Марта Шокало для Бі-Бі-Сі, Київ

Андрій Халпахчі: патронат президента допомагає в деяких питаннях

Бі-Бі-Сі: Як трапилося, що на “Молодості” не показали кілька конкурсних фільмів?

Халпахчі: З конкурсу випали дві картини. Це американська стрічка «Кубалібре» та ізраїльсько-фрацузька стрічка «Ор». Цьому були поважні причини, не пов’язані з нами.
Представити «Кубалібре» до Києва із Сан-Франциско мав приїхати режисер Хуан Герард. Але, на жаль, наше консульство працювало не дуже оперативно. Спочатку режисер довго не міг отримати візу, але після того, як ми подзвонли до МЗС, він її врешті отримав.
Але потім консульство відправило паспорт з візою експрес-поштою, пакунок поклали в якусь поштову скриньку, після чого у режисера зник його паспорт.
Це великий скандал, і ми будемо з цього приводу робити прес-конференцію.
Фільм «Ор» не потрапив на фестиваль через страйк компанії DHL.
Три фільми нашої конкурсної програми були надіслані через цю експрес-пошту. Два фільми - бразильська стрічка «Інший бік вулиці» та фільм «Варшава» надійшли до нас із запізненням, але ми встигли їх показати. Стрічку «Ор» привезли тільки у вівторок, тобто через два дні після того, як фестиваль закінчився.
Це теж скандал, адже тут була присутня сценарист цього фільму. Крім того, це один з найцікавіших фільмів нашої конкурсної програми – він отримав «Золоту камеру» за кращий дебют на Каннському фестивалі. Зараз ми хочемо показати його хоча б київській публіці.
Мені відомо, що наші диппредставництва хочуть навіть зробити петицію, щоб бойкотувати роботу DHL взагалі. Ми заплатили гроші за фільм, за приїзд учасників, а його показ було зірвано.
Який би не був страйк, але з 18 по 30 жовтня його вже на конях можна було довезти до Києва. Це безвідповідальність українських працівників цієї компанії, і ми будемо вимагати матеріального відшкодування.

Бі-Бі-Сі: За кілька днів до початку фестивалю з’явилася інформація про те, що «Молодість» під свій патронат взяв президент Кучма. Патронат вам допоміг провести фестиваль ?

Халпахчі: Цей фестиваль під патронатом президента вже третій рік. Звичайно, це допомагає вирішити деякі питання. Коли, наприклад, дзвониш у той самий DHL і починаєш кричати, що фестиваль під патронатом президента, це якось діє на них.
Але сказати, що це були якісь додаткові кошти, то ні. Допомога була переважно організаційна. Хотілося, щоб цей патронат президента був відчутний, як тільки-но ми починаємо готуватися до нового фестивалю.
Ми будемо звертатися в державні установи з приводу віз.
Ситуація, коли всі учасники мають сплачувати по 150 доларів за візу, не є нормальною. Молодим учасникам зробити це не так легко.
Думаю, для нашого консульського відділу МЗС це буде вже не такою великою втратою, якщо всі учасники, гості та почесні гості, такі як голова журі, отримають безкоштовні візи. Є імідж держави, який коштує значно більше, ніж та сума, яку вони отримують за візи гостей фестивалю, бо приїжджає їх вже не так багато.
Ось що має означити патронат президента.
Ми розуміємо, що цей рік був непростий, це рік виборів, і пріорітети, можливо, були не ті.
Але треба взяти до уваги, що фестиваль сьогодні став прапором культурних подій в Україні.
І це такий самий імідж нашої держави, як спорт, як перемога наших на Олімпіаді, адже таке міжнародне явище у Києві дуже прихильно оцінює і іноземна преса, і учасники фестивалю.

Бі-Бі-Сі: Ви обіцяли, що під час фестивалю до Києва має приїхати Джек Пеленс – відомий американський актор українського походження, який цього року прославився ще й тим, що не взяв нагороду від російського уряду через те, що його назвали росіянином, а не українцем, - на відміну від Дастіна Гофмана. Але він так і не приїхав. Чому?

Халпахчі: На жаль, йому щойно зробили операцію на серці. Коли 30 чи 31 жовтня я з ним розмовляв телефоном, він був ще у лікарні.
До речі, було дуже приємно, що почали розмовляти англійською, а закінчили українською. Він нам надіслав на відео побажання фестивалю і обіцянку, що він все-таки приїде.
На щастя, здоров’я його міцне, хоч йому вже 84 роки. Тому я думаю, що цей проект ми колись реалізуємо, і до України Джек Пеленс все-таки приїде.

Бі-Бі-Сі: У переможцях фестивалю знову немає жодного українського фільму. Особливого зацікавлення вони не викликали ні у журі, ні у глядачів. На вашу думку, чому українське кіно продовжує бути нецікавим?

Халпахчі: Я не згоден з вами, що воно продовжує бути нецікавим. Ситуація вже трохи змінилася. Якщо 5 років тому у фестивальну програму ми брали все, що тільки з’явилося, то цього року у нас вже був вибір. Ми відібрали краще з того, що було.
На жаль, це ще не зовсім найкраще, тобто це ще не ті фільми, які можуть претендувати на міжнародні нагороди. Але все одно українські фільми (цього року на “Молодості” українські фільми були лише в короткометражній та студенській порграмі - ред.) навіть за оцінками глядацьких симпатій не випали з загального рівня.
Глядачі голосували за 10-бальною системою – рівень оцінки всіх фільмів був від 5, 1 до 9, 5 балів. Так от найнижча оцінка українського фільму 5,8, а найвища - 7,3. Тобто на загальному рівні воно виглядало більш-менш пристойно.
Є об’єктивні причини. Це і технічна база наших студентів, відсутність можливостей дебютувати одразу після кіношколи. За радянських часів людина, яка отримувала диплом, могла одразу зняти хоча б короткометражний фільм.
Сьогодні такої можливості немає. Спонсорів треба шукати самим. Чомусь цього в кіноінститутах не вчать.
Але це не так важко. Можна знайти невелику суму чи в Макдональдсі, чи в якомусь ресторані, чи іноземній фірмі, чи фонді. Вони дають гроші, а ви за це делікатно включаєте їх у свій фільм.
Сьогодні не можна покладатися на державу. Держава має фінансувати вже перевірені проекти. А фільми молодих режисерів держава, на мою думку, може профінасувати десь на 60-70%, інше автори, чи продюсери, мають шукати самі.

Бі-Бі-Сі: Останнім часом було багато галасу навколо нового проекту “Любов це...” – 13 молодих режисерів знімали короткометражні фільми про любов. Їх обіцяли показати на “Молодості”, але так і не показали. Чому?

Халпахчі: Нам обіцяли, що до початку фестивалю усі фільми будуть на плівці. Але, на жаль, все тягнеться. Саме тому, що продюсери цієї картини вирішили використати тільки державні гроші. Але даруйте - який же ти продюсер, якщо ти все знімаєш на державні гроші? Не може держава взяти на себе такий тягар, коли немає кіноіндустрії. Якщо ти – продюсер, і так рекламуєш цей проект, то знайди якусь компанію, від прокладок до медичних препаратів, чи кави. Зацікав їх.

Бі-Бі-Сі: Якщо говорити про світовий кінематограф в цілому, де, на вашу думку, зараз знімають найцікавіше кіно?

Халпахчі: На мою думку, сьогодні можна говорити якщо не про кризу творчого пошуку в світовому кінематографі, то про якесь буксування. Нема такого яскравого прориву, який був, на приклад, наприкінці 40-их років, або в кінці 50-их з хвилею нового французького кіно.
В 60-ті був поштовх в німецькому, швейцарському кіно, в чехословацькому. Нових форм в кіно немає. З’являються, звичайно, такі нові явища, як «Догма», яку започаткував Ларс фон Тріер, але для мене це все одно якась імітація чогось нового у кінематографі.
Нікого з наших сучасників я не міг би порівняти з Фелліні, Бергманом, Параджановим, Тарковським чи Вісконті.
Але з іншого боку дуже активно розвивається світова кіноіндустрія. З кожним роком збільшується частка прокату.
Можливо, цей процес дасть і поштовх до нового явища в кіно. Якщо раніше в кіно існували незаперечні лідери такі, як Радянський союз, Голлівуд, Франція та частково Скандинавія, то сьогодні на світовій карті з’являється багато нових кінематографій.
Дуже цікаве роблять в Британії, в Іспанії, в Німеччині, в Скандинавських країнах – не тільки у Данії чи Швеції, а от, наприклад, в Ісландії.
Останнім часом всі кінофестивалі ганяються за аргентинськими фільмами, цікаве кіно знімають також у Мексиці, Уругваї та Бразилії.
Активно розвивається кіно в азіатському регіоні – поруч з такими лідерами азіатського кіно, як Іран, Корея, Індія чи Японія, цікаве кіно починають робити у Таїланді, Шрі-Ланці, на Філіпінах. Активно у цьому напрямку працює також Австралія та Нова Зеландія.
З’являється кінематограф Африки. Це переважно копродукція з Францією – цікаві роботи є в Алжирі, Марокко, Тунісі, в Південній Африці.

Бі-Бі-Сі: Наступний фестиваль «Молодість» буде ювілейним, 35-им. Ви щось особливе плануєте?

Халпахчі: Ми хочемо створити раду з наших іноземних гостей і учасників, які б нам допомагали щось робити. Цього року дуже приємно було познайомитися з Вадимом Перельманом. Йому дуже сподобався фестиваль. Він зараз співпрацює з Стівеном Спілбергом. Так от Вадим пообіцяв нам, що наступного року ми будемо розмовляти зі Спілбергом, щоб він приїхав на наш фестиваль.