Правозахисники просять статусу військовополонених для заручників "ДНР-ЛНР"

Низка правозахисних організацій закликають українську владу, а також усі сторони Мінських переговорів якомога швидше офіційно визначити статус заручників, що утримуються на території самопроголошених "республік".

На думку правозахисників, вони мають бути офіційно визнані військовополоненими, оскільки відсутність такого статусу становить загрозу для життя і здоров'я цих людей і використання їх у політичних інтересах.

Правники вважають, що полоненим і заручникам має бути надано статус військовополонених відповідно до міжнародних конвенцій.

"Якби вони мали гуманітарний статус військовополонених, вони б мали захист у відповідності до міжнародного права", - наголосила юрист Гельсинської спілки з прав людини і представник полонених військових у Європейському суді з прав людини Надія Волкова.

Вона каже, що поєднання гуманітарних і політичних питань в одному переговорному процесі Мінської контактної групи неприпустиме, оскільки це загроза того, що з цими людьми можуть відбуватися "некеровані дії, у тому числі у політичних інтересах".

Уповноважений президента з мирного врегулювання конфлікту в Донецькій і Луганській областях Ірина Геращенко 13 лютого повідомила, що у полоні "ДНР-ЛНР" перебуває 109 українців, бойовики підтверджують утримання 47-ми. Без вісти зниклими вважаються 485 осіб.

Все, щоб зберегти життя

Адвокат Віталій Титич, який з недавнього часу захищає інтереси підозрюваного у державній зраді полковника Івана Без'язикова, наголосив, що усі обміни, що зараз проводять СБУ чи волонтери, насправді відбуваються поза правовим полем.

Тому, каже правозахисник, встановлення їхнього гуманітарного статусу і "легітимізація рамок, в яких можуть діяти ці особи, це завдання номер один".

"Треба невідкладно застосовувати міжнародні конвенції про захист військовополонених. Тоді вони знатимуть, що вони мають право робити у полоні. А ці права передбачають, що людина може робити все, щоб зберегти своє життя і здоров'я. Єдине обмеження - не завдавати будь-якої шкоди таким самим особам, як вони самі", - заявив на прес-конференції Віталій Титич.

Він також сказав, що закріплення статусу військовополонених має відбутися передусім у національному законодавстві з урахуванням кращих світових практик.

Водночас, адвокат визнав, що ситуація в Україні особлива, оскільки формально країна не перебуває у стані війни, а проводить антитерористичну операцію, і офіційно вона не має військовополонених.

Кращим виходом із ситуації, вважає адвокат, мало б бути визнання того, що Україна перебуває у стані війни.

"В українському законодавстві є лише поняття "заручники". Але останнім часом сталося багато змін. Фактично, ми маємо гібридну війну Росії проти України, у якій задіяні терористичні організації "ДНР-ЛНР". Поки що ці події в міжнародному гуманітарному праві відображення не знайшли, попри те, що міжнародні інституції визнали агресію Росії проти України", - каже Віталій Титич.

Адвокат вважає, що за такої ситуації норми міжнародних конвенцій про військовополонених можна застосовувати до заручників, утримуваних на території самопроголошених "республік".

Звинувачення у "державній зраді"

Відсутність гуманітарного статусу заручників, кажуть правозахисники, гіпотетично дає підстави для серйозних звинувачень на адресу усіх полонених, що утримуються на території так званих "ДНР-ЛНР".

Віталій Титич наголошує, що найпоказовішим є приклад із полковником Іваном Без'язиковим, адвокатом якого він є.

Він нагадав, що його підзахисний понад два роки перебував у полоні, а після звільнення українські спецслужби звинуватили його в особливо тяжких злочинах - сприянні створенню терористичної організації і державній зраді.

Він твердить, що в основу кримінального провадження проти Без'язикова було покладено усе те, про що сам полковник повідомив компетентним органам про умови свого перебування у полоні.

Як вважає захисник, до цього призвела відсутність будь-якого правового статусу колишнього полоненого, який змушений був контактувати із бойовиками.

Такі контакти, каже Віталій Титич, можуть бути покладені в основу обвинувачення у "тероризмі" чи "державній зраді" будь-кому із полонених, які заради збереження свого життя ідуть на контакти, а може і на співпрацю із сепаратистами.

Водночас, СБУ твердить, що Іван Без'язиков разом з сепаратистами схиляв українських полонених до переходу на бік самопроголошеної "ДНР" і контактував із представниками російських спецслужб.

Родичі і підозри

Віталій Титич також навів приклад незахищеності рідних і близьких заручників, які намагаються самостійно контактувати із бойовиками заради звільнення своїх родичів.

"Дружина Івана Без'язикова змушена була вести переговори із бойовиками. Зрозуміло, вона не могла їх називати терористами і бойовиками. Тепер записи її телефонних розмов - теж у кримінальному провадженні, на цих записах слідство базує свої підозри стосовно її чоловіка. Це приклад хиткості правових позицій будь-якого члена родини полоненого", - сказав Віталій Титич.

Вікторія Пантюшенко, чоловік якої понад два роки перебуває у полоні, каже, що такі, як він, не мають упевненості у тому, що їх держава захистить.

"Складно пояснювати рідним, чому немає результату, нам по десять разів на рік обіцяють, що буде звільнення. За два роки ми навіть не знаємо їхнього статусу - вони полонені чи заручники", - каже вона.