Громадське мовлення у світі: яке воно?

Після багаторічних державних спроб створити громадське мовлення в Україні його започаткували українські журналісти.

При цьому стартувало одразу кілька ініціатив.

11 червня група журналістів оголосили про створення проекту <link type="page"><caption> Громадське.ТБ</caption><url href="http://hromadske.tv/" platform="highweb"/></link>, сайт якого вже запущено в інтернеті. З готовим продуктом "Громадське.ТБ" планує вийти в інтернет-ефір у вересні і розраховує на грантову допомогу, пожертви громадян і підприємців, а також дохід від реклами та спонсорства.

У травні було презентоване громадське інтернет-телебачення СПІЛЬНОБАЧЕННЯ. Також про наміри стати "справжнім українським суспільним телебаченням" заявило керівництво телеканалу ТВі.

Ідея громадського мовлення передбачає створення такого джерела інформації, яке би відповідало потребам суспільства та громади і не залежало у своїй діяльності від держави чи бізнес-структур. Попри спільну ідею, реалізується громадське мовлення по-різному в різних державах.

ВВС Україна відповідає на питання "Що таке громадське мовлення?", презентуючи досвід США, Німеччини, Росії та Великої Британії.

BBC, Велика Британія

Завдання ВВС, як і більшості інших громадських мовників, полягає у шести цілях:

Таким чином, наголошує у своєму <link type="page"><caption> блозі</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/blogs/russian/editors/2012/04/post-41.html" platform="highweb"/></link> глава Європейського хабу Всесвітньої служби ВВС <bold>Артем Лісс</bold>, ВВС не орієнтується виключно на один "клас" - політичний, економічний, соціальний або етнічний.

Очолює ВВС генеральний директор, подати резюме на цю вакансію може кожен охочий. Вибирає нового директора Трест ВВС - керівний орган, який ухвалює в корпорації всі стратегічні рішення. Трест - це 12 осіб, лише одна з яких (глава Тресту лорд Паттен) - професійний політик. Серед решти - відомі в минулому журналісти, відставні бізнесмени, університетський професор, юрист і колишній чиновник ООН.

У Тресті теж бувають вакансії, претендувати на які може кожен. Членів Тресту призначає королева Єлизавета ІІ за поданням прем'єр-міністра і британського міністерства культури.

Інформацію про зарплату генерального директора ВВС (613 тисяч фунтів на рік), а також про те, які витрати і в якому обсязі йому відшкодовувала корпорація, куди і навіщо він їздив, можна дізнатися на сайті ВВС. Таку ж інформацію надають про себе і всі члени Тресту ВВС.

Відрядження генерального директора, так само як і всі витрати переважної більшості співробітників ВВС, британці оплачують з власного гаманця. ВВС фінансується за рахунок "телевізійної ліцензії" - обов'язкового збору, який на користь корпорації платить кожна британська сім'я.

Що стосується Всесвітньої служби ВВС, частиною якої є і ВВС Україна, то її зараз напряму фінансує уряд. Гроші надає міністерство закордонних справ Британії, яке зі свого боку гарантує повну редакційну незалежність. Але у 2014 році ситуація зміниться: фінансування Всесвітньої служби повністю передадуть ВВС, і уряд не матиме жодного стосунку до Всесвітньої служби.

"ОТР", Росія

В Росії поки є тільки один Громадський телеканал - "ОТР", Громадське телебачення Росії. "ОТР" мовить у тестовому режимі з 19 травня 2013 року.

За своєю формою "ОТР" - автономна некомерційна організація. Поки канал фінансується державою, йому виділяються кредити. У майбутньому кредитну схему мають замінити формою ендаумента: фінансування здійснюватимуть через механізм так званого цільового капіталу, який повинен формуватися за допомогою пожертв та публічного збору коштів.

"ОТР" керує Рада телеканалу, куди входять 25 людей. Раду формує Громадська палата Росії і затверджує президент. У президентському указі про створення "ОТР" сказано, що до складу Ради не можуть потрапити держслужбовці, включно з депутатами Держдуми. Рада повинна здійснювати громадський контроль за діяльністю каналу.

Рада "ОТР" обирає Наглядову раду, яка визначає напрямки діяльності телеканалу.

Безпосереднє керівництво "ОТР" здійснює генеральний директор, який є також головним редактором, якого призначає президент.

Поки складно робити висновки про популярність каналу, оскільки він мовить лише кілька тижнів. Проте раніше його генеральний директор - Анатолій Лисенко, президент Міжнародної академії телебачення і радіо - заявляв, що у телеканалу не буде "скаженого рейтингу", оскільки "ОТР" має стати полем для обговорення найважливіших суспільно-політичних проблем, а не транслювати розважальний контент.

"ОТР" активно критикують. Здебільшого критика стосується двох моментів: сумнівів у дієвості схеми збору коштів громадян для фінансування проекту, а також затвердження гендиректора президентом країни. Останнє, поряд з поточним виділенням для ОТР грошей з бюджету, дає підстави дорікати телеканалу залежністю від держави.

Олексій Тімофєйчев, Російська служба Бі-бі-сі.

PBS та NPR, США

PBS - Public Broadcasting Service - об'єднує близько 350 телевізійних станцій, яким фактично і належить, і яким постачає контент.

PBS фінансується за рахунок федеральних та місцевих грантів, а також через пожертви від приватних осіб та комерційних компаній. Під час будь-якої програми громадського телемовлення робиться пауза, і ведучий закликає глядачів долучитися фінансово і підтримати улюблену програму, і, як каже кореспондент ВВС Україна у Вашингтоні, багатьох глядачів це дратує.

В рамках PBS є посада омбудсмена, який обробляє критику та коментарі, які надходять від аудиторії та є своєрідним "внутрішнім критиком".

Керівництво PBS здійснює Рада Директорів, яка також визначає політику мовника. До Ради входять 27 членів: 14 професійних директорів (керівників телестанцій), 12 загальних директорів (зовнішні менеджери) та президент. Всі вони працюють на своїх посадах три роки і не отримують за це платні.

Як розповідає кореспондент ВВС Україна у Вашингтоні Наталка Хижняк, громадське телебачення вважають ліберально-орієнтованим, і консерватори, особливо в маленьких містах, сприймають його негативно. Новини громадського телебачення в різних штатах мають ухил в бік цінностей демократичної партії, або як їх називають – "pro-Obama".

Водночас PBS особливо цінують за показ культурних і наукових передач. Культурна еліта CША любить європейські програми і готова платити за трансляцію італійських оперних концертів чи британських телефільмів.

Крім PBS, у США працює Національне громадське радіо, NPR, яке об'єднує близько 900 місцевих радіостанцій.

Керує ним Рада директорів, яка складається з 17 членів. 10 з ниє керівниками радіостанцій, які входять до NPR, і які обираються цими станціями. Ще семеро - це президент Ради, глава Фонду NPR та п'ять визначних представників громадськості, обраних Радою та затверджених станціями-членами NPR.

Крім того, аудиторія NPR може звертатися з коментарями та критиками до омбудсмена, який є громадським представником Радіо. NPR, розповідає наш кореспондент, у США цінують за професійне висвітлення міжнародних подій, і йому довіряють практично всі верстви населення.

ARD, Німеччина

У Німеччині існує ARD, або "Робоча співдружність суспільно-правових мовних станцій ФРН" (Arbeitsgemeinschaft der öffentlich-rechtlichen Rundfunkanstalten der Bundesrepublik Deutschland).

Цей мовник фінансується за рахунок абонентської плати усіх домогосподарств та реклами. Процедура визначення розміру абонентської плати є складною і проводиться незалежною установою. У цілому бюджет громадського мовника складає близько 9 млрд. євро. З цих коштів фінансуються загальнонаціональні, регіональні теле- та радіомовники, які, зокрема, представлені і в інтернеті.

Нагляд за роботою суспільного мовника здійснює Рада телерадіомовників та Адміністративна рада. Рада телерадіомовлення обирає генерального директора кожного з мовників та контролює програми, за які відповідає гендиректор. Адміністративна рада здійснює нагляд за фінансовою діяльністю мовника та роботою його керівника. У наглядових органах представлені різні суспільні групи. До них входять і представники партій (правлячих та опозиційних), профспілок, асоціацій роботодавців, церкви тощо.

Громадське мовлення у Німеччині широко визнане. Суспільні мовники займають велику частку ринку, а ступінь довіри до інформаційних журналістських продуктів дуже високий.

Система фінансування за рахунок абонентської плати в цілому сприймається нормально, хоча останнім часом розгорнулась дискусія на цю тему. Втім, йдеться не про закриття громадського мовлення, а про те, чи є можливість організувати його роботу ефективніше і за менший кошт.

Підготовлено на основі інтерв'ю з Інго Мантофлем, головним редактором російської редакції DW та керівником відділення Росії та Східної Європи.