Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

	Трубопровід Баку-Тбілісі-Джейхан не постраждав, але міг

Головні теми огляду

• Британський Economist присвячує низку статей російсько-грузинському конфлікту, зокрема, і його впливу на плани Європи мати незалежні від Росії шляхи постачання енергоресурсів.
• "Тиждень" пише про внутрішні загрози російській економіці. Крім того, "Тиждень" у статті "Україна для Кучми" пише про враження кореспондента, якому вдалося зазирнути на святкування 70-річчя президента у Партеніті.
• До теми 70-річчя Леоніда Кучми звертається і "Власть денег." Часопис також пише про кризи, які очікують українську економіку із початком осені.
• "Контракти" пишуть про ще одну кризу, із якою може зіштовхнутися українська економіка, - криза ринку праці.

Британський Economist присвячує низку статей російсько-грузинському конфлікту. Не виправдовуючи гарячкувату поведінку грузинського президента, видання, водночас, наполегливо радить західним країнам зробити все можливе для швидкого приєднання до НАТО як самої Грузії, так і України, яку автори часопису розглядають як наступну ризиковану територію з огляду на сучасну російську політику. У статті "Небезпеки безпечного шляху" Economist також пише і про нові нафто- і газопроводи, зосереджені на Кавказі: "Впродовж останнього десятиліття Грузію ставили у приклад, як надійну транзитну територію для транспортування енергоносіїв новими трубопроводами, контрольованими західними компаніями, які, до того ж, дозволять оминути Росію та Іран. Останній тиждень перетворив ці сподівання на жарт. Але не повністю. Грузія доводитиме, що енергетична інфраструктура не постраждала під час конфлікту: жодна бомба не влучила у трубопроводи. Росія, слушно турбуючись про добрі стосунки із Азербайджаном та Туреччиною, всіляко підкреслювала, що не веде "нафтової" війни. Проте криза, включно із небезпечним і нерозв'язаним конфліктом між Вірменією та Азербайджаном стосовно Нагорного Карабаху, порушила питання у ширшому контексті. Південний Кавказ мав стати місцем розвитку нового покоління проектів так званого "четвертого коридору," завдяки яким західні стратеги розраховували втілити свою мрію і припинити залежність Європи від російського газу, залучивши на європейські ринки газ із каспійських родовищ. Перлиною цих планів мав стати газопровід Набукко, яким від 2013 року газ мав надходити із Каспію до Європи. У цього проекту вже є складності через відсутність одноголосної підтримки у Європі. До того ж, у нього є російський конкурент, Південний потік, а інтереси Європи у Туркменістані не представлені жодною потужною західною компанією. Одним із перших зовнішньополітичних кроків президента Мєдвєдєва було дружня пропозиція лідерам Азербайджану та Туркменістану продавати весь видобутий газ Росії. Спостерігаючи нині за подіями у Грузії, вони мають дати відповідь на цю дружню пропозицію," - пише Economist.

"Тиждень" у статті "Патологоанатом Путін" пише про загрози російській економіці: "Ті, хто хоча б періодично дивляться новини на російському каналі ОРТ, не могли не помітити, скільки зусиль і російська влада, і російські ЗМІ доклали останнім часом, щоб показати російську економіку таким собі "островом стабільності" в океані світової кризи. І справді, торік та у першій половині цього року динаміка російської економіки була набагато кращою, ніж у США чи країнах Євросоюзу. До того ж, кон"юктура на світових ринках сприяла швидкому зростанню вартості нафтових, металургійних та інших сировинних активів Росії. Навіть передача влади від президента Путіна президентові Мєдвєдєву була розіграна за сценарієм, який очікували товстосуми: до влади приходить ліберальний керівник який не саджатиме за грати олігархів. Утім, рожеву картинку економічного зростання РФ псував рівень інфляції, що ніяк не хотів вписуватися у заплановані урядом показники. Усе почалося на черговому засіданні уряду, де розглядали зростання цін, зокрема, і на металургійну продукцію. Це зростання обертається додатковими витратами у машинобудуванні, відповідно, дорожчає обладнання для переробної промисловості, і, як наслідок, - зростають ціни у крамницях. Володимир Путін знайшов просте пояснення: виявляється, деякі російські компанії, такі, як Мечел, продають вугілля на внутрішньому ринку дорожче, ніж на світових. Прем'єр побажав власникові компанії, який не з'явився на засідання через хворобу, швидше одужати, поки йому не прислали лікаря. Лікувальний рецепт Путіна коштував хворому 5 мільярдів доларів. Саме на стільки впала ринкова вартість Мечел після того, як інформація дійшла до закордонних інвесторів. Ще на 60 мільярдів доларів "схудла" за один день ринкова вартість російських металургійних та нафтових компаній, що торгують на біржах. Два дні потому російський фондовий ринок упав на 7% за один день, загальні втрати вартості російських компаній перевищили 114 мільярдів доларів, а російський рубль вперше за останні роки зазнав девальвації," - пише "Тиждень."

Крім того, "Тиждень" у статті "Україна для Кучми" пише про враження кореспондента, якому вдалося зазирнути на святкування 70-річчя президента у Партеніті: "У день народження Кучми у парку санаторію "Айвазовський" красувалося оголошення про те, що його відвідини заборонені з 4 по 11 серпня "у зв'язку із санітарно-профілактичними заходами." Із самого ранку 9 серпня біля входу у парк було повно охоронців: схоже, старалася якась приватна фірма. Крім того, по периметру "Айвазовського" розмістили десятки міліціонерів - вони вартували двометрову бетонну огорожу. Через спеку хлопці сиділи у своїх "уазика" у самих плавках, побоюючись у такому вигляді висовуватися назовні. З іншого боку стояли на чатах "беркути," вони приїхали двома чорними джипами. "Санітарно-профілактичні роботи" перебували під надійним наглядом. Йому обіцяли нари, а він відзначив своє 70-річчя за 4 мільйони доларів," - ділиться враженнями "Тиждень."

До теми 70-річчя Леоніда Кучми звертається і "Власть денег." Автори часопису вважають, що святкування у Партеніті виглядали як початок нової президентської кампанії пана Кучми: "Про черговий день народження Леоніда Даниловича просурмили усі. Між рядків читалося: "Ось повернеться, і відплатить," і нижче, дрібним шрифтом: "Чекайте, вже повертається." От тільки креативщикам Кучми, що повертається, треба бути обережнішими. Задумка про збір коштів постраждалим від повені у Західній Україні, звичайно, була цікавою, але зібрані кошти і порівняти не можна із тими, що були витрачені на саме свято - за різними оцінками від 3 до 10 мільйонів доларів. Подібні ляпи допускати не можна, бо народ може і пригадати, що найвища інфляція була саме у той час, як Леонід Данилович був прем'єром, і шахтарі ходили до Києва, "як по святу воду," і період його президентства називали "кучмозоєм," і багато чого ще було. Так що треба ретельніше працювати над поверненням у політику, не припускати, аби онук Рома купував дорогі побілки, слідкувати, аби дочку Олену не звинуватили у симпатіях до Грузії чи Росії, не випускати дружину Людмилу на мітинги, які мають якесь відношення до апельсинів та інших фруктів - і тоді буде у нас новий-старий президент," - пише "Власть денег."

"Власть денег" у редакційній статті також пише про підсумки літа і сподівання на осінь: "Згідно із неофіційним кризовим календарем, у другій половині серпня або на початку вересня в Україні має відбутися щось не дуже гарне: або із валютним курсом, або із цінами на пальне, або з першим та другим одночасно. Оскільки дестабілізація на цих ринках відбувається із суворою періодичністю, на душі спокійно та комфортно. Обурена опозиція до середини вересня вимагатиме звіту Кабміну про подолання кризи, а до жовтня спробує провести відставку уряду. Цей сценарій повторюється з року в рік, незалежно від кольору політичної сили, яка перебуває при владі, і прізвища президента. Все передбачувано, а відтак, країна росте і розвивається. Турбуватися варто тоді, як цього не відбудеться - це знак, що вони задумали щось інше. Наприклад, ціни на газ росіяни готують такі високі, що опозиціонери, почухавши потилиці, вирішать залишити цю "заслугу" діючій владі. Кінець серпня, крім всього іншого, стане доленосним моментом і для українського ринку нерухомості. У девелоперів зникне останній аргумент, яким вони виправдовували жорстку стагнацію у галузі - літнє міжсезоння. До вересня вони, звісно, спробують розгойдати ціни, але шансів на успіх у цій, знову ж таки, календарній, операції, цього разу небагато. Людей, які можуть сплачувати 2.5-3 тисячі доларів на місяць за кредит, у країні за літо не побільшало. А це означає, що Україна чи не вперше у своїй новітній історії зіштовхнеться із новим різновидом кризи - коли ціни не зростають, а стрімко падають," - підсумовує "Власть денег."

"Контракти" пишуть про ще одну кризу, із якою може зіштовхнутися українська економіка - криза ринку праці. Часопис присвячує цій темі спецвипуск: "Дедалі більше ситуація на ринку праці нагадує те, що відбувалося протягом останніх 5 років із київською нерухомістю. У 2003 ріелтери попереджали, що ціна на житло зростатиме. Проте навіть вони, напевне, не передбачали, що за кілька років його вартість збільшиться у 10-15 разів, і що "вбита" готельна на Борщагівці коштуватиме дорожче за двокімнатну у Берліні чи Празі. А хто у 2005 уявляв, що сьогодні треба буде вмовляти вантажника чи касира у супермаркеті погодитися на зарплату у 600 доларів? Або ж що журналіст-початківець буде досвіду роботи претендуватиме на тисяч доларів на місяць? Як стверджують експерти ринку праці, це лише початок колапсу. Бізнес українських компаній активно розширюється, але кадрів катастрофічно бракує. Справжня криза, вочевидь, почнеться років через п'ять. У найближчі роки працедавцям нікуди буде подітися. Вони стануть над лояльними, частіше йтимуть на зустріч працівникам, і ще більше підвищуватимуть зарплати," - передбачають "Контракти," і наводять деяку статистику: за минулий рік зарплати українських працівників зросли, середньому, на 24%, а за останні півроку - на 15%, понад половина компаній підвищують зарплати своїм працівникам раз на рік, чверть компаній - двічі на рік, дві третини компаній вже запланували цьогорічне підвищення на 20%, одноразові премії виплачують близько чверті компаній, третина має традицію 13-ї зарплати та оплати обідів, кожна п'ята компанія оплачує доставку на роботу своїх працівників, кожна десята - заняття спортом.