Кеті Бочорішвілі для Бі-Бі-Сі

З Едуардом Шеварднадзе розмовляла кореспондентка Бі-Бі-Сі в Тбілісі Кеті Бочорішвілі.

Бі-Бі-Сі: Чи не схожа ця книга більше на покаяння ніж на мемуари, коли автор більше згадує про помилки ніж про досягнення?

Едуард Шеварднадзе: Знаєте, їх було багато. Я власне з того й починаю, що намагаюся осмислити – чому так сталося, що я повинен був піти з посади під крики "Йди у відставку!" після майже тридцятирічного перебування керівником Грузії. Чому я сьогодні сиджу тут в цьому будинку, а не в іншому. Адже мені був залишався ще понад рік президентства, я вже собі й наступника уявляв в особі Зураба Жванія. Але, бачите – убили його, напевне…

Бі-Бі-Сі: Невже події листопада 2003-го року були для вас несподіванкою?

Едуард Шеварднадзе: Я вперше зрозумів, що залишився в політиці на самоті, коли пішов з життя найвірніший мій помічник – секретар Ради національної безпеки й оборони Нуґзар Саджая. Він завжди був в курсі того, що відбувалося в силових структурах, взагалі в державі, доводив до мене чесну і правдиву інформацію. Його не стало, і довкола з’явились інші люди, багато з них були чесні й достойні, але багато було й інтриганів...

	Охоронці рятують Шеварднадзе з приміщення парламенту

Але я вважаю, що пішовши у відставку, я зробив правильний крок. Насамперед уник кровопролиття і пишаюся тим. Я бачив як були налаштовані ті молоді люди, які увірвалися в парламент, що було в них в очах. Найменший неправильний крок і пролилася би кров. Я вже в машині дорогою додому вирішив піти. А те, що моя дружина зустрівши мене запитала лише "Хіба ти хочеш, щоб пролилася кров?" – лише зміцнило моє рішення.

Бі-Бі-Сі: В своїй книзі ви багато роздумуєте над актуальною в Грузії тумою взаємин з Росією. Вони і за вашого керівництва не були теплими, а зараз їх називають неоголошеною війною.

Знаєте, я вперше в своєму житті пишу правду про російсько-грузинські взаємини. Якщо Грузія стала цивілізованою країною, освіченою, якщо в Грузії з’явилася своя велика інтелігенція, яка заснувала цілі наукові школи – це все було завдяки Георгіївському трактату, який підписав с Росією цар Іраклій Другий. Завдяки йому грузини отримали можливість навчатися в Санкт-Петербурзі та в інших країнах.

Я пишу про все добре що було. Але було й погане. Навіщо було, наприклад, скасовувати Георгіївський трактат? Це зробив російський цар Олександр Другий. Я подаю кілька фактів, коли Грузія залишалася просто зрадженою й обдуреною. Це було в часи російсько-турецької війни, коли розпочавши війну росіяни раптом залишили нас на самоті з турками. Було таке і в часи Ага Махмад хана, були факти і за Петра Першого.

	Я кажу в книзі і часто на телебаченні – з Путіним працювати можна.

Бі-Бі-Сі: Чи мається на увазі сьогоднішня політика Росії, яку багато грузинських політологів називають політикою подвійних стандартів також належить до категорії віроломства?

Едуард Шеварднадзе: Росія зробила усе, щоб ми втратили Абхазію. Але я вважав таким чином, що рано чи пізно Росія прокинеться. Не один керівник, так інший. Ще Єльцин був президентом, коли в час вступу Грузії в СНД багато керівників країн мене підтримали і тиснули на нього, щоб він швидше вирішив питання Абхазії. Вони вважали, що таке може статися й в їхніх країнах. Тоді Єльцин дав чесне слово, що зробить це. А через два місяці пішов у відставку.

Прийшов Путін, людина, з якою працювати можна. Він не "держиморда", не шовініст. Я наведу такий приклад: ми зустрічаємося в Сочі. Путін каже:

"Залізниця працює від Сочі до Сухумі, але бракує вантажів, пасажирів. Вона не прибуткова. Дайте нам можливість продовжити колію до Інгурі а потім до Самтредія. А це означає, що сполучення вже буде до Тбілісі, Єревану, Баку – це буде повноцінна залізниця. Я йому кажу: "Я дозволяю вам побудувати перші 12 кілометрів, лише гарантуйте безпеку і поверніть біженців до Галльського району».

Район дуже заможний, територія велика, в радянські часи там мешкали близько 100 тисяч людей. Путін відповів, що це законно, і він це зробить і безпеку гарантуватиме.

Справді, через короткий час він через своїх людей оголосив, що галльські мешканці можуть повернутися в район. Зараз там, якщо я не помиляюсь живе близько 70 тисяч людей. Це ж велика справа, це база для подальшої роботи – з керівництвом і народом Абхазії. Ось тоді Путін так визначився з цим рішенням. Тому я й кажу в книзі і часто на телебаченні – з Путіним працювати можна. Це людина яка мислить логічно, розуміє співрозмовника і готова схвалити рішення прийнятне не лише для Росії, але й для партнера.

Бі-Бі-Сі: Чому тоді ніяк не вдається вирівняти ці взаємини? Можливо грузинській владі треба йти на якісь компроміси чи хоча би пом’якшити риторику щодо Росії?

Едуард Шеварднадзе: Треба враховувати, що не лише Росія потрібна Грузії, але й Грузія потрібна Росії. Отже є можливість домовитися. І не обов’язково зраджуючи національні інтереси наприклад прагнення вступити в НАТО – Росія сама розвиває взаємини з тією структурою. Просто треба набратися терпіння, зустрічатися, шукати взаємоприйнятні рішення і за усіляку ціну домовитися.