Дукачі та сережки: як виглядали старовинні українські прикраси

"Кільчики" і "ковтки", "когутки" і "базьки", "бовти" і "завушниці" - так у різних регіонах України називали сережки.

Про історію старовинних прикрас ВВС Україна розповіли в Українському Інституті Історії Моди.

На лівобережній Україні найпопулярнішою прикрасою був дукач. Виготовляли його з двох монет: одну вставляли в оправу, а з іншої - робили бант.

За типами бантів були плетені, рогаті, вереміївські, ніжинські, прилуцькі дукачі.

Крім сережок і дукачів існували ще такі види жіночих прикрас: персні, хрестики, зґарди (обереги у формі хрестів), пацьорки (намистини), шелести (металеві нагрудні прикраси), чепраги (защіпки для верхньою одягу та нашийних прикрас), "лелітки" (блискітки).

Виготовляли старовинні прикраси зі срібла, бронзи, міді, рідше золота.

Ювелірне ремесло на українській території відоме ще з VI століття. Вважається, що найвищого розквіту воно сягнуло у XVIII столітті.

Масово прикраси виробляли у XIX - на початку XX ст. при монастирях та у багатьох селах.

Сережки були одним із найпопулярніших ювелірних виробів.

Різні за формою сережки називали так: "бовтуни", "жолудки", "реп'яшочки з незабудкою", "змійки", "п'явочки", "утки", "метелики", "маківки", "книшики", "забудочки", "ковані вирізні", "клинчики", "кручені", "ягідки", "калачики", "рогалики", "леліткові".

Майстрів ювелірної справи називали по-різному, залежно від їхньої спеціалізації:

  • мосяжники та бронзівники - це ті, хто виготовляв прикраси з кольорових металів;
  • золотарі робили прикраси і побутові предмети з коштовних металів, поєднаних з іншими матеріалами: камінням, слоновою кісткою, склом;
  • сніцарі займалися художнім різьбленням по металу;
  • конвісари відливали вироби з олова і цинку;
  • людвисари - робили те саме з бронзи, латуні та міді;
  • медальєри виготовляли медалі, медальйони, плакетки та дрібну металопластику.

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram!