Марта Шокало Бі-Бі-Сі, Київ

	Під час Куликовської битви у 14-му сторіччі російське військо перемогло монголо-татар на ріці Дон

Вони також збираються звернутися до міністерства освіти з вимогою виключити із тестування “спірні історичні питання”.

Це рішення донецька міська рада, яка складається із фракцій Партії регіонів та блоку Вітренко, ухвалила майже одноголосно.

Депутатів дуже обурило те, що протягом усіх курсів історії Росія подається як агресор, а Річ Посполита, Литовське князівство мало не як союзники. Речник М. Ровінський

Ініціатором був секретар міськради Микола Левченко, відомий своїми антиукраїнськими висловлюваннями --- за це його одного разу у Києві облили нечистотами.

Речник Донецької міської ради Максим Ровінський пояснив Бі-Бі-Сі, які саме сторінки історії не влаштовують донецьких депутатів.

М. Ровінський: “Не було (у підручниках) Куликовської битви. Їх (депутатів Донецької міськради) дуже обурило те, що протягом усіх курсів історії Росія подається як агресор, а Річ Посполита, Литовське князівство мало не як союзники. Тенденційність і спотворення фактів – це основні слова, які звучали під час обговорення цього питання.”

На думку пана Ровінського, міська рада у своєму рішення дуже обережно підійшла до цього питання тому, що уроки історії – це специфічний предмет. Тут головне не перегнути палицю – каже він, тому міськрада діятиме шляхом проведення семінарів, олімпіад, уроків історичної правди. Учнів вчитимуть критично ставитися до підручників з історії, працювати з першоджерелами.

Але перш ніж за це візьмуться у донецьких школах, місцеві вчителі історії мають напрацювати методику, як донести до дітей інформацію, не відображену в підручниках, або подали її однобоко.

Учитель: альтернатива зі знаком «-»

Ці "уроки історичної правди" більше нагадують оруелівські уроки правди, коли свідомо дається альтернатива, але зі знаком «-». учитель Сергій Федорчук

Учитель історії у Донецькій 65–й школі Сергій Федорчук: «Міська рада прийняла рішення про «уроки історичної правди» не згідно закону про самоврядування. А ці «уроки історичної правди» більше нагадують оруелівські уроки правди, коли свідомо дається альтернатива, але зі знаком «-», бо кожен підручник з історії є базою для формування національної ідентичності і державотворчих процесів».

Сам Сергій Федорчук проти таких «уроків історичної правди», оскільки є стандарт державної освіти, який дає змогу показати альтернативну точку зору. Приміром, зараз в Україні є 3,5 тисячі історичної навчально-методичної літератури, ще варто додати краєзнавчої, де автори можуть викласти своє ідейно-політичне бачення, чи виконати якесь соціальне замовлення.