Ян Репа Бі-Бі-Сі, Лондон

	Російська православна церква за кордоном об’єдналася з РПЦ

Документ про возз’єднання уклали у Москві Патріарх Російський Алексій Другий і керівник російської православної церкви за кордоном митрополит Лавр.

Урочиста церемонія з цього приводу відбулася у Храмі Христа Спасителя.

Президент Росії Путін назвав об’єднання історичним:

Підписання Акту про канонічне об’єднання знаменує не лише відновлення єдності Російської православної церкви. Це - загальнонаціональна подія історичного масштабу і величезної моральної цінності. Відродження церковної єдності є важливою передумовою відновлення втраченої єдності всього російського світу, однією з духовних основ якого завжди було православ’я. Владімір Путін

“Підписання Акту про канонічне об’єднання знаменує не лише відновлення єдності Російської православної церкви. Це - загальнонаціональна подія історичного масштабу і величезної моральної цінності. Відродження церковної єдності є важливою передумовою відновлення втраченої єдності всього російського світу, однією з духовних основ якого завжди було православ’я”.

Російська закордонна православна церква веде свій родовід від Громадянської війни після більшовицької революції 1917 року.

Коли більшовики здобули перемогу над білим військом, єпископи та священики російської православної церкви, що опинилися на екзилі проголосили закордонну російську православну церкву на своєму синоді у Сербії 1922 року, а згодом перемістили керівництво церкви до Нью-Йорка.

	Відбудована Церква Христа Спасителя

1927 року російська закордонна православна церква розірвала стосунки з ієрархією московської російської православної церкви, заявивши, що та опинилась під більшовицьким контролем.

І от власне вже 1991 року після розвалу Радянського Союзу було розпочато переговори щодо поновного встановлення розірваних зв’язків двох церков російського православ’я.

Остаточну крапку у цьому процесі, принаймні формально було поставлено у московському соборі Христа Спасителя 17 травня.

Колишня церква емігрантів зберігатиме за собою право на власність закордоном і право висвячувати своїх священників. Частина церковної ієрархії, проте, не полишила намірів перейти під омофор Константинопольскої патріархії.

Релігієзнавець, доктор богословських наук Дмитро Степовик сказав Бі-Бі-Сі, що об'єднання російських православних церкво викликає у нього змішані почуття.

Д.Степовик: Москві, з її дещо підупалим і підмоченим авторитетом, після розпаду Радянського Союзу потрібна була потужна зарубіжна підтримка, і хто ж цю підтримку не дасть, як росіяни, православні росіяни, які живуть у західних країнах! А зарубіжна церква - як церква - зорієнтована на монархічне управління Росією, імперською Росією, - їм теж близькі деякі ідеологічні засади сучасної Російської Федерації, яка пройнята безумною ідеєю збирання російських земель. Навіть лунають такі там ідеологічні заклики, що кордони російського світу проходять там, де проходять кордони російської мови. Отже, де є російськомовні люди, там є і презентація певна самого російського духу і російського світу – ідея зовсім не церковна, а ідея, швидше за все, імперська. І оце якраз навіює і спонукає мене до таких змішаних почуттів, що такого справжнього християнського об’єднання тут, у цьому об’єднанні, дуже і дуже мало, якщо воно взагалі є.

Бі-Бі-Сі: Який вплив це об’єднання може мати на українську ситуацію, де існує розкол і аж три православні церкви?

Д.Степовик: Він може мати, як це не парадоксально може зовні здатися, дуже позитивний вплив. Особливо що стосується ставлення Російської православної церкви і її філії в Україні до Української православної церкви Київського патріархату. Це ставлення сьогодні і в недалекому минулому дуже негативне, власне, як холодна війна. Ініціатори цієї війни, звичайно, – російська православна церква в Росії і її філія тут в Україні.

Бі-Бі-Сі: У декого складається враження, що керівники Російської православної церкви ніби підтримують український розкол, але самі, в той же час, об’єднуються.

Д.Степовик: Так, об’єднуються, і вони кричать, що, мовляв, винен у цьому розколі Київський патріархат. Десять мільйонів православних українців – всі потрапили у розкольники. Це, звичайно, чиста пропаганда, гебельсівського гатунку, тобто очорнювальна і абсолютно невідповідна до дійсної ситуації речей. Але я хочу сказати, що є позитивного для нас. Російська православна церква виносила цілий ряд проклять у формі грецького слова “анафема”, тобто відлучення, і їх було декілька. Так само і зарубіжна церква дистанціювалася від російської православної, і раптом це все в один момент прощається. Отже, всі ті анафеми, які винесли на Його Святість патріарха Київської Руси-України Філарета, і вся ця пропаганда, яка вже ведеться від 90-го року, тобто 17 років, відколи проголошений київський патріархат, – вона може в один прекрасний день розвалитися, як колись розвалився Радянський Союз.

Бі-Бі-Сі: Коли, як ви гадаєте, в Україні може з’явитися єдина помісна православна церква?

Д.Степовик: Єдина помісна православна церква – ми до цього йдемо. На жаль, ми не можемо її досягти одноактовим, різким рухом, зважаючи на нестабільну політичну ситуацію в Україні. Ми чекаємо сильного президента, в якому розумінні сильного – не диктатора, нам це абсолютно не потрібно. Нам потрібно такого президента, як Віктор Андрійович Ющенко, але щоб його демократичний устрій мав трошки більш рішучий і такий, я б сказав, наступальний і суто український характер. Бо він людина м’яка, добра, він обіцяв дуже багато для залагодження конфлікту церков, але оскільки такий жорсткий спротив, він піддається, як людина віруюча, різним порадам, часто не зовсім чесним. Він думав, що йому говорять скрізь правду, в усіх трьох церквах, а насправді такої правди йому не було сказано і малося на увазі зовсім інше. Ну, я трохи говорю це загадково, але, в принципі, багато залежить від зміцнення політичної ситуації в Україні, від зміцнення, власне, національно зорієнтованого українського суспільства, яке скаже вагоме слово. Ми сьогодні бачимо такий рух до Київського патріархату, незважаючи на цю таку жорстоку і жорстку пропаганду проти нього – що ми розкольники, неблагодатні, неканонічні і т. д. Люди починають розуміти фальшивість цих слів.