Оксана Коваленко для Бі-Бі-Сі, Луцьк

	Свиня-красуня прибула на людей подивитись, себе показати

Його учасники під лозунгом “З любов'ю до сала” демонстрували, що цей продукт невід'ємний атрибут харчування кожного українця. Вислови типу “ліпше від сала може бути лише сало” і “сало реклами не потребує” викликали в учасників свята неабияке розуміння і схвалення.

Те, що без сала в Україні як без води в усьому світі, гарно демонструє вітчизняний тлумачний словник. Його автори, окрім сала, згадали також і слово “салотопня” - підприємство, де витоплюють цей продукт, і “сальнИк ” - продавець сала.

Учасники свята на Волині припустили, що від сала походить і назва американської закусочної, яку іменують салун.

Самі салоїди переконані, що цей харч не просто смачний, а необхідний організму: він підтримує людину у важкі моменти життя і може сприяти сольній кар'єрі. У цьому, зокрема, зізнався лідер гурту “Чорні черешні” Юрко Поліщук:

"У важкі хвилини студентські сало виручало! Як кажуть, з українським салом смачно все. Коли перед виступом якимось серйозним горло підводить, то шматочок сала завжди змаже. Ну, і це закуска при дегустації міцних напоїв, швидка і корисна, як казала моя бабуся".

Коли перед виступом якимось серйозним горло підводить, то шматочок сала завжди змаже Лідер гурту Чорні Черешні

Українці найбільше шанують сало у сирому вигляді, а тому й знають певні секрети, як вибрати таке, щоб аж в роті тануло.

Бабусі Ганні ще її бабця розповідала, що робити, аби сальник не підсунув абищо: "Беру ніж і біля самої шкірки отак штрикаю. Якщо мнягеньке сало, значить, ніж іде легко. Якщо тверде, то воно тверде. Особливо буде м'яке сало, якщо соломою смалена свиня, не бензином чи як там".

Щоправда, нині саломани мають бути насторожі: в Україні прижилась закордонна мода вирощувати свиней на біодобавках. Через це потрібно винаходити нові секрети – наприклад, мати знайомих на селі.

Леоніда Степанюк, завідувачка однієї з волинських ферм, розповіла, що на фермі потенційне сало вирощує за новими технологіями, а у власному господарстві – старим дідівським методом: "Я не купую, бо я маю своє господарство, свої свині вирощую. Якщо у звичайних умовах ти годуєш, то півтора року, а при годівлі біодобавками за шість місяців виростає 110-125 кілограмів, то це ж є різниця, правда ж? Кожен пристосовується до тих умов, як кому вигідніше".

Якщо на сьогодні маємо на 3 чоловіка населення Волині одну свиню, то якщо так буде, як в Данії, на 1 чоловіка 5 свиней, бо там є 5 мільйонів населення і 25 (мільйонів) свиней, то буде дуже добре!". Анатолій Аршулік

Фахівці-аграрники вважають, що поява сала-підробки – не велика біда: мовляв, корінні саломани з часом покажуть виробникам, що їх на дармівщину їх не купиш. Головне ж нинішнє завдання, як оцінив начальник обласного управління агророзвитку Анатолій Аршулік, - забезпечити українця нормальною кількістю сала, бо, як з'ясували учасники наукової конференції “Розвиток свинарства в Україні й інших державах”, у датчан сала набагато більше, ніж у тих, кому воно має належати з історичних міркувань.

Пан Аршулік каже: "Якщо на сьогодні маємо на 3 чоловіка населення Волині одну свиню, то якщо так буде, як в Данії, на 1 чоловіка 5 свиней, бо там є 5 мільйонів населення і 25 (мільйонів) свиней, то буде дуже добре!".

Загалом на святі любов до сала волиняни та їх гості демонстрували усілякими можливими способами: підтримували саломанів-товстунів, які поїдали головний продукт на швидкість, гучно плескали усім, хто говорив про сало шанобливо і урочисто, складали величезні бутерброд і салбургер, демонструючи, що українське сало відносно іноземних бродів і бургерів таки зверху. А ще – ділились емоціями з приводу того, чому без сала життя немиле.

Князі наказували відгодовувати свиней молоком і хлібом, щоб вони були такі грубі, щоб їх не можна було вигнати з повітки. Гнати далеко їх було неможливо. Про це варто знати і над цим варто посміятися Олесь Санін

Твердження, що сало – не просто їжа, а щось таке, що має духовний зміст, кінорежисер Олесь Санін зібрався продемонструвати усій країні. Почавши знімати документальне кіно з іронічним змістом, Санін уже докопався до суті питання, чому саме в Україні почали вирощувати таких сальнощедрих свиней.

Пан Санін пояснює: "Розвиток сальної породи свиней, а не м'ясної, почався із 16 століття. Це було пов'язано з татарами, які забирали худобу, а поскільки це була свиня, то вони не брали спочатку. Потім вони домовилися з вірменами, їм продавали тих свиней. І князі наказували відгодовувати свиней молоком і хлібом, щоб вони були такі грубі, щоб їх не можна було вигнати з повітки. Гнати далеко їх було неможливо. Про це варто знати і над цим варто посміятися".

Пам'ятник свині і салу, який незабаром з'явиться в обласному центрі Волині, доводитиме, що українці вміють любити і шанувати своє.