Життя після смерті - в інтернеті?

Тільки за останні кілька років популярність соціальних мереж в інтернеті збільшилася в кілька разів - зараз у Твітtрах, Майспейсах, Однокласниках, Вконтакте сидять сотні мільйонів людей. Тепер в інтернеті можна не тільки знайомитися, а й молитися і навіть помирати.

Різні соціальні мережі змагаються за кількість своїх учасників, яких нараховується десятками мільйонів. Вони там знайомляться, переписуються, дружать, об'єднуються у групи за інтересами, а подекуди закохуються. І якщо все це виглядає ще більш менш логічно, то поява "інтернет кладовищ" викликає багато питань.

«Ти наодинці і сам себе питаєш, що робити маєш»...

Про самотність багатьох людей, згадувану у тексті пісні гурту "Бумбокс", свідчить популярність соціальних інтернет-мереж.

Мільйони людей по всьому світу тепер зареєстровані в різних соціальних мережах, можуть знаходити старих знайомих, викладати свої фотографії, приєднуватися до груп, які полюбляють грати в інтернет-ігри, створювати та доглядати за власною фермою, де треба у певний час поливати і збирати врожай.

За вирощені овочі чи тварини, можна отримати певну сумму інтернетних грошей. Або заходити на сторінки людей різних сфер, читати їхні дописи, коментувати.

Утім, головне що дає інтернет-життя - це анонімність, переконаний письменник Юрко Іздрик, який тривалий час активно живе в онлайні.

"Іноді це рольові ігри, іноді в такий спосіб людина якісь свої комплекси, які не може собі привселюдно реалізувати, реалізовує через інтернет. Дуже багато є мотивів суто психологічних, але я думаю, що основна привада цих мереж - аномність, швидкість і ефективність зв'язку контактувати в онлайні, і кожна з цих мереж це пошук собі подібних, так?"

Молитва в інтернеті

Українці в інтернеті можуть задовольняти не тільки потребу у спілкуванні. Вже кілька років поспіль вони можуть замовити молитву за своїх рідних і близьких. Таку послугу надає інтернет сторінка Української православної церкви Московського патріархату. І як твердить, єпископ Олександр це не заважає інтимності, яку передбачає релігія:

"Це зроблено для швидкості, оскільки дуже часто трапляється так, що більшість наших читачів сайту, хто має таку можливість доступу до інтернету, знає про від'зд митрополита Володимира десь до святих місць, чи то святої гори Афон, чи до Єрусалиму, може зробити, щоб блаженніший владика отримав повідомлення з іменами тих, хто просить таких молитов".

А от чи матиме таке прохання очікуваний результат, сумнівається Юрко Іздрик:

"Ну заради Бога, якщо займаються сексом в інтернеті, я думаю, що секс у біологічному сенсі настільки ж інтимна штука, як і молитва в духовному. Так? Ну так why not? Але наскільки ця молитва буде дієвою... Тут вже кожен по своєму, знаєте, дух Божий віє, там де хоче".

Віртуальна похоронна агенція

Віднедавна в інтернеті з'явилася послуга від віртуальної похоронної агенції. У промо-ролику розказуюється, що агенція готова подбати про ваші інтернет-сторінки після вашої смерті. Ось приміром, вони після вашої смерті можуть розіслати друзям з вашої електронної пошти повідомлення про те, що вас більше немає. Або на сторінці в соціальній інтернет-мережі напишуть текст, на кштал:" Не сумуйте, я померла, але завжди буду поруч з вами". Чи взагалі просто знищать сторінку.

Як твердить експерт Максим Саваневський, це логічно, таке собі продовження життя на рівні інтернет-спілкування.

"Мабуть в цьому сенсі є якийсь попит, але я не думаю, що він може стати масовим, тому що більшість людей не переймаються тим, що буде після того, як вони помруть. Мало того, сервіс є платним, що знову ж таки людям створює якісь там складнощі. 20 євро коштує річна підписка на такий сервіс, суть якого полягає, що колись, якщо з вами щось станеться, всі записи будуть стерті чи заблоковані. Але яким чином буде відбуватися процедура ідентифікації того, що ви померли, я наприклад досі не розумію. Ну, можливо, у Швеції цей сервіс є шведським, можливо там система пропрацьована краще. Але як це зробити в Україні, я собі не уявляю".

Готуючи цей матеріал, я знайшла чоловіка, який збирає сторінки у "Живому журналі", людей, які померли. Як він розповідає, одного разу випадково натрапив на сторінку людину, записи якої його зачепили. Потім з'ясувалося, що ця людина померла, але її сторінка живе в інтернеті. Хтось додає її у друзі, пише коментарі, не підозрюючи, що відповіді вже не буде. Життя триває, нехай навіть віртуальне.