В'язень чи кат: вистава про суд над Іваном Дем'янюком

"Вбивати тоді було так легко, складно було позбуватися тіл… ". Ці слова охоронець з нацистського концтабору на прізвисько Іван Грозний промовляє у п'єсі "Голокост Кабаре", яку наприкінці квітня покажуть у Києві.

Українець Іван (Джон) Дем'янюк провів у судах десятки років, доводячи, що він і "Іван Грозний" - це різні люди.

Дем'янюк так і помер у статусі підозрюваного п'ять років тому. Канадієць з єврейським корінням Джонатан Гарфінкель під враженням судових процесів над Дем'янюком написав про нього п'єсу.

"Ким же був насправді Дем'янюк і про що він думав? Випадок з ним привернув мою увагу, тому що він здавався складним і близьким відразу. Ці роздуми і таємниця, яка його оточувала, змусили писати про нього", - розповів ВВС Україна пан Гарфінкель.

Іван чи Джон?

На афіші п'єси - порожній візок, схожий на той, в якому часто дрімав у суді 90-річний Іван Дем'янюк. У п'єсі він представлений двома персонажами - це і "Джон", і "Іван Грозний". Вони ведуть між собою діалоги про життя і смерть.

Перший - спокійний сім'янин, автомеханік зі США, який заперечує, що вчиняв звірства. Другий - його альтер его, садист, який детально розповідає про "логістику" масових вбивств, кількість винищених євреїв на годину і хвилину.

Дем'янюк зі зброєю "супроводжував жертв із вагонів, роздягав їх і відправляв у газові камери. Він добровільно брав участь у знищенні 27 тисяч 900 євреїв", наголошувала у 2011 році на винуватості Дем'янюка німецька прокуратура.

Обвинувачення цитувало свідків, які заявляли, що впізнали у ньому "Івана Грозного".

"Німеччина використала його як цапа-відбувайла, щоби перекласти злочини нацистів на безпомічних українських військовополонених", - заявляв вже після смерті Дем'янюка його син Джон.

Оприлюднений кілька років тому звіт ФБР поставив під сумнів те, що посвідчення охоронця концтабору на ім'я Дем'янюка було справжнім, а не сфальшованим КДБ. Документ був головним доказом обвинувачення. Питання, чи був він тим самим Іваном Грозним, так і залишилось відкритим.

"Дем'янюк - більше, ніж простий обвинувачений. Він став символом спроби знайти винних у кошмарах Другої світової війни", - каже автор п'єси і запевняє, що не звинувачує і не виправдовує українця.

За його словами, цей твір може змусити глядача задуматися про природу зла, й кожен може запитати себе, що зробив би він, щоб вижити у дуже складних ситуаціях.

"Ми ніколи не дізнаємось, що він насправді зробив. Йдеться про складні спогади, справедливість і про те, що ми робимо, щоб вижити", - каже автор.

Гарфінкель не знає, чого очікувати від української аудиторії, але дуже радий, що Київ все ж побачать цю повну їдкої сатири і пісень п'єсу. До цього її по-різному сприймали у Канаді і Німеччині, де прем'єра відбулась ще в 2010 році. Емоції були - від обурення і шоку до вдячності і гучних оплесків.

У Києві постановку здійснять творці молодого експериментального театру "Мізантроп", у якого вже вийшли новаторські "Три сестри" Антона Чехова і "Запрошення на страту" Володимира Набокова. Створювати цей музично-театральний проект будуть разом з колегами з Росії, Канади і Ізраїлю.

Збити глядача з ніг під час вистави, щоб він поглянув на себе через свідомість мученика чи ката, щоб йому ця провокація сподобалась. Такі сподівання покладють на п'єсу у театрі.

Бабуся її автора Гарфінкеля з-під Рівного, дідусь з Одеси, сам він народився у Канаді, а глядачам обіцяє багато веселощів, не дивлячись на всі темні моменти історії.

"Зазвичай проходило не більше, ніж 1,5 години між прибуттям потягу і повним знищенням людей. Графіків дотримувалися", - під музику розповідає про організацію вбивств Іван Грозний.

У березні 2012 року Дем'янюк помер у будинку для літніх у Баварії, де чекав розгляду апеляції проти вироку мюнхенського суду. Він не визнавав провини до останнього і називав себе "невинною жертвою німців".