку Книги року ВВС-2018.

Багато хто з нас неодмінно пригадає старезну-престарезну історію про укладання угоди з усілякими містичними силами, коли головний герой змушений позбутися певної своєї унікальної людської властивості (сміху, тіні, душі), а натомість одержує якусь компенсацію, якої йому до того бракує в буденному житті, що аж край.

Аналогічна, хоча й далеко нетотожна історія лежить в основі оповідання-казки для молодших підлітків Сашка Дерманського "Мері", яку оприлюднило видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" в 2018 році.

Щойно розгорнувши книжку читач умить познайомиться із типовим українським сімейством Ковальчуків, яке складається не лише з мами, тата й двох їхніх дітей-дотепників - хлопчика та дівчинки, а ще й кумедної домашньої живності: кмітливого горобця, ледаркуватого собаки, меткого кота й інших улюбленців.

Як це й трапляється в цікавій книжці, в основі оповідки лежить інтрига: як же повернути назад отой бажаний порядок речей, яким уже звикли щодень насолоджуватися всі члени родини. Автор книжки замислив свою оповістку таким чином, щоби читач балансував на межі небилиці й дійсності.

Наприклад, нам спочатку зовсім незрозуміло, чому дехто з цієї сім'ї вміє по-особливому розмовляти з тваринами, а решта й гадки не мають про такий перебіг справ. Читача неодмінно полонять фантастичні штукенції, місцини, кімнати, "перелази" між реальностями тощо.

Специфічне місце у всій цій історії посідає ще один наразі неназваний персонаж. Хто він? На це питання важкувато відповісти однозначно. Дозволено хіба лише говорити про, знову ж таки, певні паралелі з однотипними міфічними сюжетами: про коротунів, гномів, дідуганів-ворожбитів і подібних створінь.

В нашій оповідці, окрім усіх названих і незгаданих дивацтв, неодмінно присутній іще хтось негаданий і несимпатичний. Навіть уже з його балачки ми помічаємо, що це хтось заїжджий, усевладний, капосний і лукавий.

Розвиток подій був би геть традиційним, якби ж ото не головні персонажі - дітиська.

Попри свій малечий вік, вони вчиняють цілком виважено й, сказати б, по-людськи. Їм навіть не спаде на думку полишити в біді своїх приятелів, навіть якщо ті є звичайнісінькими тваринами. Ба більше, вони готові по-справжньому жертвувати собою, анітрохи не очікуючи бодай на якусь винагороду.

І зовсім вже оригінальною знахідкою цієї книжки є говірка, якою послуговуються декотрі літературні постаті. Діти, як і годиться в їхньому віці, раз по раз припускаються в своєму мовленні крутих словечок.

Натомість деякі інші герої розповіді вряди-годи втнуть щось такого, що непідготовленому читачеві при вимовлянні може й язик стати стовбула. Чого тільки варті хоча б такі слівця: живіття, притичина, ретязь, тать, тлунок, умóнятися та інші.

В них, певна річ, анічого аж такого нежданого немає. Але враження вони справляють інколи дещо гумористичне. Саме з такої нагоди в кінці книжки автор пропонує їхні сучасні еквіваленти.

Варто наголосити й на структурі тексту. Для зручності читання він розділений на невеличкі фрагментики, які в книжці рубрикуються як "розділи". Кожен із них пронумерований і супроводжується коротесенькою анотацією. Ти вже наперед знаєш чого очікувати, але всієї таємниці ці повідомлення, вочевидь, не розкривають.

Наостанок, можливо, доцільно було б сказати кілька слів про те, чому ж називається книжка "Мері" й повідати про роль, яку їй відводить Сашко Дерманський. Та нехай це залишиться секретом, позаяк у самісінькому кінці цієї історії на читача чекає несподіванка.

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua