Марта Шокало Бі-Бі-Сі, Київ

	Цього року військового параду з танками на Хрещатику не буде. Фото з архіву

Цьогоріч проїзд танків та іншої бойової техніки по Хрещатику відмінили через політичну нестабільність.

Натомість щораз перед 9-им травня посилюються дискусії про те, як слід відзначати в Україні це свято, і чи слід взагалі.

День Перемоги – одне з найбільших державних свят в Україні. І воно має найсильніший радянський присмак, який не зник за 15 років Незалежності.

Спосіб, у який відзначають 9 травня, викликає суперечки у суспільстві.

Дехто, і, зокрема, історик Юрій Шаповал, вважають, що пам’ять тих, хто воював, слід вшановувати по-іншому.

“Без оцих відразливих радянських атрибутів. Найбільше мене дратує те, що це свято використовується в політичних розрахунках. Воно у нас не є засобом консолідації суспільства, а навпаки – засіб нагадування про “ваших” і “наших”, про чорно-біле бачення історії, про поділ ветеранів на “чистих”, хто служив в Червоній армії, і нечистих, тих, хто воював в УПА. Іманентною рисою комуністичної ідеології була потреба мати ворога. І Україна цього не подолала, на жаль”.

Історик Анатолій Чайковський - навпаки - вважає, що День Перемоги має залишитися таким, яким звикли його бачити.

“Під червоним стягом була здобута перемога, і це у першу чергу заслужене свято тих, хто цю перемогу здобув. Хто цю перемогу якимось чином хоче принизити, пропонують це свято перейменувати. Я вважаю, що цієї перемоги соромитися не потрібно. Це абсолютно невиправдано, і за цим крім політики нічого не стоїть”, - сказав він Бі-Бі-Сі.

	Ліві воліють святкувати окремо

Політиків часто звинувачують у тому, що вони користаються цим днем для виголошення власних гасел.

Традиційно 9 травня супроводжується суперечками навколо статусу ветеранів ОУН-УПА.

А між тим ветеранів, одних і інших, з кожним роком меншає. Людей, які воювали чи якимось іншим чином брали участь у війні, в Україні залишилося десь півмільйона.

Вони старі, їм дедалі важче виходити на паради і отримувати почесті від влади, яка до Дня Перемоги видає пайки і невеликі суми грошей, а потім про ветеранів ніби забуває.

“Привноситься у це святкування щось таке надумане і нещире. Сьогодні мав розмову із ветеранами партизанського руху. Вони говорили про те, що у них забирають їхнє приміщення у центрі Києва і інших місцях, де вони могли зібратися, поспілкуватися і якимось чином вирішити свої питання. Влада декларує свою повагу до них, але реальної турботи про них, по великому рахунку, не відчувається, “ – вважає пан Чайковський.

З ним погоджується і його опонент пан Шаповал:

“Не в цей день, а взагалі ветерани, які ще лишилися живими – ветерани Червоної армії і ветерани ОУН-УПА – вони повинні мати гідну матеріальну допомогу. Ніяких сто грамів “наркомовських”, ніяких каш, які тут в Києві роздають, цих принизливих пайків! Дуже просте і елементарне вшанування з боку перших осіб держави – покладання квітів до Вічного вогню і все. Я би не робив ніяких гулянь, ніяких цих фальшивих кінофільмів не показував. Я би все зробив максимально урочисто, але максимально скромно”.