Міста майбутнього: чотири пори року одночасно

У кожного є своя улюблена пора року, але якби ви минулого місяця відвідали Мілан, то могли б побувати в усіх чотирьох одразу.

У саду, вигаданому і виплеканому італійським архітектором Карло Ратті, відвідувачі могли насолодитися весною, літом, осінню та зимою в один і той самий час. Це стало можливим завдяки складним технологіям клімат-контролю.

Чотири сезони були представлені у чотирьох критих павільйонах площею 500 квадратних метрів на головній площі Мілана П'яцца-дель-Дуомо.

Творці проекту хотіли привернути увагу до проблеми кліматичних змін, а також до потреби озеленення міст.

Звісно, в епоху цифрових технологій за станом рослин дбали за допомогою сенсорів, які регулярно передавали науковцям показники рівня води, температури, вологості повітря та вмісту поживних речовин у ґрунті.

Павільйони висотою у 5 метрів було вкрито кристалічною мембраною, яка динамічно фільтрувала сонячне проміння залежно від показників світлочутливих сенсорів. Встановлені над павільйонами фотоелектричні панелі виробляли чисту енергію - якраз у потрібній кількості, щоб охолодити зимову частину й нагріти літню.

"У час, коли кліматичні зміни стають більш екстремальними, дуже важливо експериментувати з модифікацією клімату", - каже професор Ратті.

Крім того, є нагальна потреба повернути зелень до наших "сірих бетонних міст", додає він.

Мілан уже й раніше проводив цікаві експерименти з озеленення. Наприклад, район Порта Нуова прикрашають два хмарочоси житлового комплексу Bosco Verticale, що означає "Вертикальний ліс".

Зведені у 2014 р. за проектом італійської архітектурної фірми Boeri Studios, вони вкриті 20 тисячами рослин і 900 деревами.

Ті ж архітектори зараз працюють над замовленням уряду Китаю зі створення першої у країні зеленої урбаністичної зони - лісового міста Лючжоу.

У місті, будівництво якого розпочнеться у 2020 р., розмістяться житлові будинки, офіси, готелі, лікарні та школи - з усіх сторін оповиті рослинами та деревами.

Нове місто, розраховане на проживання 30 тисяч осіб, поглинатиме майже 10 тисяч тонн діоксиду вуглецю й 57 тонн токсичних речовин, натомість вироблятиме близько 900 тонн кисню.

Для цього у місті посадять 40 тисяч дерев і майже мільйон рослин з більш ніж 100 видів.

Архітектор Стефано Боері також працює над іншою ідеєю озеленення Мілана. Проект передбачає перетворення семи залізничних сортувальних станцій на мережу суцільних парків, садів, лісосмуг і оаз, з'єднаних "зеленими" велодоріжками.

Його фірма також працює над проектами для Парижа, кількох міст у Нідерландах і Польщі - де вертикальний сад планується розбити на соціальних житлових будинках.

"Справа не в тому, щоб будувати будинки з деревами, а в тому, щоб рослини ставали обов'язковою частиною інфраструктури", - каже пан Боері.

"Ми мусимо враховувати, що 75% діоксиду вуглецю походить з міст, а ліси поглинають 30-35%. Отже, немає іншого виходу, окрім як збільшувати кількість дерев усередині міст".

Люди і далі масово переїжджають у міста, тож намагання зробити міста "приємними для життя" посилюються.

Внаслідок безжальної урбанізації вулиці стають дуже людними і забрудненими.

А зелені території, по-перше, сприяють добробуту. Вважається, що люди мають вроджену потребу зв'язку з природою, що зветься "біофілія".

По-друге, відіграють значну роль у покращенні якості повітря, захищаючи будинки і зменшуючи ефект так званих "міських островів тепла".

Науковці стверджують, що зелені стіни можуть прибрати до 30% забруднень місцевого середовища: поглинути діоксид вуглецю та зменшити кількість токсичних часток, які шкодять легеням.

Партизанське садівництво

Лондонська дизайнерська фірма Edible Bus Stop ("Їстівна автобусна зупинка") опікується міським садівництвом, а саме, перетворює проблемні ділянки британської столиці на сквери.

"Зелені зони - це необхідність, якщо ми хочемо щасливого життя у містах", - каже засновник цієї фірми Мак Джилкрайст.

"Навіть крихітні клаптики зелені тішать місцевих мешканців. Коли ми працюємо над сквером чи клумбою, то запрошуємо охочих долучатися, щоб вони відчували себе співвласниками цієї зони".

Їхній перший проект, сад на пустирі у Стоквеллі, тепер повністю доглядається місцевими добровольцями, а з зеленої автобусної зупинки в районі Крістал-Пелес продають надлишки зелені на місцевому фермерському ринку.

Фінансові труднощі змушують міста нехтувати своїми парками (наприклад, міська рада Бристоля цього року зовсім не має бюджету на їхнє утримання), а також втрачати інші важливі громадські заклади, такі як бібліотеки та паби.

Сади стають для людей місцем для зустрічей, вважає Агамемнон Отеро, голова громадської організації Repowering London, яка будує на наземних залізничних станціях столиці - сади.

Там можуть рости квіти та їстівні рослини, жити кажани, бджоли та птахи. Дерева будуть очищати повітря на платформах, адже викиди від потягів особливо небезпечні для людського дихання.

Лондон споживає 13% британської енергії, а 2% з яких йде на транспорт міста. Відповідно, озеленення станцій - важливий крок на шляху до виконання обіцянки мера зменшити шкідливі викиди.

Зробити міста зеленішими вкрай важливо, вважає пан Отеро.

"Маю враження, що ми розвиваємо новий міський рух - партизанське садівництво. Ми ніби вертаємо собі вулиці міста - беремо бетонну сірість й обертаємо на приємний простір зі свіжим повітрям, чистою водою та безпечними вулицями", - каже він.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.