"Шукаю сина" - історія батька з Китаю

У Китаї процвітає нелегальний ринок, на якому продають дітей. Дійшло до того, що немовлятами відкрито торгують у мережі.

За підрахунками поліції, щороку в країні викрадають приблизно 20 тисяч дітей - багато з них опиняються на "ринку". Те, що є для когось джерелом прибутків, обертається трагедією для дітей та батьків.

Саме так трапилося із Сяо Чаохуа. У лютому 2007-го, напередодні китайського нового року, він працював у своїй невеликій крамниці одягу у промзоні Хуейчжоу - міста у дельті Перлинної річки, що неподалік Гонконгу.

Того дня його син Сяошан був дуже щасливим - кількома годинами раніше вони з батьком були на узбережжі, будували піщані замки і фотографувалися на телефон.

Нескінченні пошуки

Ввечері, коли надворі почало темніти, хлопчик попросив батька дати йому грошей на улюблені ласощі - солодке молоко, яке продавали у продуктовій крамниці за рогом. Він просився сходити туди разом із десятирічною сестрою, тож Сяо нічого не бентежило, він дав малому дрібні гроші.

Тоді він бачив свого сина востаннє.

Недобре батько запідозрив, коли побачив, що донька повернулася сама. Сяо Лу загубила брата, коли відволіклася на розмову із другом.

Чоловік негайно почав пошуки. Безуспішно обійшовши найближчі околиці, він викликав поліцію. Офіцер, який прибув за викликом, припустив, що малюк вже за межами міста.

Але Сяо не зупинявся. Невдовзі він знайшов робітника-мігранта, якого раніше бачив за відеоіграми зі своїм сином. Чоловіка допитала поліція, але через відсутність доказів його довелося відпустити. Після того він зник.

Протягом тижня Сяо платив за оголошення про зникнення сина на місцевому телебаченні, однак ніхто не відгукувався. Батько продовжував пошуки. Так дні перетворилися на тижні, тижні - на місяці, а місяці - на роки.

"У мене не було жодного плану. Я просто збожеволів. Я просто йшов туди, де міг знайти людей, де був натовп", - пригадує він.

Протягом першого року він об'їхав провінцію Гуандун на своєму мотоциклі. Розклеював оголошення на зупинках транспорту, у торгових центрах, пропонуючи винагороду за будь-яку інформацію про сина.

Зрештою він продав будинок, аби купити мікроавтобус. Дружина влаштувалася на взуттєвій фабриці, а доньку віддали під нагляд бабусі та дідуся.

І тоді він почав свою нескінченну подорож Китаєм - від Тибетського плато до мегаполісів та маленьких сіл.

Злочинці стають розумнішими

Тисячі китайських батьків щороку переживають такий самий відчай. Влада Китаю не оголошує цих показників, однак за оцінками Держдепартаменту США, щотижня у Китаї викрадають 400 дітей. І хоча поліція це заперечує, китайська преса припускає, що реальні цифри можуть бути вдесятеро більші.

Пишуть, що ціна за дівчинку може становити до 8 тисяч доларів, за хлопчика - вдвічі більше. У китайські традиції перевага на боці хлопчиків, оскільки вони зберігають прізвище родини і фінансово підтримують батьків на старості.

Найчастіше викрадених дітей продають для всиновлення, хоча декому доводиться працювати жебраками для злочинних угруповань. Переважна більшість дітей, яких викрали, втрачені для своїх батьків назавжди.

Торгівля дітьми вперше зазнала широкого розголосу у Китаї 12 років тому, коли поліція у провінції Гуансі виявила 28 дітей у задній частині автобуса. Їм ввели наркотики - аби діти поводилися тихо - і поклали і нейлонові мішки, де один із викрадених помер від задухи. Злочинців упіймали, а їхніх ватажків засудили до страти.

Але варто було владі почати боротись із цим явищем останніми роками, як злочинці перейшли до складніших методів, зокрема почали працювати в інтернеті.

Згідно з повідомленнями китайської державної агенції "Сіньхуа", у лютому поліція припинила роботу чотирьох угруповань, які пропонували "неофіційне усиновлення" дітей. Тоді заарештували більше тисячі людей і врятували 382 дітей.

Продаю доньку

Однак на "ринку дітей" у Китаї є й інші тривожні ознаки.

В одному з повідомлень у мережі пропонували придбати "здорову восьмимісячну дівчинку для виховання" за 32 тисячі доларів.

Зв'язавшись із продавцем, ми з'ясували, що це - самотня мати із трьома доньками: одній з них три роки, двом близнятам - по вісім місяців.

Вона сказала, що продає одну з них, бо не може забезпечити усіх трьох.

"Хоча це й крає моє серце, я хочу, аби вона жила краще", - пояснила жінка.

Потім вона вислала фото, на якому зображені двоє добре доглянутих і усміхнених близнюків. Одного з них можна було купити.

По тому я розповів про цей інцидент правоохоронцям, однак на це ніяк не відреагували.

Невідомо, чи справді та жінка продавала власну дитину, або ж вона просто була торгівцем.

Та загалом схоже, що продавати своїх дітей одразу після народження є звичайною практикою для батьків у цій країні.

Роки відторгнення

Ще одна історія стосується роботи ВВС під прикриттям в одній із лікарень, де, за словами лікаря, покинутих дітей часто продавали для усиновлення.

"Є дуже багато дітей, які народилися із порушення законів про планування сім'ї", - розповіла вона.

Згідно із жорстким китайським законодавством, багатьом сім'ям у Китаї дозволено мати лише одну дитину, а за народження інших передбачені суттєві штрафи.

Окрім того, є сім'ї, в яких народилася донька, а вони хотіли б сина.

Діти, яких продали їхні батьки, до кінця життя можуть почуватися відторгнутими.

23-річна Чжан Цинцин розповіла, що хотіла б зустріти своїх біологічних батьків лише для того, щоб запитати, чому вони позбавилися від неї, отримавши при цьому всього 100 доларів.

За її словами, вона роками ненавиділа своїх прийомних батьків. Лише нещодавно дівчина відчула симпатію до свого вітчима - робітника, який був двічі одруженим та втратив обох дружин.

Знайти або вмерти

Кілька місяців тому, після майже восьми років пошуків, Сяо Чаохуа приїхав до міста Ченде, яке відоме завдяки буддійськими храмами. Розташоване за чотири години їзди від Пекіну, колись воно слугувало літньою резиденцією для китайських імператорів, де ті могли перепочити від столичної задухи.

Сяо припаркував авто на майданчику місцевої школи. Мікроавтобус був обклеєний десятками знімків викрадених дітей, було серед них і фото Сяошана.

"Він був не схожим на інших дітей, які завжди плачуть і не слухаються. Коли він попросив грошей, щоб купити ласощів, я жартував з ним, запитуючи, коли він повертатиме гроші. Він казав, що коли виросте, то поверне гроші, купить мені хорошу машину - BMW або Mercedes", - пригадує батько.

Сяо зараз 39 років, він поводиться ввічливо, однак відсторонено під час спілкування. В його очах помітний тягар втрати.

До Ченде він прибув, аби розповісти про торгівлю людьми групі студентів. Поки він чекає зустрічі, сотні підлітків виринають із будівлі для ранкової пробіжки - Сяо не може припинити думати про свого сина, який вже має бути такого ж віку, як вони.

Пізніше він розповідає своїм слухачам, що вглядається у ряди, щоб перевірити, чи бува не сидить десь там його син.

Тепер чоловік працює у фонді, який допомагає батьками шукати своїх зниклих дітей, публікуючи у мережі фото малих жебраків. Організація вже має один значний здобуток - дворічного хлопчика вдалося повернути рідним після того, як покупці відмовилися від нього, щойно дізнались, що малюк страждає на астму.

Хоча китайські суди вже суворо обходяться із продавцями, Сяо хоче посилити відповідальність для тих, хто купує дітей. Інакше, вважає він, чорний ринок надалі процвітатиме.

У пошуках сина він подолав уже десятки тисяч кілометрів, але каже, що його подорож скінчиться лише тоді, коли він помре, або ж знайде сина.

"Я бачив кошмари, у яких Сяошан казав: "Татку, ти не хочеш знайти мене". Я прокидався у холодному поту. Але тепер мені сниться, як я його знаходжу і ми обоє щасливі", - каже чоловік.