Блог історика: українські лаштунки "золотого вересня"

1 вересня 1939 року - 80 років тому - вибухнула Друга світова війна. Того дня Німеччина напала на Польщу.

Згідно з таємними протоколами до пакту Ріббентропа-Молотова, підписаного в Москві 23 серпня 1939-го року, Польщу мав атакувати також СРСР - зі сходу.

Сторони домовилися про лінію майбутнього радянсько-німецького кордону.

Натомість вторгнення Радянського Союзу до Галичини й Волині розпочалося лише 17 вересня. Його здійснили бійці Київського особливого військового округу (КОВО) та підрозділи НКВС УРСР, підсилені частинами російського Калінінського військового округу та кількома десятками енкаведистів з Москви й Ленінграду.

Чому виникла двотижнева пауза?

Виглядає так, ніби хитрун Сталін переклав на Гітлера початок глобального конфлікту, а сам вичікував до останнього, аби потім вдати з себе миротворця - мовляв, рятуємо братів-українців.

Така позиція була справді вигідна Кремлю.

Однак, причина затримки інша. Якщо вермахт заздалегідь підготувався до війни з Польщею, а Берліну не вистачало лише останньої ланки - домовленості з Москвою, то червона армія готовою не була. І двотижнева пауза - це гарячкова підготовка до вторгнення.

Призначенці з Луб'янки

1 вересня, коли Німеччина напала на Польщу, в Москві терміново зібралася позачергова сесія Верховної Ради СРСР. Депутати затвердили "Закон о всеобщей воинской обязанности", який дозволив відкласти демобілізацію і затримати у війську тих, хто відслужив, ще на два місяці. Зменшили призовний вік: з 21 року до 19-ти, а для певних категорій - до 18-ти.

Наступного дня до Києва прибув комісар держбезпеки 3-го рангу [тогочасний відповідник генерал-лейтенанта] Іван Сєров, призначений наркомом внутрішніх справ УРСР.

Разом із ним приїхав з Москви перший заступник наркома внутрішніх справ СРСР Всеволод Меркулов. Він координуватиме дії НКВС та військових частин, розташованих в УРСР.

4 вересня нарком оборони СРСР заборонив кільком військовим округам (серед яких КОВО та Харківський) звільняти в запас тих, кого "чекала" демобілізація - наказано залишити їх у війську ще на місяць.

Прихована мобілізація

6 вересня почалася таємна гра.

Військові ради кількох округів (зокрема КОВО і Харківський) отримали директиву наркома оборони № 14650 з вимогою скликати всі військові частини й установи округу на Великі навчальні збори.

Лише одиниці знали правду: Великі навчальні збори - закодована назва прихованої мобілізації. До військкоматів викликали резервістів запасу.

Підприємства, колгоспи, радгоспи отримали рознарядку передати армії вантажівки, тягачі, трактори і коней.

Щоправда, прихована мобілізація одразу загальмувала. У перший день призову - 7 вересня - до військкоматів з'явилися менше половини тих, кого викликали. А ті, хто прийшли, цілий день тинялися, а ввечері їх відпустили по домівках через відсутність приміщень для ночівлі.

Виявилося, що військові частини не готові приймати резервістів: бракує приміщень, ліжок, одностроїв, продуктів харчування, зброї, боєприпасів, транспорту.

Того ж дня командувачу КОВО маршалу Семену Тимошенку вручили оперативні плани на майбутній похід.

Терміном на місяць

8 вересня нарком внутрішніх справ СРСР Лаврентій Берія підписав директиву "Об оперативних мероприятиях в связи с проводимыми учебными сборами". Наказав І. Сєрову зібрати в Києві 50 оперативних і 150 оперативно-політичних працівників прикордонних військ НКВС не пізніше 22-ї години 9 вересня.

Крім того, директива передбачала надіслати до Києва 30 оперативних працівників Управління НКВС Ленінградської області та 30 оперативно-політичних працівників Ленінградського підрозділу прикордонних військ.

Ще десять "оперів" прибули з Москви.

Всім енкавесникам видали гроші на відрядження терміном на місяць.

НКВС УРСР сформував п'ять груп по 50-70 осіб. Люди отримали особисту зброю і були розподілені по армійських групах.

У "Правді" немає правди

Але треба ж підготувати громадську думку до майбутніх новин!

Радянські газети розповсюдили інформацію: "Берлин, 8 сентября (ТАСС). Только что получено сообщение верховного командования германской армии о том, что германские бронетанковые части сегодня в 17 часов 15 минут вошли в Варшаву".

Недарма в СРСР жартували, що в газеті "Правда" немає правди. Це повідомлення - чистісінький фейк. Насправді оборона Варшави тривала ще 20 днів, до 28 вересня.

Натомість читачі робили висновок: якщо столиця Польщі завойована, країна програла.

Отже, теза про необхідність "рятувати" українців та білорусів, яку Москва готується невдовзі озвучити, впаде на підготовлений ґрунт.

"Наблюдается повышенный спрос"

Хоча до вторгнення готувалися в умовах суворої таємниці, чимало людей помітили непрямі ознаки того, що щось відбувається (повістки з військкоматів, рознарядки на передачу транспортних засобів для потреб армії, скасування продажу квитків на пасажирські потяги тощо).

Почалася товарна паніка.

10 вересня Берія доповів Сталіну: "Наблюдается повышенный спрос на продовольственные и хозяйственные товары, а также рост выемки денежных вкладов из сберегательных касс. У продовольственных магазинов наблюдаются очереди (в магазинах до 200 человек и на улицах более 300 человек). В несколько десятков раз возросла продажа соли, спичек, мыла. В некоторых сберегательных кассах создались очереди до 100-150 человек, причём требования вкладчиков из-за отсутствия денег в сберкассах не были удовлетворены".

Зокрема, київські ощадні каси запровадили ліміт - вкладник може забрати не більше ніж 50 рублів на день.

Писар командує артилеристами?

Тим часом справи з військовим призовом - кепські.

11 вересня Берія повідомив Сталіну, що резервістів призивають поспіхом, не враховуючи їхньої військово-облікової спеціальності: в кавалерію направляють містян, які вперше бачать коней і бояться їх, а колишнього писаря призначають командиром артилерійського підрозділу.

Крім того, бракує приміщень для призовників, бойової техніки, зброї, боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів, продовольства.

Є проблеми з транспортом, оскільки деякі підприємства ігнорують рознарядку на передачу армії машин.

Також не вистачає авіаційного палива літакам на західному кордоні СРСР - замість необхідного тримісячного запасу мають лише на 17-18 днів.

Не виконується план постачання патронів до підрозділів Київського особливого та Харківського округів.

Систематично зриваються графіки руху військових ешелонів через відсутність координації дій між Генеральним штабом і наркоматом шляхів сполучення.

Член політбюро бреше

14 вересня газета "Правда" подала на першій сторінці пропагандистську статтю члена політбюро ЦК ВКП(б) Андрія Жданова "Про внутрішні причини військової поразки Польщі".

Назва лицемірна, оскільки на той момент поразки Польщі не було - ще боронилася Варшава, а польське військо, яке за чисельністю перевищувало німецьке, зберігало надію на мир, хоч і у важких умовах.

Для чого знадобився брехливий заголовок? Для того, щоб переконати читача: Польщі більше не існує.

Під цим кутом логічно виглядає головний меседж статті: червоній армії необхідно ступити на польську територію задля звільнення "західноукраїнських і західнобілоруських братів".

І не дивно - того ж дня Москва проінформувала Берлін про готовність радянського уряду до військового наступу.

Директива НКВС

15 вересня Берія затвердив директиву про роботу органів НКВС у майбутніх "звільнених районах". Зокрема, в Галичині й на Волині.

"По мере продвижения советских войск, - наказав нарком, - создавать на занятой территории во всех значительных городских пунктах аппарат НКВД за счет выделения из состава основной опергруппы НКВД небольших групп с небольшим отрядом красноармейцев-пограничников".

Згадані групи мали захопити всі установи зв'язку й поставити на чолі надійних людей. Також їм належить зайняти всі державні та приватні банки, казначейства, сховища цінностей.

Групи повинні взяти під контроль тюрми й поставити керівниками працівників НКВС. Усіх в'язнів слід перевірити, а тих, хто постраждав за революційну чи антиурядову діяльність - звільнити.

Слід захопити архіви, насамперед жандармерії та філій 2-го відділу Генштабу. На підставі архівних даних скласти списки агентів польських спецслужб і арештувати їх.

Взяти у свої руки друкарні, редакції газет, склади паперу, сприяти політпрацівникам у справі налагодження випуску радянських газет.

Вилучити в населення зброю, вибухові речовини й радіоприймачі.

І, звичайно, нещадно кидати за ґрати - найбільш реакційних представників колишньої влади, керівників контрреволюційних партій, очільників і учасників білогвардійських монархічних організацій, саботажників, диверсантів, а також осіб, які намагаються організувати політичні ексцеси або контрреволюційні виступи.

Український фронт

Попри те, що кілька днів тому СРСР заявив Німеччині про готовність до бойових дій, реальної атаки червоних не було. Берлін нервує. 16 вересня Ріббентроп надсилає листа Молотову, зауваживши, що радянський наступ звільнить вермахт "від необхідності знищити рештки польської армії шляхом їх переслідування до радянського кордону".

Натяк зрозумілий - Радянський Союз може залишитися без своєї частки Польщі.

17 вересня о 5-й ранку червона армія перетнула кордон Польщі, позбавивши країну, яка героїчно оборонялася, останнього шансу зберегти державність.

Бійцями Українського фронту, які увійшли до Волині й Галичини, командував командарм 1-го рангу Семен Тимошенко. Фронт утворили кілька днів тому на основі КОВО.

Вдень Молотов оголосив по радіо про "визвольний похід". Обґрунтував "бажанням захистити українське та білоруське населення".

Після виступу Молотова відбулися багатолюдні мітинги підтримки на багатьох підприємствах і в навчальних закладах. Приміром, робітники Харківського тракторного заводу вирішили відпрацювати понаднормові години для підсилення обороноздатності країни, а працівниці дитячих садків у Києві - записатися на прискорені курси медсестер.

"Фашизм нічим не відрізняється від комунізму"

"Зараз у нас у Києві передали по радіо доповідь Молотова, що уже в нас війна, - йшлося у приватному листі, перехопленому НКВС. - Ти не можеш уявити, яке хвилювання. Я не знаю, що робити і що запасати, де продати всі продукти, які в мене є".

"Хто б міг очікувати, - дивувався економіст з Харкова, - що ми підемо шляхом поділу Польщі. Звичайно, це мотивують допомогою українцям та білорусам, але насправді це звичайна анексія".

Найбільш проникливі громадяни робили далекосяжні висновки. Як-от, наприклад, завгосп середньої школи в Запоріжжі. "Наші дії, - заявив колезі, - можна кваліфікувати як дії червоного імперіалізму. Сталін і Гітлер, певно, домовилися про поділ світу на дві частини. Фашизм нічим не відрізняється від комунізму".

Щоправда, кількість людей, здатних адекватно розуміти ситуацію, з кожним днем зменшувалася.

"В отношении лиц, проявляющих контрреволюционные настроения, приняты меры агентурно-оперативного характера", - звітував заступник наркома внутрішніх справ УРСР Микола Горлинський.

Хай там як, збирати українців в єдину державу - на той час червонопрапорну - почали у вересні 1939-го (і продовжили наступного року) за дуже суперечливих історичних умов.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!