Віктор Чернишук для Бі-Бі-Сі, Вільнюс

Натомість офіційний Мінськ застеріг Литву від політизації відкриття університету.

Про спонсорську підтримку університету заявила низка відомих установ і фондів, в тому числі Державний департамент США, Фонд Карнегі, Європейський фонд Макартура, Американська міжнародна рада з освіти.

Литовська держава вирішила видати білоруському закладу в екзилі ліцензію, яка підтверджує його право на університетську діяльність.

Президент Литви Валдас Адамкус привітав відкриття університету. Він підкреслив, що цей заклад є серйозною альтернативою режиму Лукашенка.

Разом з тим, лідер Литви висловив своє здивування тим, що „в ХХІ столітті університет, який є маяком інтелектуальних ідей і прогресу, вимушений працювати у вигнанні.”

На утримання університету виділено понад 4 млн євро. В ньому будуть навчатися близько 2 тисяч студентів.

„Переїзд університету до Вільнюса має дві сторони – негативну і позитивну, “- сказав Бі-Бі-Сі один з лідерів білоруської інтелектуальної еліти в литовській еміграції поет Олег Мінкін:

„Як людина, яка вболіває за процесами в Білорусі, безумовно, дивлюся на самій факт вигнання негативно. Університет був якщо не єдиним незалежним осередком Білорусі, що надавав європейську освіту, його дипломи були визнаними як в самій країні, так і скрізь за кордоном. Переїзд до Вільнюса погіршує ситуацію в самій Білорусі, ускладнює умови для навчання молоді. З іншого боку, є добрим вже те, що університет матиме перспективу, буде й далі функціонувати, хоча й на чужих теренах.”

Застереження Мінська

Натомість офіційний Мінськ застеріг Литву від політизації відкриття університету.

Посольство Білорусі в Литві попередило, що таки кроки можуть погіршити стосунки між двома сусідами. „Відносини між Литвою і Білоруссю вже нема куди погіршувати,” – тримається думки інтелектуальний лідер білоруською еліти в Литві Олег Мінкін:

„Сюди вже переїхало чимало громадських опозиційних організацій, різноманітних наукових, літературних, політологічних установ, політичних партій. Крім того, тут багато політичних втікачів. Переїзд університету, безумовно, надзвичайно значна подія, але лишень частина цього сумного процесу.”

Під час відкриття університету учасники конференції підкреслювали той факт, що білоруський опір має деякі феноменальні риси.

Одна з них полягає в тому, що в порівнянні з силами спротиву в Чехії, Польщі, Литві, Україні або колишній Югославії, білоруські опозиціонери працюють не на своїй землі, а на чужині.

„Це пояснюється тим, що всі сусіди білорусів мають набагато більший рівень свідомості,” – пояснює феномен білоруський літератор в еміграції Олег Мінкін:

„Там, де рівень свідомості доволі високий, колоніальні режими не мають довгої перспективи. Приклад – Україна. Я часто буваю там, особливо на сході країни. Я відчував, що там буде повалений авторитарний режим. Хоча для мене стало несподіванкою швидкість цього процесу. Я очікував, що це протягнеться ще роки. До речі, як людина, яка добре обізнана в українських реаліях і знайома з менталітетом українців, я не поділяю думки більшості білорусів про те, що Помаранчеву революцію хтось експортував в Україну. Це кажуть ті, хто взагалі не відає, яким є українець. В порівнянні з Україною або Литвою, подібні процеси в Білорусі треба очікувати довго. При тому, мають активно спрацювати зовнішні чинники. Один з них варто пов’язувати з відкриттям білоруського університету в Вільнюсі.”

Аналітики в Литві вже встигли оприлюднити свої прогнози, пов’язані з існуванням університету в екзилі.

Вони вважають, що в цьому академічному закладі білоруська молодь отримає не лише сучасну освіту, але загартується духом Заходу для подальшої боротьби з режимом Лукашенка.