BBCUkrainian.com

Світлана Пиркало, продюсер Бі-Бі-Сі, яка веде проект, сама авторка двох книжок разом з журі з чотирьох учасників, у прямому ефірі визначали «короткий» список письменників.

СП: Сьогодні - ми визначатимемо найкращі нові українські книги 2006-го року.

Це передостанній етап конкурсу, остаточного ж переможця ми оголосимо наступної п’ятниці (8 грудня), і це можна буде почути в нашій вечірній програмі.

Наш конкурс дуже демократичний і першим етапом його було висунення книг аудиторією радіо та Інтернету Української служби Бі-Бі-Сі.

Слухачі і читачі упродовж осені номінували більше півсотні книг.

Фіналісти конкурсу (в алфавітному порядку)

1 - "Диявол ховається в сирі", Юрій Андрухович: Ще одне нагадування про важливість дрібниць - сир, як і вино, на думку Андруховича є синонімами культури.

2 - "Танці в масках", Лариса Денисенко: Вчителька корейської мови, корінна мешканка Сеулу Мей Кім починає стежити за загадковою українкою.

3 - "Намір!”, Любко Дереш: Поєднання вселенського українського смутоку і молодого європейського прагматизму аж до цинізму.

4 - "Квітослава", Отар Довженко: Не ухиляючись від принципів реалізму, автор гранично щиро виповідає читачеві історії кохання і життя.

5 - "Капітал", Сергій Жадан: Збірка творів Сергія Жадана, де написано про все те, що хотів дізнатись про соціалістичний реалізм, але не мав в кого спитати.

6 - "Згори вниз", Таня Малярчук: Український Маркес у Карпатах. Рекомендовано Міністерством охорони здоров’я — для тих, хто не має чого боятися.

Зведені результати голосування аудиторії Бі-Бі-Сі та книжкового журі Бі-Бі-Сі

Ми впевнені, що усі вони заслуговують на увагу, але, на жаль, суть конкурсу полягає у тому, що усього того книжкового багатства нам треба вибрати найкращі і найвідповідніші образу інтелігентної, динамічної аудиторії Бі-Бі-Сі.

Нині ми визначимо п'ятірку фіналістів, а за тиждень стане відомою книга - переможець.

Вибирати ми довірили шанованому журі, які зараз з нами в прямому ефірі.

Це: Віра Агеєва, професор Києво-Могилянської академії, а також - Сергій Васильєв, культуролог і оглядач газети Коммерсант, Костянтин Родик, головний редактор газети "Книжник-ревю", і Юрій Винничук, письменник, переможець Книжка року Бі-Бі-Сі-2005.

Від української служби Бі-Бі-Сі матиму право голосу лише я - Світлана Пиркало.

Пані Агєєва, що ви думаєте про книжки, які наша аудиторія запропонувала цього року, як вони порівнюються зі списком минулого року?

В.Агеєва: Цього року аудиторія така ж активна, як і минулого року. Цьогорічні експерти більше збігаються у поглядах з думками дописувачів. Цього року елітне журі стало ближчим до аудиторії.

Бі-Бі-Сі: У мене запитання до Костянтина Родика, який також був у нашому журі минулого року, пане Родик, на вашу думку, список домінантів повний?

К.Родик: Як на мене, у цьому списку увагу привертає не те, які книжки там є, а те, яких нема. Зараз адекватно поцінувати річний список книжко, не врахувавши нових книжок Шевчука, Неборака, Мєднікова, Диналенка – просто неможливо, а вони в списку відсутні.

Бі-Бі-Сі: Сергій Васильєв, новий член нашого журі, як на вашу думку – я знаю, ви багато читаєте, прочитали майже все, що є в нашому списку до голосування, багато читає ваш син. Наскільки співпадає цей список з вашою сімейною бібліотечкою?

С.Васильєв: Я не знаю, що читає мій син! Я мушу погодитися з паном Родиком, що, можливо, не всі книжки входять до цього, але водночас треба довіряти читацькій аудиторії, бо на мій погляд, найкращі книжки, дуже різного штибу у цей список увійшли. Цей список дуже репрезентативний. Тут є багато книжок, які читають українці сьогодні.

Бі-Бі-Сі: Юрій Винничук - ви з нами тому, що ви успішний автор і тому, що ваша книга «Весняні ігри в осінніх садах» стала книгою року Бі-Бі-Сі 2005. Що було наслідком визнання вашої книги найкращою? Як ви себе почуваєте за рік після того конкурсу?

Ю.Винничук: Я себе почуваю нормально, але конкурс найбільше сподобався мені тим, що він не був насаджений згори, не дається вузьким колом людей, а ідеться про голосування ширшої аудиторії, читачів в Інтернеті. А взагалі – кожен конкурс завжди буде хибувати на щось, щось завжди буде недороблене. Тут є один момент, коли якась група фанів когось із претендентів починають інтенсивно натискати на кнопки і таким чином якась книжка запірнає нагору, хоча вона на це не заслуговує. Добре, що є журі, яке потім це все якось скоригувати.

Бі-Бі-Сі: Так, ми дуже раді, що у нас є журі, яке нам допомогли відсіяти літературу від активізму. Дякуємо всім, хто взяв участь у голосуванні, бо наша сторінка з конкурсом Книжка року побила усі рекорди, дякуємо і тим, хто написав книжки, і тим, хто мобілізував прихильників. Отже, до фіналістів… Кожен з членів журі зі списку у 45 книжко відібрав свої 5 найкращих, але робив це, бачачи перед собою аудиторію Бі-Бі-Сі: мобільних, енергійних, інтелігентних людей, які слухають наші програми.

Отже, у вересні ми оголосили конкурс, потім, коли нам надійшло багато номінацій, ми відсіяли ті, які були або видані понад рік тому, або належали перу продюсерів Бі-Бі-Сі - а й таке теж було, після чого ми обговорили книжки, наша аудиторія проголосувала. Отже, в алфавітному порядку такі книжки були названі нашими Інтернет-юзерами: «Диявол ховається в сирі» Юрія Андруховича, «Сімнадцятий поверх» Дмитра Бондаренка, «Пшениця без куколю» Ігоря Каганця, «Панікоффскі» Ріо Кундера та «Згори вниз» Тані Малярчук. Я, як член експертної ради, підтримую книжку «Квітослава» Отара Довженка. До експертів, Віро Агєєва, який ваш список і чому?

В.Агеєва: Спочатку зауваження. Як сказав вже Костянтин Родик, аудиторія, як виглядає, це молоді люди, які голосують за молодих, нових письменників, які належать до їхнього покоління. Моя п’ятірка: Сергій Жадан «Капітал», Лариса Денисенко «Танці в масках», Юрій Андрухович «Диявол ховається в сирі», книжка, яка називається «Соломія» - спогади про Соломію Павличко, та «Квітослава» Отара Довженка. Жадан – це просто гарне читання, я вважаю, що всі його книжки дуже добрі. Лариса Денисенко – ця її книжка мені сподобалася менше, ніж «Кавовий присмак кориці», але на загал – це добра проза, гарний сюжет. Мені здається, за останній час ми втомилися від безсюжетності і психологічних роздумів і алюзій авторів і сюжетна проза мене приваблює. Андрухович «Диявол ховається в сирі» - це вибрана його публіцистка, ми це все вже читали, але це зібрано докупи, це есеїстика. Мене тішить те, що книжка «Соломія» доволі високо стоїть у симпатіях аудиторії Бі-Бі-Сі, попри те, що я одна з авторів спогадів, тому що в нас немає номінацій різних, тому в основному потрапила сюди белетристика. Постать Соломії є культурною подією і дуже добре, що ця книжка є. Щодо «Квітослави» - я вважаю це добрим ремеслом.

К.Родик: Проти зауважень немає, пані Агєєва абсолютно правильно сказала, що шкода, що немає окремих номінацій, бо важко порівнювати книжку спогадів «Соломія» з тою самою «Квітославою» - це абсолютно різні речі. Я погоджуюся з оцінкою Віри Агєєвої і вважаю, що справді, зокрема Жадан – дуже цікавим українським письменником. Думаю, за кілька років він вразить нас чимось на кшталт Ільфа і Петрова.

Бі-Бі-Сі: Коли ми попередньо обговорювали фіналістів, до нашого списку також увійшла книжка «8. Жіноча мережева проза.» Пані Агєєва, як ви вважаєте, має ця книжка бути серед фіналістів?

В.Агеєва: Мені цю книжку показали студенти, я їм повірила, взяла її читати, тим більше, що вона справді дуже добре виглядає… Але це – письмо, це не проза, це письмо. Це може написати будь-яка освічена людина. В добу Романтизму освіта передбачала здатність будь-якої людини написати вірш, оду і так далі. Ця книжка гарна, добре оформлена, важливий момент уваги до мережевої прози, але це не зовсім те.

Бі-Бі-Сі: Я розмовляла з двома авторками з тих восьми, і розпитувала їх про те, як виник задум. Вони казали, що вони не хвилювалися про те, що їм бракуватиме аудиторії, але, як виявилося, аудиторія була ширшою… А тепер давайте спитаємо в Сергія Васильєва, які книжки вибрав він?

С.Васильєв: Я теж відібрав серед інших книжку Сергія Жадана, книжку Тані Малярчук «Згори вниз», книжку Василя Слапчука «Клітка для неба», а також Юрія Андруховича «Диявол ховається в сирі» та книжка Григорія Гусейнова «Сповідь дитинства», яка не дуже відома, бо вийшла не дуже великим тиражем. Я хочу сказати, що важливим є те, що багато з цих авторів пишуть про життя, що навіть там, де є фентезі, все одно є і повернення до моральних імперативів.

Бі-Бі-Сі: Зараз до нашого львівського співрозмовника, Юрія Винничука, про якого ми не забули. Пане Юрію, що вибрали ви і чому?

Ю.Винничук: Я передовсім хочу сказати, що треба номінувати книжки в різних категоріях. Не можна змішувати в одну купу і фантасмагорії, типу Каганця, і прозу, і вибране, і публіцистику. Бо ясно, що белетристика все одно буде вигравати, бо за неї читачі більше голосують. Так минулого року збірка поезій Забужко не змогла перемогти, бо поезія. Так само і цього року – є чудова публіцистика, і Жадана, і Андруховича, і напевно вони ввійдуть у п’ятірку, але все одно має перемагати белетристика. А Жадан і Андрухович – то вибране, і одне і друге. Я виділив Таню Малярчук, Процюка «Тотем» та Любка Дереша «Намір». Також збірки Жадана і Андруховича.

Бі-Бі-Сі: Ви виділили Таню Малярчук. Її книжка зараз лежить у мене на столі. Це така невелика книжка видавництва «Фоліо», але, беручи до уваги, що Таня Малярчук народилася 1983 року, це досить велика книжка. Які ваші коментарі?

Ю.Винничук: Так, вона дуже специфічний прозаїк. У неї не по віку дозріла проза. Коли я вперше читав… Це вже якесь інше покоління, яке начиталося досягнень зарубіжної прози, і знає, як писати. Взагалі, я мушу згадати і мережеву прозу – це цікаве видання, в Росії би з нього зробили цукерочку, я пам’ятаю, там була така Дєнєжкіна, а рівень її прози такий самий… Якщо їх роздути і розкрутити, вони були б дуже популярні серед молоді, але все ж таки Малярчук – це проза іншого ґатунку, вищого пілотажу.

Бі-Бі-Сі: Так, я з цим погоджуюся, що це дуже гарна література… Костянтин Родик, тепер ваша черга розповісти про ваш вибір.

К.Родик: Я погоджуюся з кількома з вже названих авторів. Я вважаю, що Жадан – це дуже яскраве явище цього сезону. А також я вибрав Любка Дереша «Намір», бо ця книжка насвітлила нам, що таке Дереш взагалі. Після всіх його попередніх творів було важко зрозуміти, що воно таке. Зараз я вважаю, Любко майструє якусь таку свою матрицю. Вже ішлося про мережеву прозу, жіночу оцю. Я вважаю, що це був невдалий експеримент, бо це річ непогана, але це не література. А от інша книжка цього ж видавництва, «Всі наші», принцип її побудови інший, це спроба вичавити з Інтернету чистий гумор. Я б цю книжку радив приймати, як вітаміни, там стільки здорового сміху… Я також поставиви у свій список книжку Капранових «Розмір має значення» - це така собі містифікація. І Ірен Роздобудько «Зів’ялі квіти викидають».

Бі-Бі-Сі: Я читала ці всі книжки і вони мені дуже сподобалися. Я знаю, що Ірен Роздобудько готує фільм на основі своєї книжки… А тим часом мій колега, Богдан Цюпин провів складні підрахунки, об’єднавши точки зору журі і результати нашого онлайн голосування. І він готовий оголосити п’ятірку фіналістів, тільки це п’ятірка з секретом.

БЦ: Я спробував поєднати усі результати, усі бали, вийшов такий список в алфавітному порядку: Юрій Андрухович «Диявол ховається в сирі», Лариса Денисенко «Танці в масках», Любко Дереш «Намір», Отар Довженко «Квітослава», Таня Малярчук «Згори вниз», Сергій Жадан «Капітал». Книжок вийшло не п’ять, як ви бачите, а шість, через те, що результати деяких з них були дуже близькими.

В.Агеєва: Ви говорили, чи змінилася література… Мені здається, що наша література дуже безвідносна до того, що робиться в політиці і в політичному житті і це дуже добре. Це якісне читання, в яке можна сховатися від брудної політики.

С.Васильєв: Серед цих книжок є і чудові, я думаю, що вони будуть радувати читачів, якщо вони їх ще не читали. Щодо того, чи змінилася література – це риторичне запитання. Звичайно, по-іншому бути не може.

К.Родик: Протягом цієї годинної радіоп’єси, в якій ми всі взяли участь, важливо, що хтось таки перетнув фінішну пряму.

Ю.Винничук: У мене таке враження, що українська література нагадує айсберг – 90% під водою, 10% над водою. В 90% входить вся та класика наша, безліч рукописів, які лежать невидані, які не пробилися на поверхню. Будь-які наші рейтинги не є повні, не відображають того, що може бути в літературі і може бути. Наша література є дивною, бо у нас повинно бути по п’ять Андруховичів, Жаданів, з десяток Малярчук, двадцять, якщо не сто мережевих авторок і так далі. А у нас цього немає. Ми обираємо з дуже вузького кола, це все одні і ті ж імена…