Вчені: жінки-боси частіше депресують, ніж чоловіки

Жінки, які обіймають керівні посади, частіше, аніж керівники-чоловіки, виявляють симптоми депресії, вважають американські науковці.

У чоловіків такі посади, які передбачають можливість наймати і звільняти людей, навпаки, зменшують депресивні симптоми, йдеться у дослідженні.

Автори наукової роботи, опублікованої в журналі Journal of Health and Social Behaviour, опитали 2,8 тисячі чоловіків і жінок середнього віку.

За словами одного з експертів, дослідження показало необхідність того, аби на керівних посадах було більше жінок, а також, аби їхні рольові моделі були різноманітнішими.

Науковці Техаського університету в Остіні провели телефонне опитування 1300 чоловіків і 1500 жінок - випускників вишів Вісконсину. Дослідження здійснювалось 1993 року, коли їм було приблизно 54 роки, і 2004 року, коли респонденти були у віці близько 64 років.

Гнучкість чоловіків

Дослідники запитали респондентів про їхню посаду та про кількість днів протягом останнього тижня, коли вони відчували симптоми депресії, такі як сум і думки про те, що життя не вдалося.

Жінки, до обов'язків яких входило наймання на роботу, звільнення, вплив на розмір зарплати, мали депресивні симптоми на 9% частіше, аніж жінки без таких повноважень.

Натомість у чоловіків з цими повноваженнями, навпаки, депресивні симптоми були зафіксовані на 10% рідше.

Крім того, науковці виявили, що чоловіки частіше, аніж жінки, самостійно вирішують, коли починати і закінчувати роботу, і рідше контролюються своїми радниками.

Провідний дослідник Тетяна Пудровська так описує стан жінок-керівників:

"Ці жінки мають більш високий рівень освіти, вищі доходи, престижніші професії і відчувають більше задоволення від роботи й самостійності, аніж жінки не на керівних посадах", - каже вона.

"Водночас їхнє психічне здоров'я гірше, аніж у більшості жінок із нижчим статусом", - зауважила дослідниця.

Природне лідерство жінок

За словами пані Пудровської, жінкам-босам доводиться мати справу з міжособистісною напруженістю, стереотипами, упередженістю, соціальною ізоляцією, а також опором з боку підлеглих, колег і начальників.

Доктор Рут Сілі з Лондонського міського університету каже, що, коли жінки перейняли традиційно чоловічі моделі поведінки, такі як лідерство, вони були піддані критиці за те, що є недостатньо жіночними.

Водночас колеги, які бачать лише жіночі характеристики співробітниць, вважають, що вони не можуть стати хорошими керівниками, додає пані Сіслі.

"Оскільки ми вважаємо, що чоловіки мають "природну" компетентність як лідери, жінки часто змушені працювати набагато важче, аби отримати ці посади. І коли вони цього досягають, то розуміють, що їхнє "право" на цей статус постійно піддається сумніву", - зазначає пані Сіслі.

За її словами, сприйняття жінок-лідерів має стати таким же природним, як і чоловіків-керівників.

Водночас компанії повинні цікавитися, що вони можуть зробити, аби допомогти працівникам дати раду стресу, наприклад, взяти у штат психолога, додає доктор Хайсберт Стут з Університету Глазго.