Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

“Кореспондент” у статті “Накриє усіх” пише про те, що на Україну насувається друга хвиля фінансової кризи, чинниками якої стануть величезні зовнішні борги, неповернення кредитів та початок президентської кампанії: “Володимир Стельмах, голова Нацбанку, та Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр, заговорили про стійкість гривні та стабільність банківського сектору. До чого б це? До другої хвилі фінансової кризи. Ще максимум два місяці ілюзій, і національна валюта, а разом з нею і вітчизняні банкіри отримають новий потужний удар. Найважчим місяцем для країни, як прогнозують експерти, може стати вересень. Саме на цей час припадає погашення боргу у 2 мільярди доларів, і цей борг не може бути реструктуризовано. Де взяти стільки гривень, аби купити 2 мільярди доларів? Заробити? Це фантастика. Наприкінці червня Світовий банк удвічі погіршив прогнози для всіх провідних економік світу. Тобто, відновлення попиту на український метал не варто чекати раніше середини 2010 року. Взяти кредит? Це мрія. Вільні фінансові ресурси на світових ринках у великому дефіциті. Та ще й з таким політичним іміджем не варто розраховувати на щедру позику. Тоді залишається надрукувати гроші. Чом би і ні? Цього року емісія стала популярним способом виходу із безвихідних ситуацій. Наприклад, при розрахунках за імпортний газ. Увесь цей Армегеддон поглиблюється ще й початком президентської кампанії, яка в Україні традиційно безглузда і безпощадна,” – пише “Кореспондент.”

“Тиждень” у статті “НАК уповноважена сплатити” аналізує умови україно-російських газових домовленостей, укладених у січні цього року, які варто було б змінити. Утім, автори часопису також висловлюють сумніви щодо можливості таких змін: “Газпром цілком влаштовує порядок розрахунків за паливо, що передбачає 100-відсоткову оплату за газ, спожитий покупцем, не пізніше, ніж 7 числа кожного місяця. Натомість Нафтогазу складно виконувати цю частину угоди з огляду на незадовільну платіжну дисципліну на внутрішньому газовому ринку. Друга проблемна умова – Нафтогаз зобов’язався власним коштом закачувати до підземних сховищ газ, гроші за який отримає лише взимку. Причому якщо у попередні роки Україна купувала газ за фіксованою ціною, тобто не було різниці, коли заповнювати сховища, то у 2009 році формула ціни передбачає її поступове зниження – із 271 долара за тисячу кубів у другому кварталі до 178 доларів за тисячу кубів у третьому. Натомість Нафтогаз змушений авансом закуповувати газ за завищеною ціною згідно із поквартальним графіком закачування, узгодженим із Газпромом. Третя договірна умова, яку потрібно було б переглянути, - зобов’язання Нафтогазу закуповувати фіксований обсяг палива – 41 мільярд кубометрів у поточному році. В умовах скорочення промислового виробництва українські підприємства не потребують такої кількості газу,” – пише “Тиждень.”

Британський Economist у статті “Енергетичний шантаж” пише про те, що зусилля Києва та Москви, спрямовані на те, аби отримати гроші від Брюсселя на запобігання черговій газовій кризи, поки що були безрезультатними. Часопис пише, що можливою причиною такої невдачі став час – середина літа: “Коли йдеться про шантаж – то гарантувати успіх може влучний момент. Завдяки рецесії та конкуренції між дешевшими поставками, європейський попит на російський газ зменшився. Крім того, на дворі літо. Тому і уряди, і компанії зараз надзвичайно зухвало ставляться до можливості припинення постачання газу. Вони не піддалися на тиск, і не погодилися надати Україні величезний кредит, про який просили як російські, так і українські лідери, що постійно сперечаються між собою, аби уникнути нової газової суперечки, подібної до тої, яка у січні цього року призвела до проблем із постачанням газу до 18 із 27 країн ЄС. Утім, чи матимуть європейські країни такі самі міцні нерви і взимку, ще подивимось. На Росію припадає до 42% загального імпорту газу до ЄС, і ця частка зростає. Якщо Росія та Україна хотіли заохотити ЄС зменшити свою залежність від російського газу, то їм це цілком вдалося,” – пише Economist, і підсумовує, що нова газова криза є цілком можливою.

“Деньги” у статті “Відпочиваємо вдома?!” пише про те, що обираючи Батьківщину для літньої відпустки, треба бути готовим до певних розчарувань: “Відпочинок на українських курортах – розвага не для тих, у кого слабкі нерви. По-перше, якісь сервісу і надалі залишається “не дуже.” А по-друге, він може обійтися дорожче, аніж у Туреччині чи Тунісі. За даними Міністерства курортів і туризму АРК, кримські санаторії вже підвищили розцінки на 15-20% у порівнянні із минулим роком. Крім високих цін на житло, туристи цього року стикнуться і з підвищенням плати за відвідування пам’яток та заповідників. Найдивніше, що ціни зростають не зважаючи на те, що потік туристів до Криму скорочується. На середину червня курортні установи півострова були заповнені на 52%. Рік тому на цей же час наповненість санаторіїв складала 64%. А загальна кількість відпочивальників в Криму у порівнянні із 2008 роком зменшилася на 17%. Західні області, що постійно страждають від стихійних лих, намагаються привертати туристів своїми пам’ятками та краєвидами. Звісно, назвати супердешевий західний регіон не можна, проте розцінки на житло і харчування тут нижче, аніж в Криму,” – пишуть “Деньги,” і, все ж таки, подають кілька цікавих маршрутів для тих, хто вирішив відпочити в Україні.