Марта Шокало Бі-Бі-Сі, Київ

Неофіційно – від мільйона до двох. (Всього в Україні 9 мільйонів дітей).

Експерти кажуть, що Україна зараз переживає, так звану “третю хвилю” дитячої безпритульності.

Дітей вулиці тут зараз майже стільки, як після громадянської та Другої Світової воєн. Але, якщо тоді це були переважно сироти, то у більшості теперішніх безпритульних батьки живі.

Виходити на вулицю діти починають у 6-7-річному віці. Живуть там від кількох місяців до кількох, інколи навіть 8 років.

Хоча дитина, яка так довго була на вулиці, досягаючи повноліття, часто помирає.

Більшість безпритульних підлітків хворі на туберкульоз, венеричні та нашкірні хвороби, у близько 10 % - СНІД. Ще одна причина смертей серед таких дітей – це відсутність віри у майбутнє.

“Коли вони досягають віку 17-18 років, їх охоплює справжній жах. Вони розуміють, що на вулицях їм більше не подають, вони розуміють, що їхнє здоров’я перетворилося на нуль, вони бачать, як поруч один за одним помирають їхні товариші. І у них виникає страх перед майбутнім”, - каже Сергій Костін, директор одеського благодійного фонду “Дорога додому”, який опікується безпритульними.

Він каже, що справді бездомних дітей на вулиці дуже мало. Переважно, це так звані діти-“бігунки”, які мають дім, когось із батьків, чи родичів. Це діти із неблагополучних, бідних сімей, батьки яких п’ють або вживають наркотики. Кожну третю дитину на вулицю виганяють самі батьки.

Але тікають на вулицю не тільки діти бідняків і алкоголіків. Дедалі частіше там опиняються діти із заможних родин, каже начальник департаменту кримінальної міліції у справах неповнолітніх Михайло Цимбалюк.

“Дітям в сім’ях дуже мало приділяється уваги. Батьки заробляють гроші, тому що таке життя. Вчителі кажуть: “Вчимо настільки. наскільки нам платять”. Практично зникла така інституція як позашкільне навчання. Колись працювали гуртки, діти мали заняття після школи. Цей вакуум, на жаль, займає вулиця. Дані міжнародних організацій свідчать, що в Україні батьки приділяють увагу своїй дитині, в середньому, 20-30 хвилин в день. І це є якраз одна із причин того, що діти втікають на вулицю”, - говорить Михайло Цимбалюк.

Ще один чинник зростання дитячої безпритульності, особливо на Заході України, - це масові виїзди дорослих за кордон на заробітки. Загалом же найбільше безпритульних дітей із Закарпаття, Донеччини та Криму.

Ці діти кочують по всій Україні. Взимку вони з’їжджаються до великих міст, влітку їдуть до моря. Вони завжди там, де багато людей, а отже і багато можливостей заробити.

Майже всі вуличні діти є жертвами злочинців, а пізніше і самі ними стають. Їх змушують жебракувати, красти, займатися проституцією та порнографією.
Фахівці вважають, що масова дитяча бездоглядність за кілька років може призвести до демографічної катастрофи в Україні.

“Адже йдеться не тільки про дітей, які явно провадять вуличний спосіб життя. Довкола них є ще діти сімейні, діти бідноти, які контактують з ними, і поділяють їхній спосіб життя. Є припущення, що близько 40% дітей в Україні – це діти неблагополучні, у повному розумінні цього слова. Можете уявити, коли через кілька років це покоління прийде на зміну нинішньому, як це в цілому відіб’ється на нації”, - каже Сергій Костін.

Деякі демографи вважають, що ситуацію з дитячою безпритульністю в Україні може також погіршити грошова допомога при народженні дитини, яку уряд впровадив з квітня цього року. Приклад деяких зарубіжних країн показує, що грошові заохочення матерям призводять до зростання народжуваності, у першу чергу, серед соціальних низів.

Директор інституту метафізичних досліджень “Перехід 4” Ігор Каганець вважає, що державна підтримка повинна бути не одноразовою, а охоплювати період від підготовки матері до народження, саме народження, і, завершуючи тим етапом, коли людина здатна сама заробляти гроші.

“Державі потрібно, щоб відновився трудовий потенціал, щоб були люди, які здатні працювати, люди, які здатні творити. Мислити потрібно стратегічно, а не тільки, так, як в нас прийнято, мислити категоріями одного-двох років. Наш теперішній і попередній уряди – це атеїстичні уряди насправді. Тому в них завжди не вистачає грошей на те, що визначає нашу стратегію – на екологію, на дітей і на культуру”, - каже він.

Держава запропонувала свій план подолання дитячої безпритульності. За словами прем’єра Юлії Тимошенко, на це у бюджеті вже є 370 мільйонів гривень. Крім того буде створено спеціальний фонд, куди, як висловилася прем'єрка, “кожен бізнесмен вважатиме за честь вкласти свою копійку”.
За кілька років дітей до 10-річного віку уряд планує переселити з інтернатів у будинки сімейного типу, а на місці колишніх піонерських таборів та баз відпочинку побудувати “прекрасні школи”. Для старших дітей, що живуть на вулиці, створять міні містечка, які вони самі будуватимуть, а потім там житимуть і працюватимуть.

Проблемою дитячої безпритульності окрім президента, уряду та міністерства молоді, зацікавилася також міністр культури і туризму та співачка Оксана Білозір.

27 липня у Києві вона влаштує для безпритульних дітей благодійний концерт.