Дукачі та сережки: як виглядали старовинні українські прикраси

23 лютого 2017

"Кільчики" і "ковтки", "когутки" і "базьки", "бовти" і "завушниці" - так у різних регіонах України називали сережки.

Про історію старовинних прикрас ВВС Україна розповіли в Українському Інституті Історії Моди.

На лівобережній Україні найпопулярнішою прикрасою був дукач. Виготовляли його з двох монет: одну вставляли в оправу, а з іншої - робили бант.

За типами бантів були плетені, рогаті, вереміївські, ніжинські, прилуцькі дукачі.

Ukrainian institut fashion history — Підпис до фото, Ліворуч: дукач срібний прилуцького типу з позолотою. Друга половина ХІХ століття, Полтавщина. Середина квітки оздоблена кольоровим гранатовим склом. Медальйон - повторення західноєвропейської медалі XVII століття "Поклоніння пастирів". Дукач - із приватної колекції Ukraina аntiqua. Праворуч: срібний позолочений дукач із "рогатим" бантом. Кінець ХІХ - початок ХХ століття. Полтавська область, село Іркліїв. Через загін кінців листків, що виходять за межі контуру, бант отримав назву "рогатий". Медальйон - монета 1849 року. Музей української спадщини Віктора Ющенка

Підпис до фото, Срібні сережки-"калачики" з позолотою. Черкаська область, село Вереміївка. З приватної колекції Олени Скрипки

Крім сережок і дукачів існували ще такі види жіночих прикрас: персні, хрестики, зґарди (обереги у формі хрестів), пацьорки (намистини), шелести (металеві нагрудні прикраси), чепраги (защіпки для верхньою одягу та нашийних прикрас), "лелітки" (блискітки).

Виготовляли старовинні прикраси зі срібла, бронзи, міді, рідше золота.

Підпис до фото, Популярною прикрасою серед селян був нагрудний хрест. Робили їх із міді, срібла чи білого сплаву - литтям або штампуванням. Гравійовані геометричні візерунки на хрестах доповнювали ажурним та емалевим декором

Ювелірне ремесло на українській території відоме ще з VI століття. Вважається, що найвищого розквіту воно сягнуло у XVIII столітті.

Срібні жіночі хрести. З Гадяцького району Полтавської області, кінець ХІХ століття. Носили такі прикраси на низці намиста із комплексом прикрас — Підпис до фото, Срібні жіночі хрести з Гадяцького району Полтавської області, кінець ХІХ століття. Носили такі прикраси на низці намиста із комплексом прикрас

Масово прикраси виробляли у XIX - на початку XX ст. при монастирях та у багатьох селах.

Найпопулярніше

End of Найпопулярніше

Підпис до фото, Сережки-"калачики" срібні. Село Вереміївка. Приватна колекція Юрія Мельничука

Підпис до фото, Ювелірні прикраси переважно штампували або відливали в глиняних (кам'яних) формах, оздоблювали гравіюванням і золоченням

Сережки були одним із найпопулярніших ювелірних виробів.

Підпис до фото, Сережки початку ХХ століття. З приватної колекції Олени Скрипки

Різні за формою сережки називали так: "бовтуни", "жолудки", "реп'яшочки з незабудкою", "змійки", "п'явочки", "утки", "метелики", "маківки", "книшики", "забудочки", "ковані вирізні", "клинчики", "кручені", "ягідки", "калачики", "рогалики", "леліткові".

Срібні сережки "ковтки" — Підпис до фото, Срібні сережки-"ковтки", оздоблені гравіруванням і карбуванням. Перша половина ХХ століття. З приватних колекцій Олени Скрипки

Майстрів ювелірної справи називали по-різному, залежно від їхньої спеціалізації:

мосяжники та бронзівники - це ті, хто виготовляв прикраси з кольорових металів;
золотарі робили прикраси і побутові предмети з коштовних металів, поєднаних з іншими матеріалами: камінням, слоновою кісткою, склом;
сніцарі займалися художнім різьбленням по металу;
конвісари відливали вироби з олова і цинку;
людвисари - робили те саме з бронзи, латуні та міді;
медальєри виготовляли медалі, медальйони, плакетки та дрібну металопластику.

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram!