Шопінг у секонд-хенді: у пошуках натхнення і краси

"Ну що? Завтра о 13:00 посередині платформи?"- пише мені подружка напередодні поїздки ТУДИ.

Будь-які пояснення тут зайві: цей наш секретний код я розумію миттєво, адже ТАМ ми буваємо мало не щотижня, наочно підтверджуючи правдивість висловлювання про те, що жінці для щастя завжди потрібна іще одна сукня, чи спідничка, чи шалик (необхідне підкреслити).

Це місце має стільки назв, що напевне заслуговує на окрему сторінку у тлумачному словнику. Від нейтральних типу "бутічка" і "секонда", до, м'яко кажучи, емоційно забарвлених на кшталт "звалища" і навіть"бомжовника". Але для нас – це своєрідна Нарнія, дивовижний казковий світ, де на тебе чекають справжні скарби і куди не кожен може знайти шлях.

За домовленістю ми зустрічаємося посередині платформи на одній з кінцевих станцій Київського метро, зручно одягнені та із запасом торб у наплічниках – справжні золотошукачі.

Наш шлях лежить через величенький ринок, точніше, через ті його ряди, куди дівчат заносить хіба що помилково: тут продають цвяхи, міні-бетономішалки, кухонні крани, труби, вмикачі та іншій крам, справу з яким панянки мають тільки у разі крайньої потреби.

Для новачків – це справжній квест, але такі досвідчені шукачі, як ми, знайдуть шлях навіть із заплющеними очима.

Ряди із трубами-кранами-бетономішалками обриваються, і за ними відкриваються справжні золоті копальні – Мекка, куди стікаються ті, хто сповідує моду та красу за помірні гроші.

У джазі тільки дівчата

Саме тут серед куп одягу, який продають чомусь переважно представники арабського світу, хвацько зазиваючи покупців своїми поетичними здібностями на кшталт "армані-гуччі-у-нас-на-кучі" та "риємся-копаємся-файно-вдягаємся", криються коштовності рідкісної і що найголовніше - неповторної краси.

Адже купивши якусь річ тут, ви можете бути певні, що, ідучи містом, не зустрінете свого "двійника" у такому самому вбранні. Можна багато говорити про те, що один і той самий одяг на різних людях сидить та й сприймається по-різному, але кожна жінка знає, що таке трагедія "такої самої сукні" на он тій білявці. Ніби і дрібничка, ніби й нічого страшного, а настрій чомусь псує.

Бо, як не крути, це все одно сприймається як певний докір на адресу своєї індивідуальності та неповторності. І не кажіть, що ви не такі, we’ve all been there. А якщо так, то вам точно сюди.

Чоловіків тут майже не зустріти. Вони забрідають сюди хіба що помилково, або ж купити щось дуже конкретне, а знайшовши це, чимдуж тікають.

Це - жіночий клуб, де діють правила і закони, зрозумілі лише жінкам. От вони, наприклад, добре знають, що йти сюди за чимось конкретним як раз і не можна, адже все одно купиш не те, за чим прийшов.

У мене ще жодного разу не було, щоб я, скажімо, йшла за дуже потрібним зимою теплим светром і не купила паралельно - або й навіть замість нього - кілька сарафанів на літо. І не тому, що не знаю, чого хочу від життя, а тому що коли бачиш сукню своєї мрії, яка коштує 40 грн, то як будь-яка порядна дівчина ти маєш її купити. Все просто.

Секонди і упередження

У мене є знайомі, які соромляться купувати одяг у "секонд-хенді", а мені от соромно віддавати за якусь кофтину в магазині суму, еквівалентну пенсії моєї бабусі. Тож у моєму гардеробі живуть та множаться речі з "других рук", причому у такій кількості, що майже повністю витіснили одяг магазинний.

Готуючи цей текст, я зазирнула у свій гардероб: 16 суконь, з них у "пристойних" магазинах придбані лише чотири. Решта - надбання з "секонду", і ось, що я вам скажу: від суконь звичайних вони відрізняються лише ціною, і цінова перевага явно не на боці магазинних виробів.

Хоча справа тут навіть не у грошах, а у тому, що в часи, коли нас звідусіль закликають розкрити свою індивідуальність і неповторність, виглядаємо ми чомусь надзвичайно однаково.

Коли відчуття своєї невиразності загострюється, я збираюся і їду у свій улюблений "бутічок", і це завжди допомагає.

Хтось називає "секонди" звалищем старого непотребу, а сам процес пошуку вбрання серед куп одягу – заняттям, негідним справжньої леді. Може і так, але ж навіть Її Величність Коко якось сказала, що "якщо ви хочете мати те, чого ніколи не мали, вам доведеться робити те, чого ви ніколи не робили". Тож облиште ці упередження і беріться до роботи. Зрештою, це варто спробувати хоча б раз.

Із досвіду шопоголиків

Але якщо ви вже наважилися ступити на цю землю, будьте готові до випробувань, адже це місце немає нічого спільного із так званими рафінованими "єврошопами", де живуть акуратно розвішані кофтинки, що продаються за фіксованою ціною.

Тут панує вселенський хаос, речі впорядковуються ніби самі по собі, як їм заманеться, а ціна залежить виключно від вашої зухвалості та здатності торгуватися.

Це не комфортна прогулянка торговельним центром із перервою на філіжанку запашного капучіно у фуд-корті. Це - екстремальний шопінг просто неба, що вимагає відповідної підготовки, витривалості, терпіння, а часом і фізичних зусиль.

Це дикий світ, де діють дикі закони і виживає - точніше, здобуває омріяну одежину - той, хто виявився спритнішим. Це місце, де вирують неабиякі пристрасті та розгортаються справжні баталії, а дві панянки, які змагаються за один і той самий рожевий шалик, нічим не поступаються левицям у бою за стегно молодої антилопи.

Тут немає стилізованих манекенів, що підкажуть модний цього сезону образ та допоможуть бути в тренді, тут ви самі по собі – без жодних підказок та порад, а отже, необтяжені маркетинговими настановами про те, що цього сезону модні джинси кльош і туфлі з гострим носиком.

Тут ви- самі собі модельєр, стиліст і митець, здатний створити той образ, що пасує виключно вам, незалежно від того, модний він цього сезону чи ні, адже туфлі з гострим носиком – примха тривалістю у сезон, а неповторність – завжди в моді. Це вам кожна жінка скаже.

Але не чекайте, що буде легко, ви втомитеся, у вас болітимуть руки і ноги від довгого ходіння та перебирання куп одягу, але ви підете додому щасливі і задоволені, бо нова сукня здатна підняти навіть найпаскудніший настрій, а нова сукня, куплена за 40 гривень, не просто піднімає настрій, вона – повертає до життя.

В нас з подружкою тут власна програма і власний маршрут. Ми маємо кілька безпрограшних варіантів - продавців, до яких зазираємо у першу чергу. Тут гарантовано чекають приємні знахідки та сюрпризи, а далі - вже блукаємо, як заманеться, покладаючись виключно на інтуїцію. І вона, як правило, не підводить.

Скільки разів ми їхали звідси із торбами, набитими під зав'язку! Скільки разів було так, що не вистачало грошей і ми бігли до найближчого банкомату! Скільки друзів ми переводили сюди - у цей таємний світ!

Сьогодні нам не дуже щастить з "уловом": у подружки в заліку светр, в мене – светр і шарф. Небагато, та ми задоволені, бо насправді шарфи і светри - це лише приємний додаток до того натхнення та абсолютного захвату, які ми завжди тут знаходимо.

Захвату і натхнення від того, що серед кимось відкинутих і забутих речей раптово проблискує краса, бо насправді мені здається, що без іще однієї сукні цілком можна прожити, а от без натхнення та краси - навряд.