Росія та Німеччина запустили Північний потік

Поки у німецькому Любміні канцлер Німеччини та президент Росії урочисто відкривали найдовший у світі газопровід, що проходить морським дном, в Києві намагаються оцінити наслідки запуску Північного потоку для України, яка досі транспортувала левову частку російського газу до Європи.

Під час урочистого запуску, що транслювався у прямому ефірі російського державного телебачення, ведуча церемонії повідомила, що газ, який почав надходити у європейську енергетичну систему із поверненням газового вентиля, 10 днів тому видобули у Сибіру. У церемонії запуску "Північного потоку" також взяли участь прем’єр-міністри Нідерландів Марк Рютте та Франції Франсуа Фійон.

"Це (запуск "Північного потоку") є довгоочікуваною подією, що засвідчує зміцнення відносин між Росією та ЄС, і сприятиме зміцненню режиму безпеки, включно із енергетичною безпекою у Європі", - заявив президент Росії Дмітрій Медвєдєв.

Завдяки "Північному потоку" російський газ постачатиметься напряму до Німеччини, оминаючи Україну та Польщу. Проте споживачами цього газу, як розраховують власники консорціуму, будуть не тільки клієнти у Німеччині, але й у Франції, Нідерландах, Великій Британії та Данії.

Будівництво "Північного потоку" коштувало російсько-німецькому консорціуму майже 9 мільярдів євро. Його довжина становить 1224 кілометрів, а прохідна потужність першої гілки, яка, власне, і розпочала роботу, складає 27,5 мільярдів кубометрів. Передбачається, що потужність другої гілки, яку збудовано приблизно на третину, буде такою ж.

Німеччина і "Північний потік"

Утім, поки що із пропускної потужності першої гілки контрактами, за інформацією російської сторони, забезпечено лише близько 22 мільярдів кубів. Крім того, під час попереднього візиту до Німеччини російського президента Дмітрія Медвєдєва канцлер Ангела Меркель дала зрозуміти, що Берлін навряд чи підтримуватиме будівництво третьої чи четвертої гілки Північного потоку, запропоноване Росією.

При цьому пані Меркель зауважила, що нинішня ціна російського газу не дуже влаштовує Німеччину, а відтак, закуповувати ще більше російського газу може виявитися невигідним. Вона також поставила майбутні плани щодо нових трубопроводів у залежність від ціни на газ.

"Чим дешевшим буде російський газ, тим вище ймовірність того, що він знадобиться", - заявила німецький канцлер.

Поки що ж європейські країни віддають перевагу не більшим закупівлям російського газу, а інвестиціям у альтернативні та енергозберігаючі технології.

Не варто скидати з рахунків і судові позови, які дедалі активніше подають проти російського Газпрому європейські компанії, серед яких навіть такі традиційні клієнти, як <link type="page"><caption> німецька RWE</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2011/08/110810_rwe_gazprom_dt.shtml" platform="highweb"/></link>.

Останнім прикладом виведення стосунків європейських компаній із російським Газпромом на юридичний рівень є звернення польської енергетичної компанії PGNiG до Стокгольмського арбітражу. У польській компаній обурені тим, що російський газ, який вона закуповує у Німеччині є дешевшим, ніж той, що компанія отримує з Росії.

У вересні у російському Виборгу за присутності колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шрьодера та російського прем’єра Владіміра Путіна відбулася церемонія <link type="page"><caption> закачування технологічного газу</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/ukrainian/business/2011/09/110905_nord_tream_az.shtml" platform="highweb"/></link> у трубопровід, початок будівництва якого у 2005 році припав на час, коли пан Путін був російським президентом.

Україна і "Північний потік"

Першим у контекст газових суперечок із Києвом "Північний потік" поставив російський прем’єр Владімір Путін, який заявив, що із початком роботи нового газогону, Україна втратить свою "ексклюзивність" як країни-транзитера.

Проте українські оглядачі звертають увагу на те, що 112 мільярдів кубометрів російського газу, які нині постачаються через Україну до Європи, є удвічі більшими обсягами, ніж загальна планова пропускна потужність "Північного потоку", а планові потужності російських газогонів також часто коригуються у бік зменшення. Відтак, ситуацію не варто драматизувати, каже директор енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар:

"Кажуть, що Південний потік буде розрахований вже на 63 мільярди кубометрів. Але згадаємо: Ямал-Європа - планувалося збудувати дві гілки, маємо одну. Блакитний потік - планували на 32 мільярди, зробили на 16 мільярдів, тобто, він експлуатується на половину потужності. І Росія, до речі, про Блакитний потік останнім часом не згадує, бо це не дуже вдалий приклад. Китайський напрямок взагалі зірвався".

Експерт також звертає увагу на те, що і "Північний потік" поки що не виходить навіть на проектну потужність:

"Недаремно Газпром сьогодні подав інформацію про те, що трубопровід прокачуватиме 1 мільйон кубометрів газу на годину. Це означає, що річне завантаження буде на рівні 8 мільярдів кубометрів. І це зовсім не ті 27,5 мільярдів кубометрів, на які розрахована перша гілка Північного потоку, і не ті 22 мільярди, які, вже начебто були законтрактовані".

Михайло Гончар вважає, що якщо під час економічного підйому 90-х "плеймейкером" на енергетичному ринку був російський Газпром, то зараз, у часи кризи та економії, багато що залежить від європейського споживача, який почав дуже прискіпливо рахувати, скільки він платить за газ.

Звісно, поки український маршрут залишається для європейського споживача незрозумілим та ризикованим через постійні суперечки Києва із Москвою, розраховувати на прихильність європейців до цього маршруту не варто. Але це не означає, що обхідні маршрути, які пропонує Газпром, стануть єдиною альтернативою для Європи - каже експерт, і згадує, зокрема, термінал для скрапленого газу у Польщі, а також завершення будівництва терміналу із прийняття скрапленого газу у Роттердамі, розрахованого на 16 мільярдів кубів, клієнтами якого будуть більшість традиційних клієнтів Газпрому.

Колишній радник президента з міжнародних енергетичних питань Богдан Соколовський також звертає увагу на ще одне альтернативне джерело отримання газу, яке не сприймали серйозно 5-7 років тому, під час розробки нових російських "потоків" - сланцевий газ:

"Коли замислювалися "потоки", Північний і Південний, оцих всіх "страхів" про сланцевий газ, про енергозбереження оце надмірне, у Європі не було. "Потоки" вже не можна зупинити, але й величезні перспективи сланцевого газу у Польщі, поява терміналів для скрапленого газу, повністю змінили ринок".

Крім того, експерт звертає увагу на те, що ресурсна база для наповнення української "труби" і Північного потоку є різними, і якщо їхня економіка буде перекручена на догоду політиці, європейці з часом відмовляться платити за це:

"Колись Брєжнєв побудував багато нафто- і газопроводів у західному напрямку. Він думав, що через ці "труби" він "розкладатиме" Захід. А Західна Європа розраховувала, зокрема, і на те, що "розкладатиме" Радянський Союз із середини завдяки цим трубам. Радянського Союзу вже 20 років, як немає. Тепер Росія закладає ті самі ідеї у свої "потоки".

Богдан Соколовський також вважає, що 1,5 мільярди доларів, що їх Україна отримує від транзиту російського газу своєю територією, не коштують того, аби боротися за цей тразит "за будь-яку ціну", і лише заради його збереження іти на принципові політичні та безпекові поступки.