BBCUkrainian.com | Україна | Війна пам'ятників в Одесі

В Одесі знову бунтують проти царизму. Нічними сутичками завершилося намагання захисників пам'ятника Морякам-Потьомкінцям не допустити його демонтажу.

Як стверджують представники місцевих козацьких організацій, невдовзі після опівночі на їхню нічну варту "напали з півсотні молодиків". Вони вчинили бійку і поламали агітаційний намет, в котрому протягом тижня козаки збирали підписи одеситів проти перенесення монументу морякам з броненосця "Потьомкін" і спорудження на його місці пам'ятника російській імператриці Катерині Другій.

Один із представників одеського козацтва Сергій Гуцалюк заявив, що міліція діяла разом з нападниками, заблокувавши козакам підходи до скульптурної композиції, куди пробивався 60-тонний кран та інша техніка. Водночас заступник начальника УМВС України в Одеській області Дмитро Фучеджі вважає дії правоохоронців законними, оскільки, на його переконання, вони лише забезпечували виконання рішення Одеської міської ради про переміщення пам'ятника.

Основу монумента спроектував знаний зодчий українського походження Дмитренко. Загалом пам'ятник втілював історичний факт фундації Одеси, був видатним зразком мистецтва... і не ніс політичного підтексту

Олег Губар, дослідник історії

Це рішення одеські депутати ухвалили ще минулого року. Дозвіл на перенесення монументу видала й Державна служба охорони культурної спадщини. Тоді ж розпочався новий етап "війни пам'ятників", яка точиться в Одесі з 1990-их років, відколи в місті розпочалось перейменування вулиць - замість назв радянських часів їм повернули історичні. Зокрема, вулиця імені Карла Маркса знову стала зватися Катеринінською, як і одна з центральних одеських площ - раніше Потьомкінців.

Як і півтора десятки років тому, так і сьогодні представники козацтва і деяких політичних партій не стільки захищають учасників повстання на броненосці "Потьомкіні" (один з епізодів революції 1905 року), скільки противляться поверненню Катерини Другої. Серед головних аргументів - твердження на кшталт: "Катерина робила все, щоб задавити Україну, розігнати українське козацтво, і жодного стосунку до забудови Одеси вона не має".

Між тим історики нагадують: указ про заснування нового порту й міста 1794 року підписала саме тодішня імператриця, а разомі з російськими військами генерала Гудовича турецьку фортецю - попередницю Одеси - брали чорноморські козаки під орудою Чепіги та Головатого. До речі, вже 25 липня 1795 року міська влада офіційно проголосила, що одна з місцин молодого міста - Пересип - віддається для заселення козакам Чорноморського війська, котрі вирішили не перебиратися на Тамань, а осіли в районі Хаджибея. Відомо, що перших таких "пересипських козаків" було чотири сотні.

Свої аргументи - і в одеських архітекторів і містобудівників. Так начальник муніципального управління охорони об'єктів культурної спадщини Володимир Мещеряков каже, що демонтаж пам'ятника потьомкінцям - частина підготовки комплексної реставрації всього ансамблю Катеринінської площі. Скульптурна ж композиція, встановлена тут 1965 року до 60-річчя повстання на броненосці "Князь Потьомкін-Таврійський", дисонує із загальною забудовою. А через це площа не розглядалася як об'єкт, котрий може увійти до списків світового культурного спадку. Свої зауваження з цього приводу висловлювали, зокрема, експерти ЮНЕСКО.

Подальша доля бунтівних моряків вирішена. Вже на ранок понеділка композиція була практично демонтована. Далі вона стоятиме неподалік від Одеського порту - в сквері на Деволанівському спуску (за радянських часів він називався іменем Григорія Вакуленчука - одного з організаторів повстання на кораблі, вбитого на початку матроських заворушень).

А подальшу долю площі конкретизував одеський мер Едуард Гурвіц. Він сказав, що тут стоятиме відновлений монумент Батькам-засновникам Одеси. Рештки скульптурної композиції, відкритої 1900-го року, а зруйнованої більшовиками 1920-го, збереглися в одеських музеях. За словами міського голови, буде проведено конкурс на кращий проект відновлення монументу.

До речі, йдеться саме про пам'ятник Батькам-засновникам Одеси, а не власне імператриці. На цьому наголошує відомий дослідник одеської історії Олег Губар. Він нагадує: композиція була складною і поєднувала скульптурні зображення декількох історичних осіб, котрі мали стосунок до народження Одеси.

Окрім Катерини Другої, що тримала в руках сувій з історичною фразою "Бути місту й порту!", в бронзі були втілені головнокомандувач південної армії князь Потьомкін-Таврійський, головний регіональний адміністратор граф Зубов, керівник штурму Хаджибея і перший начальник міста де Рібас, головний будівничий міста й порту, військовий інженер-полковник де Волан.

"Основу монумента спроектував знаний зодчий українського походження Дмитренко, - розповідає Олег Губар. - Загалом пам'ятник втілював історичний факт фундації Одеси, був видатним зразком мистецтва (в цьому намагались свого часу переконати Радянську владу Горький і Бенуа) і не ніс політичного підтексту".

Втім, на разі можна зауважити, що учасники одеської "війни пам'ятників", для котрих історія - та ж політика, тільки спрямована в минуле, до аргументів краєзнавців чи архітекторів дослухаються мало.